Рішення № 91403388, 07.09.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.2020 Справа № 920/604/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу №920/604/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32Г, оф. 249, код ЄДРПОУ 34716807)

до відповідача Фізичної особи - підприємця Ласкорунської Анни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 6277 грн 99 коп,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суд Сумської області від 16.06.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/604/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для надання відзиву на позов до 07.07.2020.

Згідно з ухвалою суду від 16.07.2020 розгляд справи по суті відкладено на 25.08.2020 без проведення удового засідання.

У зв`язку з відпусткою судді Заєць С.В. 25.08.2020 розгляд справи по суті не відбувся, відповідно до ухвали суду від 28.08.2020 розгляд справи №920/604/20 по суті призначено на 07.09.2020.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6277 грн 99 коп., з яких: 4092 грн 00 коп. основна сума боргу, 2185 грн 99 коп. штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору на проведення рекламної(их) компанії(й) № ПМ-4215 від 31.12.2019; а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати: 2102 грн судового збору, 3000 грн витрати на правову допомогу адвоката.

Відповідачем подано відзив від 06.07.2020 (вх. №2987/20 від 13.07.2020) на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що електронною поштою 31.03.2020 та в подальшому листом від 31.03.2020 повідомив позивача про відміну бронювання поверхонь спеціальних конструкцій (КІ8095) на квітень місяць, за наслідками чого позивач не повинен був здійснювати розміщення реклами на заброньованих конструкціях. Крім того, наголошував на форс-мажорних обставинах, пов`язаних з карантинними заходами, запровадженими постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» та подальших змін до неї та продовження карантинних заходів у квітні 2020 року та обмежень у роботі суб`єктів господарської діяльності.

У відповіді №11247 від 14.07.2020 на відзив відповідача (вх. №6259/20 від 21.07.2020) позивач зазначив, що не направлення відповідачем мотивованої відмови від підписання Акту №Б-1448 від 30.04.2020 є фактом визнання відсутності претензій в частині наданих послуг, тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

31 грудня 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» і Фізичною особою-підприємцем Ласкорунською Анною Сергіївною було укладено договір на проведення рекламної (их) капманії (й) №ПМ-4215 (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання протягом строку дії Договору професійно і якісно проводити Рекламну кампанію для замовника (відповідача) або клієнтів замовника на території України на узгоджених Сторонами Поверхнях Спеціальних конструкцій, а Замовник зобов`язувався прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги Виконавця в строки та на умовах, визначених даним Договором.

Зі змісту п. 4.1. Договору вбачається, що вартість Рекламної кампанії залежить від кількості заброньованих поверхонь Спеціальних конструкцій, строку Рекламної кампанії і зазначається Сторонами у Додатках до Договору. Вартість кожної Рекламної кампанії включає податки, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2. Договору з метою проведення Рекламної кампанії Сторонами підписується Додаток до Договору Акт бронювання.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що з моменту підписання Сторонами Додатку до Договору, Поверхні спеціальних конструкцій вважаються заброньованими Виконавцем для Замовника на строк майбутньої Рекламної кампанії, зазначений у кожному окремому Додатку до Договору. Зміни у Додаток до Договору можуть вноситися тільки за згодою Сторін, крім випадків, передбачених умовами даного Договору.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що з метою проведення рекламної кампанії у квітні 2020 р. Сторонами підписано Акт бронювання - Додаток №5 від 20.02.2020 р. до Договору на суму 4092,00 грн.

Замовник взяв на себе зобов`язання здійснювати розрахунки з Виконавцем особисто відповідно до умов даного Договору (без права покладення своїх обов`язків щодо оплати на третіх осіб). У разі прострочення оплати Рекламної кампанії, Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцю штрафні санкції, передбачені даним Договором та у відповідності до чинного законодавства України (п.3.4.5. Договору).

У п. 4.2. Договору сторони визначили порядок розрахунків наступним чином: оплата здійснюється Замовником у формі 100% передоплати не пізніше ніж до 25 числа місяця, що передує місяцю проведення Рекламної кампанії безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі Додатків до Договору. Якщо день оплати припадає на вихідний або святковий, неробочий день, Замовник здійснює оплату останнього робочого дня, що передує вихідному або святковому, неробочому дню. Для оперативності у взаєморозрахунках рахунок-фактура може виставлятися Замовникові шляхом надсилання скан-копії на електронну адресу з наступним наданням оригіналу.

Позивач наголошує на тому, що з метою здійснення Замовником оплати у встановлені строки, Виконавцем був виставлений Рахунок на оплату №У-1215 від 20.02.2020 р. на суму 4092,00 грн. за період проведення рекламної кампанії у квітні 2020 р., проте Замовник у порушення взятих на себе зобов`язань по Договору не здійснив оплату рекламної кампанії.

За результатами проведення рекламної кампанії у квітні 2020 р., Виконавцем було направлено на адресу Замовника Акт надання послуг №Б-1448 від 30.04.2020 р.

Відповідно до умов п. 4.6. Договору після надання рекламних послуг Виконавцем, передбачених кожним окремим Додатком до даного Договору, Виконавець протягом 5 робочих днів направляє Замовникові для підписання 2 екземпляри Акту прийому-передачі робіт та послуг, підписаних уповноваженою особою Виконавця або надсилає на електронну адресу Замовника скан-копію Акту прийому-передачі робіт та послуг, підписану уповноваженою особою Виконавця. Замовник протягом 5 робочих днів від дати одержання Акту підписує його та надсилає Виконавцю один екземпляр Акту з іншою необхідною документацією або направляє Виконавцю мотивовану відмову від підписання.

Не підписання Замовником Акту протягом 10 робочих днів з моменту його надсилання Виконавцем та не отримання Виконавцем мотивованої відмови від підписання є фактом визнання Замовником повного виконання Виконавцем договірних зобов`язань та відсутності претензій.

Відповідач, у свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що відмовився від послуг позивача, надіславши йому 31 березня 2020 року листа про відміну бронювання поверхонь спеціальних конструкцій (КІ8095) на квітень місяць, а отже позивач не повинен був здійснювати розміщення реклами на заброньованих конструкціях.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п.10.3 Договору сторони погодили наступний порядок обміну повідомленнями шляхом надсилання на електронну адресу: Виконавець надсилає повідомлення з електронної адреси та отримує повідомлення на електрону адресу у доменному імені @prime-group.com.ua, Замовник надсилає повідомлення з електронної адреси та отримує повідомлення на електрону адресу у доменному імені Замовника. Електронні адреси для надсилання повідомлень у вказаних доменних іменах можуть бути погоджені сторонами додатково. Сторона, що отримала повідомлення у відповідь надсилає підтвердження про отримання повідомлення. лист, надісланий електронною поштою вважається отриманим іншою Стороною після надсилання у відповідь повідомлення про його отримання.

Судом встановлено, що зі сторони Замовника, електронне листування здійснювалось з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені ОСОБА_1 (з посиланням в контактах на веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_2).

Факт електронного листування з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 визнає також і сам Відповідач, надаючи разом з відзивом на позовну заяву електронний лист від 31.03.2020 (тема листа «снять бронь»).

На виконання п. 2.2 Договору, з метою проведення зокрема рекламної кампанії Замовниза «KIMS» на площині КІ8095, Сторонами було підписано Акти бронювання: №1 від 31.12.2019 р. (на період проведення рекламної кампанії у січні 2020 р.); №2 від 08.01.2020 р. (на період проведення рекламної кампанії у лютому 2020 р.); №4 від 23.01.2020 р. (на період проведення рекламної кампанії у березні 2020 р.); №5 від 20.02.2020 р. (на період проведення рекламної кампанії у квітні 2020 р., оплата за яким не здійснена відповідачем та є предметом даного спору.

Таким чином, площина КІ8095 для рекламної кампанії «KIMS» була заброньована Замовником на період з січня 2020 р. і фактично тривала по квітень 2020 р.

Згідно з п.3.5.4. Договору всі документи, які Сторони підписують в межах даного Договору, направляються один одному рекомендованими листами, службами доставки кур`єрською службою або кур`єром в офіс, з метою уникнення випадків втрати документів та запобігання збільшенню періоду їхнього отримання.

З письмових матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведення рекламної кампанії Замовника, зокрема «KIMS» на площині КІ8095 Виконавцем були складені та направлені Акти надання послуг: №Б-144 від 31.01.2020 р. (підписаний зі сторони Замовника); №Б-599 від 29.02.2020 р. (переданий Замовнику згідно Акту приймання-передачі від 24.02.2020 р., але не підписаний зі сторони Замовника); №Б-1152 від 31.03.2020 р. (направлений Замовнику повторно цінним листом з описом вкладення 01.06.2020 р., та 08.05.2020 р. засобами MEDOK (на який також посилається Відповідач у наданому письмовому відзиві), але не підписаний зі сторони Замовника); №Б-1448 від 30.04.2020 р. (направлений Замовнику повторно цінним листом з описом вкладення 01.06.2020 р., але не підписаний зі сторони Замовника).

У той же час, у п.4.6. Договору сторони домовились про порядок підписання актів прийому-передачі робіт та послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що підписавши Акт приймання-передачі послуг №Б-144 від 31.01.2020 р. за початковий період проведення рекламної кампанії «KIMS» на площині КІ8095 у січні 2020 р., в силу п. 4.6. Договору, Замовник засвідчив відсутність претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).

Крім того, неотримання Виконавцем мотивованої відмови Замовника від підписання Актів №Б-599 від 29.02.2020 р., №Б-1152 від 31.03.2020 р., №Б-1448 від 30.04.2020 р. за період проведення рекламної кампанії «KIMS» на площині КІ8095 в лютому-березні 2020 р. є фактом визнання Замовником повного виконання Виконавцем договірних зобов`язань та відсутності претензій.

Факт визнання відповідачем наданих позивачем послуг також підтверджується здійсненням оплати наданих послуг згідно Актів №Б-599 від 29.02.2020 р., №Б-1152 від 31.03.2020 р., №Б-1448 від 30.04.2020 р., про щ освідчать копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.5.1. Договору будь-які претензії і рекламації Замовника, пов`язані з незадовільним проведенням Рекламної кампанії, приймаються Виконавцем у письмовому вигляді або повідомленням на електронну адресу Виконавця.

Проте в матеріалах справи відсутні належні докази звернення відповідача протягом строку надання послуг до позивача з претензіями чи зауваженнями з приводу виконання ним договірних зобов`язань та якості (робіт) послуг, як і докази надсилання мотивованих відмов від підписання Актів надання послуг.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу дії форс-мажорних обставин у вигляді карантинних обмежень та відсутності вини відповідача у порушенні строків виконання грошового зобов`язання по Договору, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 8.2. Договору при наявності форс-мажорних обставин, Сторона, яка попала під дію таких обставин, зобов`язана негайно (у розумний строк) письмово повідомити про це контрагента і надати відповідні докази (документ компетентного органу, яким також може бути Торгово-Промислова Палата /далі за текстом - «ТПП»/). Невиконання цієї вимоги позбавляє сторону права посилатись у подальшому на форс-мажорні обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону про ТПП та п. 3.1 Регламенту ТПП форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

17 березня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Закон України, яким внесено зміни до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та включено карантин до списку форс-мажорних обставин.

Після прийняття Постанови КМУ від 11.03.2020 р. № 211 (в редакції Постанови КМУ від 16 березня 2020 р. № 215) на усій території України був запроваджений карантин з 12 березня 2020 р. При цьому з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року заборонено роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення. Всесвітня організація охорони здоров`я визнала коронавірусну інфекцію COVID-19 пандемією. Постановою КМУ від 25 березня 2020 року № 239 карантин було продовжено до 24 квітня 2020 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 291 карантин було офіційно продовжено до 11 травня 2020 р.

Таким чином, діяльність суб`єктів господарювання в частині розміщення зовнішньої реклами обмежено не було.

За приписами ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Пунктом 3.2. Регламенту ТПП засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (надалі - Регламент ТПП України) визначено, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Згідно з п. 3.3. Регламенту ТПП України, сертифікат (у певних договорах законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.11. Регламенту ТПП України).

З наведених положень Закону вбачається, що належним та допустимим доказом підтвердження наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою, внесений до Реєстру сертифікат, проте зазначений доказ в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 4092 грн. 00 коп основного боргу.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 139 грн. 99 коп пені, нарахованої за період з 26.03.2020 по 04.06.2020 відповідно до п. 7.2.2. Договору, яким передбачено, що при порушенні Замовником зобов`язань з оплати замовник зобов`язаний заплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення, без додаткової вимоги від Виконавця.

Крім того, в силу п. 7.2.3. Договору в разі, якщо прострочення оплати Рекламної кампанії триває більше ніж 10 робочих днів, Замовник на вимогу Виконавця виплачує останньому штраф у розмірі 50 відсотків від вартості розміщення Реклами, по якій оплата прострочена.

Відповідно до п. 7.2.3. Договору позивачем нараховано штраф в розмірі 2046 грн. 00 коп, виходячи з загальної вартості рекламної кампанії за квітень 2020 р. - 70800 грн 00 коп.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

Судом вище було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені та період її нарахування, суд приходить до висновку про те, що позивачем пеня нарахована в межах строків та у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 139 грн 99 коп пені, нарахованої за період з 26.03.2020 по 04.06.2020, підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що сторони передбачили у Договорі відповідальність у вигляді штрафу, а також те, що судом вище було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2046 грн 00 коп штрафу є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача.

Позивачем у позовній заяві також подано попередній розрахунок судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 3 000,00 грн, питання про стягнення яких просить суд вирішити в порядку ст. 221 ГПК України після розгляду справи по суті/

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про доцільність призначення судового засідання у справі №920/604/20 для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст. 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ласкорунської Анни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32Г, оф. 249, код ЄДРПОУ 34716807) 4092 грн. 00 коп. основного боргу, 139 грн 99 коп пені, 2046 грн 00 коп штрафу, 2102 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Призначити судове засідання у справі №920/604/20 для вирішення питання про судові витрати на 23.09.2020.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09.09.2020

Суддя С.В. Заєць