Рішення № 91395046, 13.07.2020, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4908/19

Категорія 2

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

13 липня 2020 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Васильченка О. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Поляновській О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява обґрунтована тим, що 09.10.1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншої, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Однак, оригінал договору купівлі продажу від 09.10.1997 року було втрачено, товарна біржа «Українська біржа Десятинна» на які укладався спірний договір, припинила свою діяльність, а її архів передано до Державного архіву м. Києва.

07.03.2019 року Державний архів м. Києва надав архівну копію договору, однак зазначив, що не уповноважений видавати дублікатів правовстановлюючих документів.

За таких обставин, втрата оригіналу правовстановлюючого документа, унеможливлює реалізацію права позивачів, як власників нерухомого майна, на розпорядження ним. У зв`язку з чим позивачі просять суд визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 частці за кожним з них.

Позивачі в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. До суду представник позивачів звернувся із заявою, в якій просив позов задовольнити, розгляд справи провести без його участі.

Відповідач в судові засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином. Зважаючи на це та враховуючи ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд 13.07.2020 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 09.10.1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншої, було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 4 з.в. - а.с. 5)

Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_1 змінив своє прізвище відповідно на « ОСОБА_1 », що встановлено на підставі Свідоцтва про шлюб. (а.с. 6)

Відповідно до Довідки з Державного архіву м. Києва від 07.03.2019 року вбачається, що на адвокатський запит представника позивачів було надано відповідь, відповідно до змісту якої надати дублікат договору купівлі-продажу квартири від 09.10.1997 року не вбачається за можливе, адже це не входить до повноважень Державного архіву м. Києва. Натомість було надано архівну копію відповідного договору. (а.с. 4)

Спірні правовідносини регулюються положенням Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ст. 318 ЦК України, усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Статтею 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень постанови Верховного Суду України від 24.06.2015 № 6-318цс15 за правилами статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Підставою для подання даного позову стала втрата позивачами оригіналу правовстановлюючого документа.

У такому випадку законодавство передбачає можливість визнання права власності на спірне майно.

Разом з тим, на підставі тих доказів, що наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості встановити, що після укладення правочину від 09.10.1997 року, нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , не вибувала з власності позивачів.

Позивачами не було надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що вищевказане нерухоме майно станом на дату ухвалення рішення суду перебуває у їхній власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частини 5, 6 ст. 81 ЦПК України регламентуються, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи пряму заборону ЦПК України суду збирати докази, суд вбачає, що позивач не довів законність та обґрунтованість позовних вимог; позов подано передчасно.

З огляду на те, що судом не встановлено законних підстав, для визнання права власності позивачів на спірну квартиру, з метою недопущення порушення прав та законних інтересів третіх осіб, суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354, а також п.п. 9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. В. Васильченко