Рішення № 91402370, 08.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2020Справа № 910/6446/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 51 106,05 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (надалі по тексту також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (надалі по тексту також - відповідач) про стягнення 51 106,05 грн., з яких пеня у розмірі 41 695,22 грн. та 9 401, 83 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 121/51 від 23.09.2019 (надалі за текстом також - Договір) в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/6446/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов (протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі), відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/6446/20 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення 0105471683147) та отримана відповідачем 19.05.2020, про що проставлена відповідна відмітка у поштовому повідомленні.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 була надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення 0105471683139) та отримана позивачем 20.05.2020, про що проставлена відповідна відмітка у поштовому повідомленні.

24.06.2020 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про продовження процесуальних строків встановлених ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі № 910/6446/20 (в тому числі щодо подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь) на строк після закінчення дії карантину.

Судом враховано той факт, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540, який набрав чинності з дня його опублікування (02.04.2020, "Голос України" № 62), внесено зміни в тому числі до Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, розділ Х "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

У відповідності до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) " процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX внесено зміни в тому числі до Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Станом на момент винесення рішення до канцелярії суду від відповідача не надходило заяв про продовження процесуальних строків з урахуванням пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" укладено Договір про закупівлю (поставку) товарів № 121/51, згідно пунктів 1.1. та 1.2. якого, позивач, як постачальник, зобов`язується поставити відповідачу, як покупцю товари згідно умов договору, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.

Згідно пункту 1.3. Договору найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до Договору, а саме згідно додатку №1 товаром є - "44170000-2 Плити, листи, стрічки та фольга, пов`язані з конструкційними матеріалами (прокат плаский)", загальною вартістю 3 190 638,24 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком до Договору.

Відповідно до пункту 3 додатку №1 до Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання-передачі продукції.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що датою поставки продукції є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.

У підпункті 7.1.1 пункту 7.1 Договору відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

27.01.2020 між сторонами укладена Додаткова угода №1 згідно якої були внесені зміни до Договору, зокрема, в частині зміни найменування продукції, збільшення загальної вартості продукції, що закуповується згідно Договору до 3 826 662,84 грн. та продовження строку дії Договору до 31.03.2020.

На виконання умов Договору та взятих на себе зобов`язань, позивачем було поставлено відповідачу товар, погоджений сторонами у додатку №1 до Договору з урахуванням змін внесених згідно Додаткової угоди №1 від 27.01.2020 на загальну суму 3 426 630,89 грн. з ПДВ.

Факт здійснення поставки продукції підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі продукції та видатковими накладними: № 208 від 09.10.2019 на суму 410 684,88 грн.; № 220 від 22.10.2019 на суму 398 343,17 грн.; № 225 від 01.11.2019 на суму 404 093,18 грн.; № 228 від 04.11.2019 на суму 409 944,24 грн.; № 229 від 05.11.2019 на суму 409 573.92 грн.; № 230 від 05.11.2019 на суму 394 806,64 грн.; № 246 від 15.11.2019 на суму 161 521,02 грн.; № 263 від 21.11.2019 на суму 215 526,24 грн.; № 17 від 31.01.2020 на суму 224 043,60 грн.; № 20 від 04.02.2020 на суму 398 094,00 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його представника та відтиском печатки на відповідних актах приймання-передачі продукції

Вказана у позовній заяві видаткова накладна № 226 від 04.11.2019, а також пов`язані із нею акт приймання-передачі продукції та товарно-транспортна накладна в матеріалах справи відсутні.

У позовній заяві позивач стверджує, що станом на 03.04.2020 відповідачем сплачено основну заборгованість за Договором у повному обсязі, але оскільки погашення заборгованості відбувалося з порушеннями строків оплати передбачених у додатку №1 до Договору позивач вимагає стягнути з відповідача пеню у розмірі 41 695,22 грн. та 9 401,83 грн. 3% річних.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статей 6, 11 Цивільного кодексу України, підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.

Приписами частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, визнається господарським зобов`язанням, а за змістом частини 2 цієї статті одним із видів господарського зобов`язання є майново-господарські зобов`язання.

Зокрема, відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, серед іншого, із господарського договору та інших угод.

Зміст та умови Договору, а також аналіз господарсько-договірних зобов`язань, свідчать, що між сторонами виникли правовідносини пов`язані із поставкою.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі продукції та видаткових накладних: № 208 від 09.10.2019, № 220 від 22.10.2019 № 225 від 01.11.2019, № 228 від 04.11.2019, № 229 від 05.11.2019, № 230 від 05.11.2019, № 246 від 15.11.2019, № 263 від 21.11.2019, № 17 від 31.01.2020, № 20 від 04.02.2020 суд встановив факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 3 426 630,89 грн. з ПДВ та факт прийняття товару відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3 додатку №1 до Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання-передачі продукції.

З матеріалів справи вбачається, що товар за видатковою накладною № 208 від 09.10.2019 на суму 410 684,88 грн. переданий відповідачу згідно акту прийому-передачі № 208 від 10.10.2019; за видатковою накладною № 220 від 22.10.2019 на суму 398 343,17 грн. переданий відповідачу згідно акту прийому-передачі № 220 від 23.10.2019; за видатковою накладною № 225 від 01.11.2019 на суму 404 093,18 грн. переданий відповідачу згідно акту прийому-передачі № 225 від 01.11.2019; за видатковою накладною № 228 від 04.11.2019 на суму 409 944,24 грн. переданий відповідачу згідно акту прийому-передачі № 228 від 05.11.2019; за видатковою накладною № 229 від 05.11.2019 на суму 409 573.92 грн. переданий відповідачу згідно акту прийому-передачі № 229 від 05.11.2019; за видатковою накладною № 230 від 05.11.2019 на суму 394 806,64 грн. переданий відповідачу згідно акту прийому-передачі № 230 від 05.11.2019; за видатковою накладною № 246 від 15.11.2019 на суму 161 521,02 грн. переданий відповідачу згідно акту прийому-передачі № 246 від 18.11.2019; за видатковою накладною № 263 від 21.11.2019 на суму 215 526,24 грн. переданий відповідачу згідно акту прийому-передачі № 263 від 21.11.2019; за видатковою накладною № 17 від 31.01.2020 на суму 224 043,60 грн. переданий відповідачу згідно акту прийому-передачі № 17 від 31.01.2020; за видатковою накладною № 20 від 04.02.2020 на суму 398 094,00 грн. переданий відповідачу згідно акту прийому-передачі № 20 від 04.02.2020.

Таким чином, враховуючи узгоджені сторонами у Договорі строки здійснення розрахунків, а також положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, останніми термінами проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар є:

11.11.2019 за товар поставлений згідно видаткової накладної № 208 від 09.10.2019;

22.11.2019 за товар поставлений згідно видаткової накладної № 220 від 22.10.2019;

02.12.2019 за товар поставлений згідно видаткової накладної № 225 від 01.11.2019;

05.12.2019 за товар поставлений згідно видаткової накладної № 228 від 04.11.2019;

05.12.2019 за товар поставлений згідно видаткової накладної № 229 від 05.11.2019;

05.12.2019 за товар поставлений згідно видаткової накладної № 230 від 05.11.2019;

18.12.2019 за товар поставлений згідно видаткової накладної № 246 від 15.11.2019;

23.12.2019 за товар поставлений згідно видаткової накладної № 263 від 21.11.2019;

02.03.2020 за товар поставлений згідно видаткової накладної № 17 від 31.01.2020;

05.03.2020 за товар поставлений згідно видаткової накладної № 20 від 04.02.2020.

На підтвердження здійснення відповідачем оплати за поставлений товар, позивач надав до суду довідки про рух коштів за розрахунковим рахунком НОМЕР_1 , які сформовані програмним комплексом в АТ "ОТП Банк" в м. Києві.

Разом з тим, надані позивачем довідки про рух коштів підтверджують лише частину здійснених відповідачем розрахунків, а саме, вбачається, що оплата за поставлений товар:

згідно видаткової накладної № 208 від 09.10.2019 у сумі 410 684,88 грн. здійснена відповідачем 25.11.2019 (з простроченням оплати на 13 календарних днів);

згідно видаткової накладної № 220 від 22.10.2019 у сумі 398 343,17 грн. здійснена 05.11.2019 (у строки передбачені Договором);

згідно видаткової накладної № 228 від 04.11.2019 у сумі 409 944,24 грн. здійснена 07.02.2020 (з простроченням оплати на 62 календарні дні);

згідно видаткової накладної № 229 від 05.11.2019 у сумі 409 573,92 грн. здійснена 27.12.2019 (з простроченням оплати на 21 календарний день);

згідно видаткової накладної № 230 від 05.11.2019 у сумі 394 806,64 грн. здійснена 13.01.2020 (з простроченням оплати на 38 календарних днів);

згідно видаткової накладної № 246 від 15.11.2019 у сумі 161 521,02 грн. здійснена 13.12.2019 (у строки передбачені Договором).

Докази щодо термінів здійснення оплати за товар поставлений згідно видаткових накладних № 225 від 01.11.2019, № 226 від 04.11.2019, № 263 від 21.11.2019, № 17 від 31.01.2020 та № 20 від 04.02.2020 позивачем до суду не надані, а отже, у суду відсутня можливість встановити факт порушення відповідачем строків здійснення розрахунків і відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки та 3% річних за порушення строків оплати.

Наявні в матеріалах справи Акти звірки взаєморозрахунків не відповідають вимогам щодо належності та достовірності доказів, оскільки вказані акти підписані лише представником позивача, а тому інформація яка в них наведена не є узгодженою з відповідачем і не відображає згоду відповідача щодо стану проведених розрахунків.

Водночас суд достовірно встановив порушення відповідачем пункту 3 додатку №1 до Договору, щодо строків розрахунку за поставлений товар згідно видаткових накладних № 208 від 09.10.2019, № 228 від 04.11.2019, № 229 від 05.11.2019 та № 230 від 05.11.2019.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 9.6. Договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, та пункту 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Здійснивши аналіз наданого позивачем розрахунку пені, суд вважає його невірним та надає власний розрахунок.

Пеня за порушення строків оплати за товар згідно видаткової накладної № 208 від 09.10.2019 у сумі 410 684,88 грн. (акт прийому-передачі № 208 від 10.10.2019, кінцевий термін оплати 11.11.2019, оплата здійснена 25.11.2019 з простроченням на 13 календарних днів) становить - 2 441.60 грн.

Пеня за порушення строків оплати за товар згідно видаткової накладної № 228 від 04.11.2019 у сумі 409 944,24 грн. (акт прийому-передачі № 228 від 05.11.2019, кінцевий термін оплати 05.12.2019, оплата здійснена 07.02.2020 з простроченням на 62 календарні дні) становить - 9 490.28 грн.

Пеня за порушення строків оплати за товар згідно видаткової накладної № 229 від 05.11.2019 у сумі 409 573,92 грн. (акт прийому-передачі № 229 від 05.11.2019, кінцевий термін оплати 05.12.2019, оплата здійснена 27.12.2019 з простроченням на 21 календарний день) становить - 3 338.30 грн. (що відповідає розрахунку наданому позивачем).

Пеня за порушення строків оплати за товар згідно видаткової накладної № 230 від 05.11.2019 у сумі 394 806,64 грн. (акт прийому-передачі № 230 від 05.11.2019, кінцевий термін оплати 05.12.2019, оплата здійснена 13.01.2020 з простроченням на 38 календарних днів) становить - 5 687.98 грн.

Враховуючи наведений судом розрахунок за порушення строків здійснення розрахунків у відповідності до пункту 9.6. Договору до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі - 20 958,16 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши аналіз наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд вважає його невірним та надає власний розрахунок.

За прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № 208 від 09.10.2019 у сумі 410 684,88 грн., 3% річних становить - 438.81 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № 228 від 04.11.2019 у сумі 409 944,24 грн., 3% річних становить - 2 119.32 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № 229 від 05.11.2019 у сумі 409 573,92 грн., 3% річних становить - 706.93 грн. (що відповідає розрахунку наданому позивачем).

За прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № 230 від 05.11.2019 у сумі 394 806,64 грн., 3% становить - 1 232.03 грн.

Враховуючи наведений судом розрахунок, загальна сума 3 % річних згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що підлягає до стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання становить 4 497,09 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуюче викладене, суд вважає, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 958,16 грн. пені за порушення строків здійснення розрахунків згідно пункту 9.6. Договору та 4 497,09 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. В задоволені решти позовних вимог суд відмовляє, оскільки позивач не довів належними та достовірними доказами факт порушення строків здійснення оплати за поставлений товар.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково, а саме в загальному розмірі 25 455,25 грн. при заявлених 51 106,05 грн., сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача становить - 1 046,79 грн.

Також суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжного доручення № НД3179 від 17.03.2020 позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 10 045,62 грн. при необхідному судовому зборі у розмірі 2 102,00 грн.

Враховуючи викладене, необхідно повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір у розмірі 7 943,62 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" по стягнення 51 106,05 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська область, Обухівський район, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, ідентифікаційний код юридичної особи 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, місто Київ, вулиця Черняховського, будинок 29, ідентифікаційний код юридичної особи 41323412) 20 958 (двадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 16 коп. пені, 4 497 (чотири тисячі чотириста дев`яносто сім) гривень 09 коп. 3% річних та 1 046 (одну тисячу сорок шість) гривень 79 коп. судового збору.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, місто Київ, вулиця Черняховського, будинок 29, ідентифікаційний код юридичної особи 41323412) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7 943 (сім тисяч дев`ятсот сорок три) гривні 62 коп., сплачений згідно платіжного доручення № НД3179 від 17.03.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4.У іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2020

Суддя С. В. Стасюк