Ухвала суду № 91385074, 07.09.2020, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №388/1904/18 провадження № 1-кп/403/6/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Дорошенко В.В.,

з участю прокурора Волковської С.В.,

захисника Гончаренка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка в режимі відеоконференції клопотання прокурора Долинського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області, подане в межах об`єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120150000909 від 01.12.2018 року та №12019120150000342 від 25.05.2019 року, про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України,

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Насосна

станція Снігурівського району Миколаївської

області, адреса фактичного місця проживання

без реєстрації:

АДРЕСА_1 ,

громадянина України, освіта професійно-

технічна, не одруженого, не працюючого, не

військовозобов`язаного, раніше судимого:

10.10.2017 року Долинським районним

судом Кіровоградської області за ч.1 ст.185,

ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до

позбавлення волі строком на 4 роки із

звільненням на підставі ст.75 КК України від

відбування покарання з випробуванням та

встановленням іспитового строку на 3 роки

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Устинівського районного суду Кіровоградської області перебуває об`єднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України за фактами: 1) таємного викрадення 29.11.2018 року близько 11 год. 00 хв., повторно, шляхом проникнення на територію домоволодіння потерпілого ОСОБА_2 , розташованого по АДРЕСА_2 , металевої драбини, внаслідок чого потерпілому була заподіяна майнова шкода в розмірі 331,46 грн.; та 2) таємного викрадення 24.05.2019 року близько 12 год. 00 хв., повторно, металевої труби, що слугувала опорою огорожі домоволодіння потерпілого ОСОБА_3 , розташованого по АДРЕСА_3 , внаслідок чого потерпілому була завдана майнова шкода в розмірі 207,72 грн..

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14.07.2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 17.09.2020 року.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 року у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_4 у відставку, матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 передані для розгляду судді Атамановій С.Ю.. В судовому засіданні прокурором підтримане подане до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів, з урахуванням того, що обвинувачений раніше судимий за умисні корисливі злочини, має не зняту та не погашену судимість за їх вчинення; скоїв злочини середньої тяжкості в період відбуття покарання; не працюючий, розлучений, не має міцних соціальних зв`язків, за місцем проживання не зареєстрований, а тому ризики, передбачені ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню шляхом неявки до суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжують існувати на час судового провадження, що, як наслідок, обумовлює продовження стосовно обвинуваченого дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому інші запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам з огляду на їх м`якість (особисте зобов`язання); не встановлення осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитись за виконання обвинуваченим передбачених ст.194 КПК України обов`язків (особиста порука); відсутніст ь в обвинуваченого грошових коштів для внесення застави; неможливість домашнього арешту в цілому гарантовано запобігти вказаним ризикам.

Судом були вжиті всі можливі заходи щодо забезпечення участі обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні як шляхом направлення до установи попереднього ув`язнення за місцем його тимчасового тримання заявки на конвоювання, так і шляхом постановлення ухвали про проведення судового засідання за його участі дистанційно.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_1 , який утримується під вартою в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» в судове засідання не доставлений.

Згідно повідомлення начальника ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» від 18.08.2020 року за вих.№211-7040, отриманого судом 26.08.2020 року, вимога про конвоювання обвинуваченого ОСОБА_1 в судове засідання повернута до суду без виконання у зв`язку відміною етапів до 04.09.2020 року.

Згідно листа т.в.о.начальника управління з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних ГУ Національної гвардії України МВС України від 21.07.2020 року за вих.№27/24/2-5421 в період з 20.07.2020 року по 04.09.2020 року частково змінюється маршрут руху пасажирського поїзду №375/376 Харків-Херсон, у складі якого курсують спеціальні вагони «ЗАК» за плановим залізничним маршрутом №7, в зв`язку з чим курсування планової залізничної варти здійснюватиметься без обслуговування обмінного пункту на станції Долинська.

Згідно листа т.в.о.начальника Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 07.09.2020 року за вих.№6085/01/119-2020 забезпечити прибуття обвинуваченого ОСОБА_1 в судове засідання 07.09.2020 року не є можливим у зв`язку із його недоставкою на вказану дату плановою залізничною вартою з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» до ІТТ №3 ГУНП в Кіровоградській області.

Згідно копії заяви від 18.08.2020 року обвинувачений ОСОБА_1 відмовляється від проведення судового засідання за його участі в режимі відеоконференції.

За вказаних виняткових обставин, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, з урахуванням думки присутніх в судовому засіданні прокурора та захисника обвинуваченого, які вважали за можливе розглянути питання про продовження строку тримання обвинуваченого в даному судовому засіданні, розгляд клопотання прокурора, з урахуванням проінформованості обвинуваченого ОСОБА_1 про дату та час судового засідання, проведений за участі захисника обвинуваченого, оскільки згідно пункту «с» ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожному гарантується право не лише захищати себе особисто, але й використовувати для цього юридичну допомогу захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Гончаренко В.О. в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу його підзахисному у виді тримання під вартою з огляду на: заперечення самого обвинуваченого проти цього, які висловлювались ним під час розгляду попередніх аналогічних клопотань прокурора; не віднесення даного кримінального провадження до категорії складних справ, що, як наслідок, не виправдовує тримання обвинуваченого під вартою протягом тривалого часу та порушує права останнього на розгляд справи в розумні строки. Вважав за доцільне змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Дослідивши зміст клопотання прокурора, заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не буде завершене до його спливу.

Згідно положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України під час розгляду справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права, а відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п.63 рішення від 18.02.2010 року в справі «Гарькавий проти України» (заява №25978/07), зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції).

Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. При цьому п.3 ст.5 Конвенції також передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Також Європейський суд з прав людини в п.51 рішення у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року (заява №12369/86) зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 03.06.2019 року до 31.07.2019 року включно було обрано за ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області Степанова С.В. від 03.06.2019 року, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

В подальшому строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 також продовжувався у передбаченому законом порядку відповідно до положень ст.ст.315, 331 КПК України: ухвалами Устинівського районного суду Кіровоградської області (головуючий суддя Годованець І.А.) від 29.07.2019 року, 25.09.2019 року, 21.11.2019 року, 20.01.2020 року, 19.03.2020 року, 19.05.2020 року та 14.07.2020 року.

Підставою обрання обвинуваченому ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню запобіжного заходу у виді тримання під вартою була наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України та наявність ризиків, які давали достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, та неможливість, з урахуванням особи обвинуваченого, застосувати до нього інший більш м`який запобіжний захід з метою запобігти зазначеним ризикам.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

У відповідності до п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, крім іншого, запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від суду; перешкодити кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Відповідно до ч.2 цієї статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність в обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей; вагомість наявних доказів, якими обгрунтовуються відповідні обставини тощо.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчинені злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Зі змісту обвинувальних актів об`єднаного кримінального провадження та клопотання прокурора вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, тобто у вчиненні умисних злочинів проти власності, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.

Відповідно до положень ст.12 КК України (в редакції статті на дату вчинення кримінальних правопорушень) вказані злочини класифікувались як середньої тяжкості. Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 року (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04.10.2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12.12.1991 року, заява №12718/87). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (п.34 рішення у справі «Сельчук проти Туреччини» від 10.01.2006 року, заява № 21768/02; п.9 рішення від 10.11.1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії»).

З огляду на викладене, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 є особою раніше судимою. Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2017 року засуджувався за вчинення умисних середньої тяжкості та тяжкого злочинів проти власності, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 3 роки.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні протягом іспитового строку двох кримінальних правопорушень, що, як наслідок, свідчить про асоціальну спрямованість його особистості та схильність до вчинення злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи особою працездатного віку, не працює та не має постійного місця роботи, суспільно-корисною діяльністю не займається, що свідчить про відсутність у нього сталого та законного джерела доходу для отримання засобів до існування.

Обвинувачений ОСОБА_1 не одружений, власної сім`ї не має, а також не має на утриманні малолітніх та (або) неповнолітніх чи непрацездатих осіб, догляд та забезпечення яких він здійснює, проживає в м.Долинській Кіровоградської області без реєстрації та не має власного житла, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків у місці проживання.

За таких обставин, вирішуючи питання необхідності продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, суд зазначає, що відповідно до приписів ст.ст.132, 177, 178, 194 КПК України, прокурором доведено існування обґрунтованої підозри щодо можливості вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України; необхідність забезпечення особистої участі обвинуваченого у судових засіданнях під час судового провадження з метою забезпечення його дієвості виправдовує відповідний ступінь втручання у його права і свободи; наявними є ризики, що обвинувачений, перебуваючи на волі, з урахуванням його особи та тяжкості покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, може здійснити спроби: переховуватися від суду, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином (зокрема, шляхом не з`явлення до суду) та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України (можливість обвинуваченого незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні), прокурором під час розгляду клопотання доведена не була.

З огляду на викладене, для запобігання вказаним вище ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, передбачених ст.2 КПК України, зокрема, у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, та який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та недостатнім застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

На час розгляду кримінального провадження у судовому засіданні будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, судом не встановлено, обставини провадження та особа обвинуваченого змін не зазнали, а інших обставин, які б давали підстави змінити або скасувати запобіжний захід відносно нього судом не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою, або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, з урахуванням: тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 ; суворості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень; особи обвинуваченого, який будучи раніше судимим за вчинення умисних злочинів проти власності, на даний час знову обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, які є корисливими та такими, що скоєні повторно під час іспитового строку; інших обставин, передбачених ст.178 КПК України, зокрема, відсутності в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, власної сім`ї, житла та постійної роботи; тієї обставини, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується 16 вересня 2020 року (включно), а судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до положень ст.319 КПК України буде здійснюватись після заміни попереднього складу суду, суд відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, дійшов висновку, про необхідність та доцільність продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Крім того на даному етапі судового провадження, за встановлених обставин, з урахуванням положень ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК України, суд приходить до висновку про те, що лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а інші запобіжні заходи, передбачені ч.1 ст.176 КПК України, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , що відповідно виключає можливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За змістом п.1 ч.5 ст.182 КПК України (в редакції, що діяла на дати вчинення кримінальних правопорушень) розмір застави визначався щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості у межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України від 22.11.2018 року №2617-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності з 01.07.2020 року, у п.1 ч.5 ст.182 КПК України слова «злочину невеликої або середньої тяжкості» замінено словами «нетяжкого злочину» без зміни самого розміру застави.

Згідно практики Європейського суду з прав людини застава необхідна лише тоді, коли існують підстави тримання під вартою (п.139 рішення від 12.03.2009 року у справі «Олександр Макаров проти Росії», заява №15217/07). Влада має визначати з однаковою ретельністю як розмір застави, так і необхідність продовження тримання особи під вартою (п.39 рішення від 03.11.2009 року у справі «Пьотр Осух проти Польщі», заява №30028/06). Розмір застави має бути належним чином обгрунтовано у рішенні, яке встановлює заставу (п.п.15, 30 та 31 рішення від 03.07.2008 року у справі «Георгієва проти Болгарії», заява №16085/02). За певних обставин небезпідставним також буде взяття до уваги суми збитку, що ставиться обвинуваченому в провину (п.п.81, 92 рішення від 28.09.2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії», заява №12050/04».

З огляду на зазначені правові норми, з урахуванням розміру майнової шкоди, завданої потерпілим, який не перевищує одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, майнового стану обвинуваченого, який не має постійних джерел доходів, даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд визначає суму застави у п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 10510 грн. 00 коп., з покладенням на обвинуваченого в разі внесення застави обов`язків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 та 7 ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, ч.3 ст.331, 369, 372, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів з 17 вересня 2020 року до 15 листопада 2020 року включно обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави в сумі 5 (п`яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: отримувач: ТУ ДСА України в Кіровоградській області; код отримувача: 26241445; банк отримувача: ДКСУ м.Київ; розрахунковий рахунок: UA458201720355279001000002505.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_1 покладаються обов`язки на строк в два місяці:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає: м.Долинська

Кіровоградської області, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні, за винятком участі у слідчих (процесуальних) діях;

5) докласти зусиль до пошуку роботи.

У разі нез`явлення ОСОБА_1 за викликом до суду без поважних причин чи неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення інших покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а також вирішується питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити (направити) обвинуваченому ОСОБА_1 ..

Копію ухвали невідкладно направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» (місцезнаходження: вул.Лагерне Поле, буд.№5 м.Миколаїв, поштовий індекс 54030).

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.Ю.Атаманова