Ухвала суду № 91402829, 31.08.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"31" серпня 2020 р. Справа № 911/1041/19 (911/2532/20)

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія»

2) Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів – Товариство з обмеженою відповідальністю «Комелія»

про визнання недійсним іпотечного договору, скасування обмежень щодо розпорядження майном боржника та зобов`язання здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень

у межах провадження у справі № 911/1041/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест»

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія»

про банкрутство

Суддя Лутак Т.В.

Секретар судового засідання Гришко В.О.

Представники: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/1041/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2019 відкрито провадження у даній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» здійснено 14.05.2019, номер публікації якого 59454.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2019 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника – Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія».

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2019 визнано кредиторські вимоги Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» у розмірі 1 852 183, 50 грн.

Постановою господарського суду Київської області від 17.10.2019 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута – Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» призначено арбітражного керуючого Балєва Валентина Петровича.

Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснено 18.10.2019, номер публікації якого 63793.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2020 у даній справі відсторонено арбітражного керуючого Балєва Валентина Петровича від виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» та призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

До господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» надійшла заява б/н від 23.03.2020 (вх. № 6545/20 від 26.03.2020) про визнання недійсним правочину у межах справи про банкрутство в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, у якій кредитор просить суд: визнати недійсним іпотечний договір № 161116Z10 від 28.10.2016, укладений між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1029; скасувати обмеження щодо розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія», а саме, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером запису 17160888 та 17160509; зобов`язати державного реєстратора, яким є особи, визначені ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень за номером запису 17160888 та 17160509.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» б/н від 23.03.2020 (вх. № 6545/20 від 26.03.2020) про визнання недійсним правочину прийнято до розгляду у межах провадження у справі № 911/1041/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія», розгляд вказаної заяви призначено на 14.05.2020, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» та Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» надати суду певні документи.

04.05.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшов відзив б/н від 27.04.2020 (вх. № 8512/20 від 04.05.2020) на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» про визнання недійсним правочину, у якому банк заперечує проти задоволення вказаної заяви.

До господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшов відзив б/н від 06.05.2020 (вх. № 8786/20 від 07.05.2020) на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» про визнання недійсним правочину, у якому він зазначає, що в оспорюваних правовідносинах може бути застосована ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

08.05.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» надійшла відповідь б/н від 05.05.2020 (вх. № 8840/20 від 08.05.2020) на відзив Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на заяву про визнання недійсним правочину.

До господарського суду Київської області від Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшло клопотання б/н від 13.05.2020 (вх. № 9161/20 від 13.05.2020 та вх. № 9332/20 від 15.05.2020) про відкладення розгляду справи в судовому засіданні на іншу дату та час.

13.05.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» надійшла заява б/н від 12.05.2020 (вх. № 9188/20 від 13.05.2020) про залучення до участі в справі співвідповідача, у якій кредитор-заявник просив суд залучити Товариство з обмеженою відповідальністю «Комелія» до участі у якості співвідповідача в межах провадження № 911/1041/19 з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» б/н від 23.03.2020 (вх. № 6545/20 від 26.03.2020) про визнання недійсним правочину.

До господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшло клопотання вих. № 02-01/82-27 від 14.05.2020 (вх. № 9248/20 від 14.05.2020) про відкладення судового засідання у справі № 911/1041/19, призначеного на 14.05.2020, на іншу дату.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2020, враховуючи неявку у судове засідання учасників провадження та заявлені Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» і ліквідатором банкрута клопотання, зважаючи на положення п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, розгляд заяви про визнання недійсним правочину, в тому числі і заяви про залучення до участі в справі співвідповідача, відкладено на 28.05.2020.

28.05.2020 до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» надійшли письмові пояснення б/н від 28.05.2020 (вх. № 10410/20 від 28.05.2020) щодо нормативно-правового обґрунтування заяви про визнання недійсним договору іпотеки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» б/н від 12.05.2020 (вх. № 9188/20 від 13.05.2020) про залучення до участі в справі співвідповідача, залучено до участі у розгляді даної заяви про визнання недійсним правочину третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів – Товариство з обмеженою відповідальністю «Комелія» (02125, місто Київ, проспект Визволителів, будинок 7, ідентифікаційний код - 30552984), зобов`язано третю особу надати суду нормативно обґрунтовані та документально підтвердженні письмові пояснення по суті спору у порядку, передбаченому статтями 168, 179 Господарського процесуального кодексу України, розгляд заяви про визнання недійсним правочину відкладено на 11.06.2020.

До господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Комелія» надійшли письмові пояснення б/н від 10.06.2020 (вх. № 11521/20 від 10.06.2020) третьої особи по суті даного спору.

11.06.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшло клопотання б/н від 11.06.2020 (вх. № 11563/20 від 11.06.2020) про зупинення розгляду позову, у якому кредитор просив суд зупинити розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» про визнання недійсним іпотечного договору № 161116Z10 від 28.10.2016 до розгляду позову Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 26/16 від 11.10.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2020 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Комелія» письмові пояснення б/н від 10.06.2020 (вх. № 11521/20 від 10.06.2020) без розгляду, розгляд заяви про визнання недійсним правочину відкладено на 25.06.2020, повторно зобов`язано третю особу надати суду нормативно обґрунтовані та документально підтвердженні письмові пояснення по суті спору у порядку, передбаченому статтями 168, 179 Господарського процесуального кодексу України.

До господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшли письмові пояснення б/н від 24.06.2020 (вх. № 12785/20 від 25.06.2020) до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» про визнання правочину недійсним.

25.06.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Комелія» надійшли письмові пояснення б/н від 22.06.2020 (вх. № 12821/20 від 25.06.2020) третьої особи по суті даного спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2020 відкладено розгляд заяви про визнання недійсним правочину, в тому числі і клопотання Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» б/н від 11.06.2020 (вх. № 11563/20 від 11.06.2020) про зупинення розгляду позову, на 20.07.2020.

До господарського суду Київської області від Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшли письмові пояснення № 0000603/20-04 від 07.07.2020 (вх. № 14100/20 від 10.07.2020) та документи по справі.

20.07.2020 до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» надійшли письмові пояснення б/н від 17.07.2020 (вх. № 14886/20 від 20.07.2020) щодо пояснень Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» по справі.

До господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшло клопотання б/н від 20.07.2020 (вх. № 14945/20 від 20.07.2020) про проведення судового засідання, призначеного на 20.07.2020, без участі ліквідатора.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» б/н від 11.06.2020 (вх. № 11563/20 від 11.06.2020) про зупинення розгляду позову та призначено дану заяву про визнання недійсним правочину до розгляду по суті у судовому засіданні на 31.08.2020.

У судове засідання 31.08.2020 з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест», Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та ліквідатора банкрута, які підтримали свої позиції, що викладені у поданих ними до суду заявах, відзивах та поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників провадження, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив таке.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» посилається на те, що боржник, уклавши іпотечний договір № 161116Z10 від 28.10.2016, взяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог третьої особи на вкрай невигідних для себе умовах, без відповідних майнових дій іншої сторони.

Таким чином, зі змісту заяви б/н від 23.03.2020 (вх. № 6545/20 від 26.03.2020) про визнання недійсним правочину та письмових пояснень б/н від 28.05.2020 (вх. № 10410/20 від 28.05.2020) вбачається, що заявник обґрунтовує свої вимоги підставами, що визначені у ч. 1 та ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме:

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим (п. 2 ч. 1 та ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства);

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог (п. 5 ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства);

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог (п. 1 ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства).

Ліквідатор банкрута у своєму відзиві зазначив, що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства може бути застосована в даному випадку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комелія» повідомило про укладення ним кредитних договорів з банком та зазначило, що жодних майнових дій та грошових зобов`язань, пов`язаних з укладенням іпотечного договору № 161116Z10 від 28.10.2016 на користь боржника ним не здійснювалося.

Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», заперечуючи проти задоволення заяви про визнання недійсним правочину, посилається на таке: третя особа своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, а тому підстави для припинення іпотеки відсутні; при розгляді справи № 911/789/18 іпотечному договору було надано відповідну правову оцінку і зазначений договір став однією з підстав для прийняття рішення у вказаній справі, що свідчить про його дійсність та узгоджується із приписами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України; жодних доказів щодо незаконності передачі боржником майна в іпотеку банку заявник не надав, а Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої обов`язкової умови як отримання вигоди майновим поручителем при передачі майна у заставу для забезпечення зобов`язань іншої особи. Крім того, Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» заявлено про застосування строків позовної давності до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» б/н від 23.03.2020 (вх. № 6545/20 від 26.03.2020) про визнання недійсним правочину.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги за заявою про визнання недійсним правочину не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комелія» (позичальник) було укладено генеральну кредитну угоду № 161114N5 із змінами і доповненнями (далі - генеральна угода).

Додатком 1 до генеральної угоди (в редакції додаткової угоди № 161114N5-5 від 28.07.2016) визначено перелік кредитних договорів, укладених між банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках генеральної угоди, і є додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено: кредитний договір № 161116К2 від 28.07.2016 та кредитний договір № 161116КЗ від 28.07.2016.

28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпорний банк України» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 161116Z10.

Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з генеральної кредитної угоди № 161114N5 від 25.12.2014 (з усіма чинними договорами щодо здійснення кредитних операцій, укладеними в рамках вказаної генеральної кредитної угоди, у тому числі після набуття чинності цим договором, які є невід`ємними її частинами та складають з нею єдиний документ, а також з усіма чинними змінами, доповненнями, додатками та додатковими угодами до неї, у тому числі внесеними та укладеними після набуття чинності цим договором, які є невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ; генеральна кредитна угода та договори, що є додатками до неї , далі разом – кредитний договір), укладеної між іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комелія» (боржник), відповідно до якої іпотекодержатель та боржник проводять кредитні операції у рамках ліміту вказаної генеральної кредитної угоди у розмірі еквіваленту 99 900 000, 00 грн., зі строком кредитування до 24.12.2019, з нарахуванням процентів, комісій та інших плат у відповідності до умов кредитного договору та чинного законодавства України, а також на інших встановлених кредитним договором умовах, у тому числі визначених сторонами кредитного договору після набуття чинності цим договором.

Згідно з п. 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов`язань боржника, є нерухоме майно, а саме: цех-депо, вентиляційна дільниця, загальною площею 1848,0 кв. м. (далі - предмет іпотеки), що розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-б/2 (один «б» дріб два) (відповідно до рішення Ірпінської міської ради від 18.02.2016 № 552-8-VII вул. Дзержинського перейменовано на вул. Покровська).

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним між ТОВ «Промислово-будівельна компанія «Віндор» та іпотекодавцем, посвідченим Джуринською Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.04.2014 за реєстровим № 633.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно предмет іпотеки має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 330214632000, номер запису про право власності: 5219294.

Ринкова вартість предмета іпотеки відповідно до звіту про оцінку майна від 31.08.2016, виконаного ТОВ «Альянс-Укрексперт» становить 15 864 000, 00 грн.

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,3722 га, кадастровий номер 3210900000101:155:0086, призначеної для обслуговування виробничої бази, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 19.08.2015, укладеного з Ірпінською міською радою строком до 13.07.2020.

За даними довідки іпотекодавця № 28/10-1 від 28.10.2016 предмет іпотеки обліковується на балансі іпотекодавця, має інвентарний номер 3, його балансова вартість станом на 28.10.2016 становить 4 184 826, 74 грн.

Предмет іпотеки передається іпотекадавцем в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшеннями, що існують на час укладання цього договору та можуть виникнути у майбутньому.

За домовленістю сторін на дату укладення цього договору загальна заставна вартість предмета іпотеки складає 11 104 800, 00 грн.

Пунктом 1.5 іпотечного договору передбачено, що предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця з урахуванням положень цього договору.

Згідно з п. 1.6 іпотечного договору у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем відповідних положень цього договору, іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до п. 2.1.5 іпотечного договору іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, пеню, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов`язання чи умов цього договору.

Пунктом 7.3 іпотечного договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором та виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Даний іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1029.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.08.2018 у справі № 911/789/18, за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Будівельна компанія «Мрія», за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Комелія» про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Комелія» перед Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором № 161116К2 від 28.07.2016 та кредитним договором від № 161116К3 від 28.07.2016, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди № 161114N5 від 25.12.2014, у розмірі 3 340 611, 09 доларів США (що станом на 27.06.2018 згідно офіційного курсу НБУ становить 87 487 831, 73 грн.) та 46 199 106, 59 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-б/2 (один «б» дріб два), яке є предметом іпотеки за іпотечним договором № 161116Z10 від 28.10.2016, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. 28.10.2016 та зареєстрованим в реєстрі за № 1029, а саме на: цех-депо, вентиляційна дільниця, загальною площею 1848,0 кв.м.; встановлено спосіб реалізації вищевказаного предмета іпотеки за іпотечним договором № 161116Z10 від 28.10.2016, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. 28.10.2016 та зареєстрованим в реєстрі за № 1029, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження; встановлено початкову ціну реалізації предмету іпотеки - нерухомого майна, а саме: цеху-депо, вентиляційної дільниці, загальною площею 1848,0 кв.м., що розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-б/2 (один «б» дріб два) (відповідно до рішення Ірпінської міської ради від 18.02.2016 № 552-8-VII вул. Дзержинського перейменовано на вул. Покровська) у розмірі 11 104 800, 00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 616 493, 58 грн. судового збору.

Відповідно до матеріалів справи вказане рішення господарського суду Київської області від 14.08.2018 у справі № 911/789/18 набрало законної сили та не виконане боржником.

18.04.2019 до господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія», у зв`язку з неспроможністю останнього сплатити заборгованість у розмірі 2 842 000, 00 грн., на підставі статей 10, 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2019 відкрито провадження у даній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Суд звертає увагу, що з 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, а тому відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень цього Кодексу при розгляді даних вимог суд застосовує положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник уклав договір із заінтересованою особою;

- боржник уклав договір дарування.

Частиною 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що у ч. 1 та ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець визначив різні умови для визнання недійсності правочинів боржника.

Так, у ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено такі умови: 1) вчинення правочинів після відкриття провадження у справі про банкрутство; 2) вчинення правочину протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство; 3) якщо правочини завдали збитків боржнику або кредиторам.

У ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства такою єдиною умовою є те, що правочини вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Отже, умови та підстави визнання недійсними правочинів боржника, визначені ч. 1 та ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства мають суттєву різницю та повинні розглядатися окремо.

Разом з тим, наслідки недійсності правочинів з підстав, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства єдині та визначені у ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо першої та другої умови для визнання недійсними правочинів боржника, то судом встановлено, що іпотечний договір № 161116Z10 укладено 28.10.2016, а провадження у даній справі про банкрутство Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія» відкрито 13.05.2019, тобто оспорюваний договір укладено в підозрілий період - протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

Третьою обов`язковою умовою для визнання правочинів недійсними за ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є наявність завдання збитків боржнику або кредиторам.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому згідно з вимогами ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним кредитором (позивачем). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною умовою є наявність усіх чотирьох складових правопорушення, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Таким чином, при доказуванні збитків для визнання недійсними правочинів боржника має бути доведено: те, що дії щодо укладення правочину суперечать інтересам боржника чи кредиторів; визначений конкретний розмір збитків, яких зазнав боржник або кредитор; те, що розмір збитків пов`язаний з укладенням оспорюваного правочину; наявність вини сторін правочину у збитках.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» не доведено суду належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявності прямих збитків від укладення оспорюваного правочину, не визначено конкретний розмір збитків та хто їх зазнав, не доведено наявності вини будь-кого із сторін опорюваного правочину, причинно-наслідкового зв`язку між укладенням оспорюваного правочину та неплатоспроможністю боржника, а також факту неможливості виконання грошових обов`язків боржника перед іншими кредиторами саме внаслідок укладення оспорюваного правочину.

За таких обставин, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» не доведено наявності у даному випадку всіх обов`язкових умов для визнання недійсним іпотечного договору № 161116Z10 від 28.10.2016 на підставах, визначених ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони), на яку посилається заявник, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, іпотечний договір № 161116Z10 від 28.10.2016 було укладено між банком та боржником в забезпечення виконання зобов`язань третьої особи за кредитними договорами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що:

іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

основне зобов`язання – це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

іпотекодавець – це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

майновий поручитель – це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника;

іпотекодержатель – це кредитор за основним зобов`язанням.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що метою укладення договору іпотеки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання зобов`язання за основним договором, оскільки у випадку невиконання основного зобов`язання боржником вказане зобов`язання підлягає виконанню іпотекодавцем.

Отже, іпотека є спеціальним законним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим обумовлюється її похідний (додатковий) характер стосовно основного зобов`язання.

Разом з тим, законодавство України не передбачає солідарного обов`язку боржника (позичальника за кредитним договором) та майнового поручителя, який відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки. Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 Цивільного кодкесу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) (п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодкесу України). У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про іпотеку»).

Тобто, за загальним правилом саме позичальник як боржник у зобов`язанні за кредитним договором має виконати свій обов`язок перед кредитодавцем. Втім, якщо таке зобов`язання майновий поручитель забезпечив іпотекою, останній може виконати обов`язок боржника, однак у межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки правовідносини з боржником за основним зобов`язанням не припиняються, оскільки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

З огляду на вищевикладене вбачається, що договір іпотеки є за своєю суттю забезпечувальним зобов`язанням, яке не є та не може бути оплатним для іпотекодержателя, а тому за договором іпотеки іпотекодержатель не може мати якихось майнових зобов`язань перед майновим поручителем і не може вчиняти будь-які майнові дії на користь майнового поручителя, а майновий поручитель, в свою чергу, у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Таким чином, судом встановлено, що оспорюваний іпотечний договір є забезпеченням кредитного – оплатного договору, а не самостійне оплатне зобов`язання, він за своєю суттю не є таким зобов`язанням, за яким би банк мав вчинити якісь майнові дії на користь боржника.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що факт відсутності відповідних майнових дій банку за договором іпотеки не передбачає недійсності забезпечувального зобов`язання - іпотечного договору № 161116Z10 від 28.10.2016.

Крім того, необхідно зазначити, що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства містить положення про те, що наслідком визнання недійсним правочину є обов`язок контрагента боржника повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Проте, суд звертає увагу, що предмет іпотеки не вибував із володіння та користування боржника, був переданий боржником в оренду, що підтверджується п. 1.4 іпотечного договору, заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» (вх. № 9207/20 від 13.05.2020) та матеріалами справи № 911/1041/19, у зв`язку з чим він отримував орендну плату, тобто отримував дохід та здійснював свою підприємницьку діяльність.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» не доведено та необґрунтовано підстав для визнання недійсним іпотечного договору № 161116Z10 від 28.10.2016 в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому вимоги в цій частині заяви не підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи те, що вимоги про скасування обмежень щодо розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Мрія», а саме, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером запису 17160888 та 17160509, а також про зобов`язання державного реєстратора, яким є особи, визначені ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень за номером запису 17160888 та 17160509, є похідними від вимоги про визнання недійсним іпотечного договору № 161116Z10 від 28.10.2016, то вони також задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд повністю відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» б/н від 23.03.2020 (вх. № 6545/20 від 26.03.2020) про визнання недійсним іпотечного договору, скасування обмежень щодо розпорядження майном боржника та зобов`язання здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень.

Щодо заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Виходячи з вимог ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

За таких обставин, оскільки судом відмовлено у задоволенні даної заяви з підстав її необґрунтованості, то заява про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин не застосовуються.

Судові витрати, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на заявника.

Керуючись статтями 13, 74-79, 129, 233-234 Господарського процесуального кодексу України та статтями 2, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» б/н від 23.03.2020 (вх. № 6545/20 від 26.03.2020) про визнання недійсним іпотечного договору, скасування обмежень щодо розпорядження майном боржника та зобов`язання здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень відмовити повністю.

2. Копію даної ухвали надіслати учасникам провадження у справі № 911/1041/19.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 09.09.2020.

Суддя Т.В. Лутак