Ухвала суду № 91402509, 07.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.09.2020Справа № 910/13260/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНТІКОР» до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про забезпечення позову

без виклику представників учасників процесу,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНТІКОР» з заявою про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити Акціонерному товариству «Українська залізниця» вчиняти дії щодо виконання договору від 21.08.2020 року № ЦЗВ-ОЗ-06320-01 укладеного за наслідками проведення тендеру № UA-2020-03-31-001227-C.

У своїй заяві про забезпечення позову заявник зазначає, що 31 березня 2020 року AT «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» AT «Українська залізниця» (далі за текстом - Відповідач) оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2020-03-31-001227-C. Предмет закупівлі - запасні частини до автогальмівного обладнання.

ТОВ «Мантікор» взяло участь у зазначеній процедурі закупівлі.

Відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій № 225/20 від 17.07.2020 переможцем процедури закупівлі визнано ТОВ "НВП "МТК Полімер".

17.07.2020 року АТ «Українська залізниця» у відповідності до ст. 32 Закону України «Про публічні закупівлі» оприлюднене повідомлення про намір укласти договір з переможцем № 3700/284- 20Т (№ЦЗВ-1402/3700/1227-е від 17.07.2020 року).

21.08.2020 року між АТ «Українська залізниця» та ТОВ "НВП "МТК Полімер" укладено договір про закупівлю № ЦЗВ-03-06320-01.

Позивач вважає, що договір № ЦЗВ-03-06320-01 укладено за результатами тендерних торгів з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання рішення відповідача (протокол № 225/20 від 17.07.2020) та договір № ЦЗВ-ОЗ- 06320-01 від 21.08.2020 недійсними.

Обгрунтовуючи свою заяву про забезпечення заявник зазначає, що у випадку не вжиття заявлених заходів забезпечення позову, обраний Товариством спосіб захисту та поновлення порушених прав та інтересів буде неефективним, оскільки розпочнеться виконання договору: поставка продукції та перерахування коштів в її оплату, хоча сама обставина порушення, що є предметом судового розгляду, вказує на неправомірність таких дій.

Ознайомившись із заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНТІКОР» про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч. 12 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Таким чином, враховуючи пряму заборону, визначену ч. 12 ст. 137 ГПК України щодо неможливості припинення, відкладення, зупинення чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначених вимог, оскільки вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову підпадає під заборону норм Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНТІКОР» про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Мандриченко