Рішення № 91385339, 07.09.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/4033/19

Провадження №2/428/559/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020р. Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Заброднього Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сєвєродонецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сєвєродонецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кадіївка. ЇЇ батько перебував на постійному обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні Фонду соціального страхування, у зв`язку із частковою втратою працездатності у м. Кадіївка. Страхові виплати були призначені на підставі витягу з акту огляду у ЛТЕК щодо результатів визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги №1503005 від 10.07.1991, втрату працездатності встановлено з 14.06.1970р. безстроково. З червня 2016р. ОСОБА_2 , отримував страхові виплати у Сєвєродонецькому міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, як внутрішньо переміщена особа. Таким чином, ОСОБА_2 отримував страхові виплати з 01.06.2016р. по 31.08.2016р. З 01.09.2016р. нарахування та виплата страхових виплат ОСОБА_2 були припиненні внаслідок постанови №1217/5152/5152/29 від 07.09.2016р., яка прийнята на підставі рішення комісії №7 від 31.08.2016р. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, згідно якого до складу спадщини була включена лише сума недоотриманої пенсії. Однак видати свідоцтво про право на спадщину за законом на страхові виплати нотаріус не має можливості у зв`язку із тим, що Фондом соціального страхування була надана відповідь про відсутність заборгованостей по страховим виплатам перед ОСОБА_2 Сєвєродонецьким міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області було відмовлено у нарахуванні заборгованостей зі сплати страхових виплат за вищевказані періоди, у зв`язку із тим, що після винесення постанови про припинення виплат ОСОБА_2 останній більше не звертався до відділення за поновленням виплат. Крім того, відділення повідомило, що заборгованість зі страхових платежів відсутня. Позивач ОСОБА_1 вважає, що відмова у донарахуванні заборгованостей зі сплати страхових виплат є незаконною, відповідач порушив право ОСОБА_1 на зазначені виплати, а тому просить суд зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сєвєродонецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області провести нарахування страхових виплат ОСОБА_2 за періоди з 01.09.2016р. по 10.05.2018р., та виплатити ОСОБА_1 в порядку спадкування нараховані страхові виплати ОСОБА_2 за періоди з 01.09.2016р. по 10.05.2018р., як спадкоємцю.

10.07.2019р. до суду надійшов відзив від начальника Управління виконавчої дирекції фонду у Луганській області Фонду соціального страхування України Машко Н.М. на позовну заяву, який мотивований тим, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_2 щомісячна страхова виплата в разі часткової чи повної втрати працездатності за період з 01.09.2016р. до 10.05.2018р. спадкодавцю нарахована не була, а відтак не може належати спадкодавцю та входити до складу спадщини. Потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку та отримував щомісячну страхову виплату у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кадіївка (Стаханов) Луганської області. У зв`язку з переміщенням ОСОБА_2 до м. Сєвєродонецька йому була продовжена щомісячна страхова виплата у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сєвєродонецьку Луганської області на підставі його особистої заяви від 11.07.2016р. Постановою відділення у м. Сєвєродонецьку від 07.09.2016р. №1211/5152/5152/29 «Про припинення щомісячної страхової виплати», прийнятої на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення)соціальних виплат від 31.08.2016р. №7, потерпілому ОСОБА_2 припинено виплату щомісячної страхової виплати у разі часткової чи повної втрати професійної працездатності з 01.09.2016р. ОСОБА_2 щомісячна страхова виплата за період з 01.09.2016 до 10.05.2018 не нарахована. Враховуючи факт припинення нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячної страхової виплати сума щомісячної страхової виплати за період з 01.09.2016 до 10.05.2018 спадкодавцеві не належить та не може входити до складу спадщини, оскільки ОСОБА_2 не набув права на зазначену виплату. З огляду на викладене просила відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні від 09.10.2019р. у вступному слові пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, після смерті якого відкрилася спадщина, в тому числі на страхові виплати, які її батькові не були нараховані та виплачені за життя Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві України, починаючи з 01.09.2016р. по 10.05.2018р. Фондом соціального страхування відмовлено у нарахуванні заборгованості зі сплати страхових виплат. Відмова мотивована тим, що після винесення постанови про припинення виплат ОСОБА_2 , останній не з`являвся до відділення за поновленням виплат. В 2016 році вона возила його до Фонду на автомобілі. Після припинення виплат вона не мала змоги привозити батька до відділення Фонду, оскільки батькові на той час було 90 років, він зломав шийку стегна, а у 92 роки помер. Виплата страхових виплат була припинена, проте нарахування повинно було проводитися. Крім того, комісія не є підставою для припинення нарахування соціальних виплат. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у вступному слові пояснив, що заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, а саме на момент смерті спадкодавця ОСОБА_2 щомісячна страхова виплата в разі часткової чи повної втрати працездатності за період з 01.09.2016р. до 10.05.2018р. спадкодавцю нарахована не була, а відтак не може належати спадкодавцю та входити до складу спадщини. Постановою відділення у м.Сєвєродонецьку від 07.09.2016р. №1211/5152/5152/29 «Про припинення щомісячної страхової виплати», прийнятої на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 31.08.2016р. №7, ОСОБА_2 припинено виплату щомісячної страхової виплати у разі часткової чи повної втрати професійної працездатності з 01.09.2016р. ОСОБА_2 щомісячна страхова виплата за період з 01.09.2016 до 10.05.2018 не нарахована. Враховуючи факт припинення нарахування та виплати ОСОБА_2 щомісячної страхової виплати сума щомісячної страхової виплати за період з 01.09.2016 до 10.05.2018 спадкодавцеві не належить та не може входити до складу спадщини, оскільки ОСОБА_2 не набув права на зазначену виплату.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1 (а.с.12,13,20). Відповідно до копії довідки від 14.04.2015р. №919036289 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 перемістився до м. Сєвєродонецьк Луганської області та мав фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 07.09.2016р. №1211/5152/5152/29 ОСОБА_2 припинено виплату щомісячної страхової виплати з 01.09.2016р. Причина припинення: у зв`язку із зняттям з обліку справи потерпілого. Причина зняття: припинення виплат ВПО згідно з рішенням комісії (а.с.41). Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.06.2018р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кадіївка Луганської області. Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННІ №691712, посвідченого та виданого державним нотаріусом Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Сергієнко А.С., спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_1 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається з грошових сум, у вигляді недоотриманої пенсії в Управлінні пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області за період з 01.03.2016р. по 31.05.2018р. у розмірі 181353,35грн., що належали спадкодавцю згідно довідки №16012/03-21 від 28.09.2018р., виданої Управлінням пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області. З копії листа Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 20.11.2018р. №768/01-16 вбачається, що стосовно недоотриманих страхових виплат ОСОБА_1 надано роз`яснення, що для уточнення складу спадкового майна 18.09.2018р. нотаріальна контора направила крім іншого, запит до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області та отримала відповідь №4002/03-3 від 20.09.2018 в якій не значиться заборгованість по страховим виплатам. Таким чином, підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину щодо страхових виплат відсутні.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі-Закон), страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно з ч.4,7 ст.47 Закону, виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України "Про оплату праці".

Частина десята цієї статті визначає, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно достатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами третьою, четвертоюстатті 1219 ЦК Українивизначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Згідно зістаттею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, аналіз статей1218,1219,1227 ЦК Україниі статті 47 Закону свідчить про те, що законодавець передбачив можливість спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної суми відшкодування (страхових виплат).

Суд звертає увагу на те, що законодавством України передбачений захист прав осіб, які є внутрішньо-переміщеними особами у зв`язку із проведенням АТО (яким був померлий батько позивача).

Так, призначення і виплата страхових виплат потерпілим на виробництві внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у відповідності до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі ЗУ № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року).

Згідно із п.2 ч.1 ст.16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом передбачено, що у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян.

Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Місто Кадіївка (Стаханов) Луганської області входить до вказаного переліку.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року №1669-VII визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, а саме зазначено, що проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.

Відповідно до пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1105, особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 05.11.2014р. №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 1.10.2014р. №509.

Відповідно до ч.4 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105), виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більше як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Вищезазначена стаття Закону не поширюється на спадкоємців, тому їм страхові виплати не нараховуються.

Аналогічна норма передбачена положеннями п.8 Порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської області, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595, згідно до якої особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення АТО, встановлено постановою правління Фонду від 11 грудня 2014 року №20, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 року за №6/26451.

У пункті 1 розділу III цього Порядку зазначено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви.

Однак, враховуючі існуючі (вищезазначені) правові положення, померлий батько позивача, за життя, не скористався можливістю реалізації та захисту своїх прав щодо виплати і нарахування страхових виплат.

Підстави припинення страхових виплат встановлені ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року №77-VIII), страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 за життя не оскаржував в установленому порядку дії відповідача щодо припинення нарахування страхових виплат. Судове рішення про визнання дій Фонду протиправними та зобов`язання його вчинити певні дії не ухвалювалося.

Тобто, у разі припинення Фондом нарахування раніше призначених спадкодавцеві страхових виплат, а також не оскарження останнім в установленому законом порядку таких дій, до складу спадщини не входять права на страхові виплати.

Зазначене не суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право особи мирно володіти своїм майном, тобто захисту права приватної власності.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У розумінні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) термін «майно» має автономне тлумачення. До поняття «майно» ЄСПЛ, зокрема, відносить: усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27 квітня 1979 року, п. 64), тобто наявне майно (existing possessions); кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, які є остаточними та підлягають виконанню («Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, рішення від 7 травня 2002 року, п. 40).

З урахуванням наведеного не відносяться до поняття «майно» («правомірні очікування» / «законні сподівання») суми, що не були нараховані спадкодавцю, яка не оскаржила рішення про припинення страхових виплат у суді.

Суд, з огляду на зазначене, визнає обґрунтованим аргумент відзиву на позовну заяву про неможливість права спадкування на суми, що не були нараховані за життя спадковдавця, а довід позивача про можливість права спадкування на суми, що не були нараховані, - безпідставними.

За приписами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивачем не подано доказів на підтвердження належності спадкодавцеві суми страхових виплат за період з 01.09.2016 року по 10.05.2018 року, суд доходить до висновку про відсутність у спадкоємця права на отримання суми страхових виплат за вказаний період.

Практика Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06) від 07 листопада 2013 року, яке набуло статусу остаточного 07.02.2014, на яку посилається позивач в позові, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які є спадковими.

Так, справа «Пічкур проти України» стосується виплати пенсії у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон.

Тобто вказане рішення ЄСПЛ ухвалене в інших правовідносинах, які не є подібними спадковим правовідносинам.

Разом з цим, суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду України від 20 вересня 2018 року у справі № 234/3505/16ц, оскільки правовідносини, які зазначені в цій справі не є тотожними з правовідносинами з якими до суду звернулася позивач.

Аналогічна судова практика щодо вирішення подібних спірних правовідносин міститься в постанові Луганського апеляційного суду від 28.01.2020 року (справа №423/3908/18).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не доведений належними доказами, його обґрунтування не ґрунтується на законі, у зв`язку із чим у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сєвєродонецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії необхідно відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивач була звільнена від сплати судового збору, судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, компенсуються за рахунк держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 15, 43-44, 47-49, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України , суд –

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ід.н. НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (код ЄДРПОУ 41313100, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд.30) в особі Сєвєродонецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (код ЄДРПОУ 41457899, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Центральний, буд.17) про зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя