Рішення № 91402860, 09.09.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1027/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 246, код 39744645)

до

Гольберг Людмили Андріївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 )

про солідарне стягнення 201411,06 гривень

23.04.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» (далі по тексту - ТОВ «Даніком Груп»/позивач) про солідарне стягнення з Гольберг Людмили Андріївни (далі по тексту - Гольберг Л.А. /відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 /відповідач 2) основної заборгованості в розмірі 110000,00 гривень, 57400,32 гривень відсотків за користування грошовими коштами за період з 18.11.2017 по 01.04.2020 та 34010,74 гривень пені за період з 01.04.2018 по 01.04.2019.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у зв`язку з неналежним виконанням Гольберг Людмилою Андріївною зобов`язань за договором про надання безвідсоткової поворотної позики від 15.05.2017 № 15/05-2017П за останньою обліковується заборгованість у стягуваному розмірі, та оскільки виконання зобов`язань Гольберг Людмили Андріївни за договором забезпечено договором поруки від 16.08.2017, укладеного між ТОВ «Даніком Груп» та ОСОБА_2 , позивач просить стягнути суму заборгованості з відповідачів солідарно.

На виконання приписів ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено запити у відповідні відділи щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) Гольберг Людмили Андріївни та ОСОБА_2 .

У відповідь на запити суду від органів реєстрації надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2020 позовну заяву ТОВ «Даніком Груп» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1027/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

На адресу суду 30.06.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Поштові відправлення, якими суд надсилав за зареєстрованим місце проживанням (перебування) відповідачів ухвал про відкриття провадження від 26.05.2020 у справі № 911/1027/20, були повернуті підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відмітками про невручення.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2017 між ТОВ «Даніком Груп» (позикодавець) та ФОП Гольберг Л.А. (позичальник) укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової позики № 15/05-2017П (надалі - договір позики), відповідно до умов якого:

- позикодавець надає, а позичальник приймає і зобов`язується повернути грошові кошти (надалі - позика) в порядку та на умовах визначених цим договором (пункт 1.1.);

- розмір позики, що надається позикодавцем складає грошову суму в розмірі 110000,00 гривень (пункт 2.1.);

- позичальник зобов`язаний повернути отриману позику протягом трьох місяців з дня її надання, але не пізніше 17 серпня 2017 року (пункт 4.1.);

- у разі неповернення коштів або часткового невиконання зобов`язання про повернення коштів у вказаний в цьому договорі строк, на вимогу позикодавця позичальник зобов`язаний сплатити 22 % річних за користування чужими грошовими коштами від суми неповернутих коштів з наступного дня від дати виконання зобов`язання про повернення коштів до дня їх фактичного повернення на розрахунковий рахунок позикодавця (пункт 5.2.);

- у випадку порушення встановлених даним договором строків повернення позики, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповерненої суми грошових коштів за весь період прострочення повернення позики з наступного дня від дати виконання зобов`язання про повернення коштів до дня їх фактичного повернення на розрахунковий рахунок позикодавця (пункт 5.3.).

Додатковою угодою від 16.08.2017 № 2 до договору позики позикодавець та позичальник погодили продовжити строк повернення позики на три місяці. Вказаною додатковою угодою сторони встановили, що позичальник зобов`язаний повернути отриману позику не пізніше 17 листопада 2017 року.

Так, на виконання умов договору позики позикодавцем було перераховано на рахунок позичальника обумовлену договором суму позики в розмірі 110000,00 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 16.05.2017 № 6770_312611681 на суму 45000,00 гривень та від 29.05.2017 № 7013_313628410 на суму 65000,00 гривень.

Крім того, 16.08.2017 між ТОВ «Даніком Груп» (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки (далі - договір поруки). За умовами договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку фізичної особи-підприємця Гольберг Людмилою Андріївною щодо повернення безвідсоткової поворотної позики у розмірі 110000,00 гривень за договором, передбаченим ст. 2 цього договору (надалі - основний договір) (пункт 1.1. договору поруки).

У випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 1.2. договору поруки).

Згідно п. 2.1. договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють договір № 15/05-2017П про надання безвідсоткової поворотної позики від 15 травня 2017 року, укладений між кредитором (в основному договорі іменується «Позикодавець») та боржником (в основному договорі іменується «Позичальник»).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (у разі наявності) і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

У зв`язку із невиконанням Гольберг Л.А. своїх зобов`язань за договором позики позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідачів солідарно основну заборгованості в розмірі 110000,00 гривень, 22% річних за користування грошовими коштами за період з 18.11.2017 по 01.04.2020 в сумі 57400,32 гривень та пені за період з 01.04.2018 по 01.04.2019 в розмірі 34010,74 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором позики та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до умов договору позики, з урахуванням укладеної додаткової угоди від 16.08.2017 № 2, позичальник зобов`язаний був повернути отриману позику не пізніше 17.11.2017. А тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України та умов договору позики строк повернення грошових коштів отриманих у вигляді позики у Гольберг Л.А. є таким що настав.

Однак, як стверджує позивач та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами відповідач 1 свій обов`язок щодо повернення грошових коштів у вигляді поворотної фінансової допомоги не виконав.

Окрім того, як вже зазначалося, 16.08.2017 між ТОВ «Даніком Груп» (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Гольберг Людмилою Андріївною зобов`язань за договором позики.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

За умовами пунктів 1.2., 4.1., 4.2. договору поруки у випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (у разі наявності) і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

З огляду на викладене, позивач підставно звернувся до суду із вимогами про солідарне стягнення суми заборгованості з відповідачів.

Відповідачі в перебігу розгляду справи доводів позивача щодо наявності заборгованості не спростували, доказів повернення грошових коштів не надали, процесуальним правом на подання відзиву не скористалися.

З огляду на встановлені судом обставини, суд вважає доведеним факт існування заборгованості відповідача 1 перед позивачем в розмірі 110000,00 гривень, а вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та підлягає задоволенню.

Окрім іншого, суд зазначає, що згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця Гольберг Людмили Андріївни припинено з 26.09.2019 (номер запису 23400060003003745).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України).

Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Отже, з 26.09.2019 Гольберг Людмила Андріївна втратила статус підприємця.

За змістом правових висновків, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, права та обов`язки за яким у Гольберг Людмили Андріївни із втратою нею статусу фізичної особи-підприємця не припинились, а тому спір у справі належить до господарської юрисдикції.

Щодо вимог про стягнення пені та 22% річних.

Позивачем заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 57400,32 гривень 22% річних розрахованих за загальний період з 18.11.2017 по 01.04.2020 та 34010,74 гривень пені розрахованої за період з 01.04.2018 по 01.04.2019.

За змістом ч 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Договором позики сторони встановили, що позичальник зобов`язаний сплатити 22 % річних за користування чужими грошовими коштами від суми неповернутих коштів з наступного дня від дати виконання зобов`язання, тобто умовами договору сторони погодили сплату процентів в іншому розмірі ніж той, що передбачений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок позивача 22% річних на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що його здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 22% річних в розмірі 57400,32 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Пунктом 5.3. договору позики визначено, що у випадку порушення встановлених даним договором строків повернення позики, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповерненої суми грошових коштів за весь період прострочення повернення позики з наступного дня від дати виконання зобов`язання про повернення коштів до дня їх фактичного повернення на розрахунковий рахунок позикодавця.

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Позивач у тексті позовної заяви, із посиланням на пункт 5.3. договору позики, зазначає, що сторонами договору встановлено термін нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання більше ніж 6 місяців.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач здійснює нарахування пені за період з 01.04.2019 по 01.04.2020.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що в тексті позовної заяви позивач вказує, що розмір нарахованої пені за період з 01.04.2018 по 01.04.2019 становить 34010,74 гривень, а за період з 18.11.2017 по 01.04.2020 становить 85138,14 гривень, водночас у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача пені в сумі 34010,74 гривень розрахованої за період з 01.04.2018 по 01.04.2019.

Приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд розглядає вимоги, які позивачем викладені саме в прохальній частині позовної заяви, адже саме в цій частині позивач визначає остаточний зміст його позовних вимог та обраний ним спосіб захисту порушеного права.

Отже, суд виходить з того, що позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення пені в сумі 34010,74 гривень розрахованої за період з 01.04.2018 по 01.04.2019.

Розглянувши вимоги позивача в цій частині, суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши зміст п. 5.3. договору позики, судом встановлено, що умова вказаного пункту не встановлює іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, а визначене вказаним пунктом договору формулювання безпосередньо вказує на погодження сторонами здійснення нарахування пені за неналежне виконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за договором позики в межах строків, передбачених чинним законодавством України, зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, що відповідає принципу свободи договору.

А тому помилковим є висновок позивача, що обрахування пені має здійснюватися за весь час прострочення повернення позики, виходячи за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він є необґрунтованим, адже при нарахуванні пені позивачем не взято до уваги обмеження нарахування передбачені приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, з урахуванням приписів чинного законодавства та вірно визначивши період нарахування (з 01.04.2018 по 01.10.2018), судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача пені становить 19173,15 гривень.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідачів 34010,74 гривень пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 19173,15 гривень.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про солідарне стягнення з Гольберг Людмили Андріївни та ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» 110000,00 гривень основного боргу, 57400,32 гривень 22% річних та 19173,15 гривень пені.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2798,61 гривень.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідачів понесених витрат на правову допомогу.

У позовній заяві позивач зазначав, що попередній орієнтований розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 гривень.

30.06.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 03.03.2020 ТОВ «Даніком Груп» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Куришко і Партнери» (адвокатське об`єднання) укладено договір № 03/03/20-1 про надання правової допомоги, за змістом якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором. Адвокатське об`єднання надає професійну правничу допомогу по підготовці позову, супроводженню розгляду справи, представництву інтересів клієнта у суді під час здійснення господарського судочинства за позовом до Гольберг Людмили Андріївни та ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу, пені та процентів річних, іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо (пункти 1.1., 1.2.). Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання вказаної в п. 1.2. цього договору юридичної допомоги, у тому числі: здійснює вивчення аналіз документів, наданих клієнтом, які стосуються спору; складає позовну заяву, заяви по суті справи, заяви щодо процесуальних питань по справі за вказаним позовом; надає правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, які виникають при підготовці вказаного позову та при розгляді справи; здійснює представництво інтересів клієнта у Господарському суді Київської області, Північному апеляційному господарському суді та Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду під час розгляду вказаного спору (пункт 2.1.). Гонорар адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги згідно цього договору складається з погодинної оплати - ціна 1 (однієї) години роботи адвоката складає 1400,00 грн, та фіксованого розміру за представництво у суді 2000,00 грн за 1 судове засідання (пункт 4.1.).

Оплата за даним договором здійснюється в гривнях шляхом перерахування гонорару на банківський рахунок адвокатського об`єднання згідно виставленого рахунку (-ів) впродовж п`яти днів після вступу в закону силу рішення суду першої інстанції (пункт 4.2.).

15.06.2020 між клієнтом та адвокатським об`єднанням підписано акт прийому передачі наданих послуг, у відповідності до якого:

- Адвокатське об`єднання надало Клієнту професійну правничу допомогу по підготовці позову, супроводження справи № 911/1027/20 під час здійснення господарського судочинства у Господарському суді Київської області за позовом клієнта до Гольберг Людмили Андріївни та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 204411,06 гривень (пункт 1);

- вартість наданих адвокатським об`єднанням послуг клієнту станом на 15.06.2020 становить 12600,00 гривень без ПДВ (пункт 2).

Дослідивши подані позивачем докази, суд дійшов, що наявними у матеріалах справи доказами у сукупності підтверджено, що загальний розмір витрат позивача на професійну правову допомогу пов`язаних із розглядом цієї справи, які позивач очікує понести становить 12600,00 гривень.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Кодексу).

Відповідачами в перебігу розгляду справи клопотань про зменшення судових витрат позивача на оплату правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи заявлено не було.

Одночасно, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що при звернені до суду із розглядуваним позовом позивачем до стягнення було заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 201411,06 гривень, однак судом встановлено, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідачів підлягає сума в загальному розмірі 186573,47 гривень, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сума в розмірі 11671,78 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Гольберг Людмили Андріївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Даніком Груп» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 246, код 39744645) 110000,00 гривень основного боргу, 57400,32 гривень 22% річних, 19173,15 гривень пені, 2798,61 гривень судового збору та 11671,78 гривень витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2020.

Суддя Р.М. Колесник