Рішення № 91402283, 25.08.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/77/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2020 Справа № 908/1290/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Наталія Анатоліївна, розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький метизний завод, (69102, м. Запоріжжя, Північне шосе, 22Д)

до відповідача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, (01011, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш Державного підприємства Національна компанія Енергоатом, ( 71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306)

про стягнення суми 55248 грн. 14 коп.

Без участі представників сторін

ВСТАНОВЛЕНО:

26.05.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява про стягнення з відповідача 55248 грн 14 коп. заборгованості за договором поставки № 20/05/125 від 04.10.2019 в розмірі 55248грн 14коп., яка складається з 54006грн 00коп. суми основного боргу, 540 грн 06 коп. суми 3% річних, 702 грн 08 коп. суми індексу інфляції.

Ухвалою суду від 28.05.2020 позовна заява була прийнята до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Зазначається, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 з подальшими змінами «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на усій території України установлено карантин, який наразі триває, запроваджено заборонні та обмежувальні карантинні заходи.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив. Ухвала суду від 28.05.2020 про відкриття провадження у справі № 908/1290/20, була отримана відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення кореспонденції.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/1290/20 та надано достатньо часу для подання своєї правової позиції щодо заявленого предмету спору.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 28.05.2020 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 25.08.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було укладено договір поставки №20/05/125 від 04.10.2019 (далі -договір), відповідно до якого, позивач зобов`язався передати відповідачу, а покупець прийняти та оплатити товар на передбачених договором умовах.

Відповідно до п.п. 5.1. договору, поставка продукції за цим договором здійснюється до 31.12.2019 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається та строки її поставки.

За умовами п.п. 1.1. договору, а також додаткової угоди №1 від 04 жовтня 2019р. сторони узгодили кількість, ціну та номенклатуру продукції.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 04 жовтня 2019р. внесено зміни до договору, згідно до яких загальна сума договору була збільшена до 370806,00грн.

20 жовтня 2019р. між сторонами було підписано видаткову накладну №834 на суму 370806,00грн, згідно якої позивач поставив вищевказану партію товару на адресу відповідача: Запорізька область, м.Енергодар, вул.Промислова, 17, що також підтверджується товарно-транспортною накладною №834 від 20 жовтня 2019р.

Товар відповідачем прийнятий без зауважень.

Відповідач частково виконав свої зобов`язання, сплативши позивачу 316800,00грн. таким чином борг відповідача за Договором, склав 54006,00грн.

З матеріалів вбачається, що 24.04.2020р. між сторонами підписано акт звіряння, за яким відповідач визнав борг за поставлений товар у сумі 54006,00грн.

Відповідно до п.п. 4.1. Договору, оплата за продукцію проводиться протягом 90 днів після приймання продукції. Оскільки товар відповідачем було отримано 20.10.2019, отже провести розрахунок за товар відповідач повинен був до 19.01.2020 (відтермінування платежу на 90 календарних днів від дати поставленого товару) включно.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, на момент розгляду справи по суті загальна сума заборгованості становить 54006,00грн, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті основного боргу, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 702,08грн та трьох процентів річних в розмірі 540,06грн за період з 20.01.2020 по 20.05.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Тієї ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 20.12.2010 у справі № 3-57гс10, де зокрема судом зазначається наступне - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час процентів не встановлений договором або законом.

Діючим законодавством визначено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми боргу.

Перевіривши надані суду розрахунки, встановлено, що нарахування пред`явлених до стягнення сум позивачем проведено вірно, сума індексу інфляції в розмірі 702,08 грн та сума 3% річних в розмірі 540,06 грн позивачем доведені та підлягають задоволенню.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимог підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем пред`явлені до стягнення сума витрат на правничу допомогу в розмірі 2500,00грн.

Відповідно до п.п.4 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої сторонами домовленості.

Відповідно до статті 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.

Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (зі змінами та доповненнями) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

В обґрунтування заявленої суми витрат на правничу допомогу пов`язаних з розглядом даної справи позивачем долучені: платіжне доручення № 2238 від 21.05.2020 про сплату за складання позовної заяви, згідно рахунку № 134 від 20.05.2020, договір про надання правничої допомоги від 10.05.2020 (з додатковою угодою від 10.05.2020), акт здачі-приймання робіт від 20.05.2020.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із:

1.складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2.часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3.обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4. ціною позову та значенням справи для сторін, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи обставини справи, суд вирішив заявлений розмір правничої допомоги покласти на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький метизний завод, (69102, м. Запоріжжя, Північне шосе, 22Д) до відповідача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, (01011, м. Київ, вул.Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш Державного підприємства Національна компанія Енергоатом, (71503, Запорізька область, м.Енергодар, а/с 306) про стягнення суми 55248 грн. 14 коп задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, (01011, м. Київ, вул.Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш Державного підприємства Національна компанія Енергоатом, (71503, Запорізька область, м.Енергодар, а/с 306, ЄДРПОУ 26444970) на Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький метизний завод, (69102, м. Запоріжжя, Північне шосе, 22Д, ЄДРПОУ 39989779) суму заборгованості 54006,00 (п`ятдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., 540 (п`ятсот сорок) грн. 06 коп. 3% річних, 702 (сімсот дві) грн. 08коп., суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп., 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.09.2020.

Суддя Н.А. Колодій