Ухвала суду № 91389046, 07.09.2020, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2914/20

2/583/653/20

У Х В А Л А

про залишення без руху

07 вересня 2020 року м. Охтирка Сумська область

Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Яценко Н.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики,

встановив:

11.08.2020 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кондратенко М.М. звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договорами позики.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.08.2020 подану позовну заяву залишено без руху, зокрема, з підстав недотримання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України в частині надання до позовної заяви документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому в ухвалі зазначено, що з урахуванням ціни позову у 5 412 580, 28 грн, вказану у позові самим позивачем, за заявлені позивачем дві майнові вимоги необхідно сплатити судовий збір у розмірі 21 020,00 грн.

Зазначене узгоджується зі змістом п. 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до якого якщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

01.09.2020 від представника позивача – адвоката Кондратенка М.М. надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію № 29 від 28.08.2020 про сплату судового збору в сумі 10510,00 грн.

При цьому у поданій заяві про усунення недоліків зазначається, що Закон України «Про судовий збір» не містить вимоги щодо сплати судового збору за кожну окрему позовну вимогу майнового характеру в одній позовній заяві.

В даному випадку вважаю такі міркування представника позивача хибними, зважаючи на зазначені вище положення п. 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», яка є чинною, зрозумілою і норми якої не потребують додаткового тлумачення.

До того ж, у самій позовній заяві представник позивача зазначає, що «загальна ставка судового збору за 2 майновими вимогами становить: 21 020,00 грн (10510,00*2)», що свідчить про його обізнаність щодо належного до сплати розміру судового збору.

Крім того, представник позивача зазначає, що сплата судового збору у повному розмірі є непомірною для позивача, при цьому не надаючи відповідних доказів скрутного матеріального становища позивача.

В контексті наведених доводів представника позивача в обґрунтування часткової сплати судового збору за подану позовну заяву виходжу з наступного.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя N R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

У п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно п.54, п. 59 даного рішення ЄСПЛ на «доступ особи до суду» можуть бути накладені різноманітні обмеження, включно з фінансовими і такі обмеження виправдовуватимуть інтереси справедливого здійснення правосуддя.

«Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах».

Крім того, вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (п.60 Рішення).

Таким чином, суд не вважає, що зобов`язання позивача сплатити судовий збір у повному розмірі є обмеженням в доступі до правосуддя в розумінні висновків, викладених в рішенні ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В даному випадку позивачем не надано належних обґрунтованих доказів, які б свідчили про зменшення, звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, а також про те, що сплата судового збору у визначеному чинним законодавством розмірі буде становити для нього надмірний тягар враховуючи, що розмір наданих позивачем у 2019 році у позику коштів за одним договором становить 980 000,00 грн, а за другим у 2018 році – 32 000,00 доларів США, таким чином сума позики, що підлягає стягненню визначена позивачем у 5 412 580, 28 грн.

Крім того, з наданої до позовної заяви ксерокопії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України від 28.05.2020 № 1007 про суми виплачених ОСОБА_1 доходів за третій-четвертий квартали 2019 року та перший квартал 2020 року становить 365 412, 75 грн.

Відтак, враховуючи положення Закону України «Про судовий збір» та роз`яснення, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року N 10, беручи до уваги співвідношення заявленої позивачем до стягнення суми у 5 412 580, 28 грн та належну до стягнення суму судового збору у 21020,00 грн за дві вимоги майнового характеру, а також те, що позивач працює - є фізичною особою-підприємцем, отримує дохід від здійснення підприємницької діяльності, в матеріалах до позовної заяви мається ордер адвоката Кондратенка М.М. на надання правничої допомоги позивачу, що не є свідченням скрутного матеріальне становище позивача, доказів протилежного суду не надано.

З наведеного вбачається, що позивач не позбавлений можливості сплатити визначений законодавством розмір судового збору за подану позовну заяву.

Нормами п. 1.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставки судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову в даному випадку визначена в сумі 5 412 580, 28 грн.

Таким чином, розмір судового збору, який підлягав до сплати за подання позовної заяви, становив 21 020,00 грн., виходячи з розрахунку: 1%*2 838 733,05 грн (сума заявлена до стягнення за одним договором позики) = 28 387,33 грн, 1%*2 573 847,23 грн (сума заявлена до стягнення за другим договором позики), що є більшою за 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судовий збір розраховується наступним чином: 5*2102=10 510,00 грн – за кожну вимогу майнового характеру, що в сукупності складає 21 020,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 10 510, 00 грн. за одну позовну вимогу майнового характеру.

Розмір недоплаченої суми складає 10 510, 00 грн.

Судовий збір в розмірі 10 510, 00 необхідно сплатити за такими реквізитами:

Отримувач коштів: Охтирське УК/Охтирський р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37981563; Банк отримувача Казначейство України; Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA068999980313141206000018013; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України;Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Охтирський міськрайонний суд Сумської області (назва суду, де розглядається справа).

Оригінал квитанції про сплату судового збору надати до суду.

Таким чином, позивачу рекомендовано доплатити судовий збір в розмірі 10 510, 00 грн. або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За правилами ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Тому, позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення зазначених вище недоліків.

Керуючись ст.ст. 136, 177, 185 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики - залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати п`яти з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, викладеній в мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г. Яценко