Ухвала суду № 91388132, 26.08.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/806/20

2/467/217/20

УХВАЛА

про витребування доказів

26.08.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді – Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

представника позивача – Рибакової Л.А.

у ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ :

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває вказана цивільна справа.

В судовому засіданні представник позивача звернулась із письмовим клопотанням про витребування від приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. належним чином засвідчених копій документів, на підставі яких було учинено оспорюваний виконавчий напис, а від ТОВ «Вердикт Капітал» документів, що підтверджують право вимоги грошових коштів в рамках кредитного договору №500941182 від 20 травня 2014 року, а так само і деталізованого розрахунку заборгованості за указаним договором.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його дату, час і місце повідомлялись у порядку, визначеному ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на адреси, що вказані у позовній заяві, причин свого неприбуття не вказали, будь – яких заяв чи то клопотань до суду не направляли.

Однак, суд, з огляду на положення ст. 223 ЦПК України, не розцінював їх неявку як перешкоду для вирішення заявленого представником позивача клопотання по суті, ураховуючи той факт, що учасники справи знають про її провадження Арбузинським районним судом Миколаївської області.

Тож, перейшовши безпосередньо до самого вирішення питання про витребування доказів, указаних у представником у клопотанні, перевіривши останнє на відповідність вимогам закону, суд виходив із такого.

За визначенням ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, і письмовими доказами ( п.1 ч.2 ст. 76 ЦПК України).

За правилами ч.1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У свою чергу, згідно ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно, позивач чи її то представник повинні були подати клопотання про витребування доказів разом із позовною заявою.

Натомість, позовна заява була подана до суду 28 липня 2020 року, а саме клопотання про витребування доказів лише 26 серпня 2020 року.

Доводи про те, що представник позивача запитувала у відповідав докази самостійно, а тому вчасно із клопотанням звернутись не могла, є сумнівними, оскільки із відповідним запитом представник позивача до відповідачів звернулась лише 04 серпня 2020 року, тобто вже після подання позовної заяви.

Крім того, суд наголошує, що сторона повинна обґрунтувати неможливість подання самого клопотання, а не того чи іншого доказу.

Що заважало представнику подати клопотання про витребування доказів разом з позовною заявою суду залишається незрозумілим.

Крім того, саме клопотання не відповідає вимогам ч.2 ст. 84 ЦПК України, оскільки не містить у собі відомостей про обставини, які можуть підтвердити витребовувані докази, або аргументи, які вони можуть спростувати; про підстави вважати, що докази перебувають у відповідної особи, а також ужиті заходи для отримання доказів та причини неможливості самостійно отримати їх.

Як наслідок, суд сприймає це клопотання як таке, що подане з пропуском установленого законом строку, що має наслідком залишення його без задоволення, оскільки представник позивача не обґрунтувала неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на те, що клопотання подане з пропуском установленого законом строку, належного обґрунтування цьому суд від представника позивача не почув, а також з урахуванням того, що саме звернення не відповідає вимогам ч.2 ст. 84 ЦПК України, то суд має обґрунтовані сумніви у добросовісному виконанні представником позивача її процесуальних обов`язків щодо доказів, а тому вважає за необхідне витребувати запитувані докази з власної ініціативи, з огляду на їх значення для повного, всебічного і об`єктивного розгляду з`ясування обставин справи.

До того ж, суд виходив також із завдання цивільного судочинства, що визначене ч.1 ст. 2 ЦПК України, як то справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У той час, як суд і учасники судового процесу зобов`язані керуватися цим завданням, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі ( ч.2 ст. 2 ЦПК України).

Проте, учасники цього судового процесу, допускаючи неналежну процесуальну поведінку, що описана вище, діють у розрізі із завданням цивільного судочинства, що дає суду підстави витребувати докази за власною ініціативою згідно із нормою ч.7 ст. 81 ЦПК України.

Як наслідок, суд вважає доречною цю процесуальну дію на даному етапі судового провадження, оскільки вона спрямована на забезпечення повного і об`єктивного установлення обставин справи, що кореспондується із визначеним ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства.

При цьому, особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду ( ч.6 ст. 84 того ж Кодексу).

З цих мотивів, керуючись ст.ст.12, 84, 258- 260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача про витребування доказів – залишити без задоволення.

Витребувати від приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича належним чином засвідчені копії усіх без винятку документів, на підставі яких 15 травня 2020 року було учинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №12510 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 42 734, 47 грн. за ініціативою суду.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 36799749) належним чином засвідчені усіх без виключення документів, що підтверджують право грошової вимоги в рамках кредитного договору № 500941182 від 20 травня 2014 року за ініціативою суду.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 36799749) деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором № 500941182 від 20 травня 2014 року за ініціативою суду.

Витребовувані докази направити на адресу Арбузинського районного суду Миколаївської області у строк до 16 вересня 2020 року.

Роз`яснити особам, відповідальним за виконання цієї ухвали, що згідно ч.7 ст. 84 ЦПК України, у разі відсутності можливості подати доказ, який витребовує суд, або відсутності можливості подати такий доказ у встановлені строки, вони зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Попередити осіб, відповідальних осіб за виконання вказаної ухвали, що у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили негайно після її проголошення і є обов`язковою до виконання на всій території України.

Заперечення на цю ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І.В. Явіца