Рішення № 91403843, 31.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 серпня 2020 р. Справа № 120/2768/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, в якій просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення у справі №130/2787/18 в частині стягнення моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 червня 2019 року у справі №130/2787/18 вирішено стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю Жмеринського районного відділу освіти Жмеринської районної державної адміністрації, а також стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю начальника Жмеринського районного відділу освіти Жмеринської районної державної адміністрації Цимбал Інни Володимирівни.

На виконання вказаного рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 червня 2019 року видано виконані листи, які подані до Державної казначейської служби України для виконання.

Проте, всупереч вимогам Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" вказані виконавчі документи тривалий час не виконуються, у зв`язку із чим позивачка звернулася із позовом до суду.

Ухвалою від 30 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

24 липня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що відповідно до пункту 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. При цьому, законами України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачено спеціальну бюджетну програму КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб", відповідно до якої відшкодування вказаної шкоди здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету в межах бюджетних призначень. Водночас, відповідач зазначає, що, враховуючи недостатність призначень за бюджетною програмою КПКВ 3504030 для погашення заборгованості за поданими судовими рішеннями та наявність сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, Казначейство позбавлене можливості виконати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 червня 2019 року справі №130/2787/18. При цьому, відповідно до вимог пункту 39 вказаного Порядку відповідачем подано до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. За наведених підстав, на думку відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

З огляду на те, що ухвалою від 30 червня 2020 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 червня 2019 року у справі №130/2787/18 вирішено стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю Жмеринського районного відділу освіти Жмеринської районної державної адміністрації, а також стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивачки 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю начальника Жмеринського районного відділу освіти Жмеринської районної державної адміністрації Цимбал Інни Володимирівни.

У зв`язку із набранням вказаним судовим рішенням законної сили Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області видано виконавчі листи №130/2787/18 щодо стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди по 1000 гривень кожен.

У жовтні місяці 2019 року виконавчі листи №130/2787/18 надіслані до Державної казначейської служби України для виконання вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а також Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45).

Однак, у визначений чинним законодавством строк відповідачем не виконано виконавчі документи №130/2787/18.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Зазначена норма кореспондується із положеннями частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI (надалі - Закон №4901-VI), відповідно до якої виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Крім того, згідно з підпунктом 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені статтею 3 Закону №4901-VI.

Так, цією статтею передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Водночас механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45) (надалі - Порядок №845).

Пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відтак, обов`язок щодо виконання рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 червня 2019 року у справі №130/2787/18, яке набрало законної сили, покладено на Державну казначейську службу України як на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства:

документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;

інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

При цьому, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів (пункт 48 Порядку №845).

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України (пункт 49 Порядку №845).

Отже, наведені приписи свідчать про те, що Законом №4901-VI та Порядком №845 передбачено тримісячний строк, протягом якого орган казначейської служби повинен перерахувати стягувачу кошти задля забезпечення виконання рішення суду. При цьому, вказана норма не встановлює жодних винятків щодо недотримання встановленого строку для перерахування стягувачу коштів та підлягає застосуванню виключно у системному взаємозв`язку із зазначеним законодавчим положенням.

Судом встановлено, що на виконання рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 червня 2019 року у справі №130/2787/18, що набрало законної сили, видано два виконавчі листи №130/2787/18 щодо стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 по 1000 гривень моральної шкоди кожен.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що відповідачем всупереч вимог Закону №4901-VI та Порядку №845 виконавчі листи №130/2787/18 виконані не були, що й не заперечується останнім.

При цьому, відсутність у відповідача бюджетних коштів на відповідні цілі та наявність значної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні, на думку суду, не можуть слугувати підставою для невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.

Наведене свідчить про допущення Державною казначейською службою України бездіяльності щодо невиконання виконавчих документів №130/2787/18 в частині виплати ОСОБА_1 моральної шкоди у тримісячний строк, як того вимагають приписи Закону №4901-VI та Порядку №845.

Крім того, з часу прийняття виконавчих листів до виконання Державною казначейською службою України та до моменту звернення позивачки до суду з цим позовом пройшло більше трьох місяців. При цьому, тривалий час перебування на виконанні виконавчих документів, на думку суду, є достатнім строком для виконання судового рішення.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що при виконанні виконавчих документів, за якими боржником є державний орган, на Державну казначейську службу України покладено обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду з виплати грошових коштів. При цьому, забезпечення достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим зобов`язанням саме держави.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2019 у справі №818/674/17, від 27 червня 2019 року у справі №809/836/17, від 29 січня 2020 року у справі №826/16655/16, від 04 лютого 2020 року у справі №804/3118/17, від 09 липня 2020 року у справі №85/1550/16-а та ряду інших; такі ж висновки містяться і у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі №120/3346/19-а.

Відтак, посилання у відзиві на те, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються у порядку черговості надходження таких документів не можуть слугувати достатньою правовою підставою для порушення законодавчо встановленого строку виконання судового рішення та, як наслідок, порушення прав позивача.

Також відповідачем не надано доказів того, що ним на виконання пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету саме на виконання виконавчих документів №130/2787/18 відкрито в установленому порядку відповідний рахунок, що також вказує на бездіяльність відповідача.

Окрім наведеного, частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні "Войтенко проти України" (№18966/02) від 29 червня 2004 року вказав на те, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1.

У справі "Гордєєви і Гурбик проти України" (№ 27370/03, № 30049/04) від 17 січня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Відтак, за наведених підстав позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача з приводу невиконання виконавчих листів №130/2787/18 в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь позивачки моральної школи є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Що ж до встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд не знаходить достатніх та обґрунтованих підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення з огляду на те, що суд не покладав на суб`єкта владних повноважень будь-яких зобов`язань, адже позивачка таких вимог не заявляла. Водночас, застосування інституту судового контролю можливе у тому випадку, якщо на відповідача судовим рішенням покладено певні обов`язки.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає у невиконанні виконавчих документів №130/2787/18, що видані Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області, в частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної школи.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_1 )

Відповідач: Державна казначейська служба України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37567646)

Повний текст рішення складено 31.08.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович