Ухвала суду № 91403879, 09.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

09 вересня 2020 р. Справа № 120/4116/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Жданкіна Наталія Володимирівна розглянувши матеріали позовної заяви Малого підприємства "Темп" до Тульчинської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Малого підприємства "Темп" до Тульчинської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, в якій позивач просить суд:

1) Визнати незаконною бездіяльність Тульчинської міської ради щодо розгляду звернення малого підприємства «Темп» про відміну (скасування) рішення виконавчого комітету Тульчинської міської ради народних депутатів № 209 від 15.09.1993 «Про вилучення земельної ділянки по вул. Войкова в м. Тульчині в Тульчинської лінійної дільниці в земфонд міста та виділення її МП «Умілець»» та передачі даної ділянки в користування МП «Темп».

2) Скасувати рішення виконавчого комітету Тульчинської міської ради народних депутатів № 209 від 15.09.1993 «Про вилучення земельної ділянки по вул. Войкова в м. Тульчині в Тульчинської лінійної дільниці в земфонд міста та виділення її МП «Умілець» та виданий на підставі даного рішення державний акт на право постійного користування землею від 1993 року (серія ВН 00005), зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, про надання малому підприємству «Умілець» у постійне користування 0,7172 гектарів землі по вул. Войкова в м. Тульчин.

3) Зобов`язати Тульчинську міську раду розглянути звернення малого підприємства «Темп» від 11.11.2019 про передачу в постійне користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання, викладені у ч.1 ст. 171 КАС України, суд приходить до висновку, що поданий позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За змістом частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуваним рішенням Тульчинської міської ради № 209 від 15.09.1993 вилучено земельну ділянку по вул. Войкова в м. Тульчині в Тульчинської лінійної дільниці в земфонд міста. Крім того, вказаним рішенням виділено відповідну земельну ділянку МП «Умілець». На підставі даного рішення малому підприємству «Умілець» виданий державний акт на право постійного користування землею від 1993 року (серія ВН 00005), зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, про надання малому підприємству «Умілець» у постійне користування 0,7172 гектарів землі по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, як вказує позивач в поданому до суду позову, на земельній ділянці, яка передана Тульчинською міською радою, як розпорядником земельної ділянки, у постійне користування малому підприємству «Умілець» розташовані об`єкти нерухомості, які на праві власності належать Малому підприємству "Темп".

Отже спірні правовідносини пов`язані з неправомірною, на переконання позивача, передачею 0,7172 гектарів землі по вул. Войкова в м. Тульчин в постійне користування малого підприємства «Умілець», адже такі дії (бездіяльність) та рішення відповідача порушують майнові права позивача, як власника розташованого на зазначеній земельній ділянці нерухомого майна.

З огляду на викладене суд вважає, що в даному випадку спірні правовідносини стосуються правомірності переходу права власності, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Із наведеного слідує, що під час розгляду поданих позивачем заяв про скасування оскаржуваного рішення, Тульчинська міська рада реалізує право розпорядження земельною ділянкою від імені територіальної громади і має при цьому рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб`єктом господарських відносин.

При цьому, такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

З огляду на викладене, зважаючи на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, суддя приходить до висновку, що спір у справі не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а вказаний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Малого підприємства "Темп" до Тульчинської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна