Рішення № 91384259, 08.09.2020, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/721/20

Номер провадження 2/373/504/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року м. Переяслав Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі: головуючої судді Керекези Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №373/721/20 за позовом ОСОБА_1 до Студениківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом і просить стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2016 року по 07 березня 2017 року в розмірі 27461 грн. 72 коп.(сума зазначена без утримання прибуткового податку з громадян та військового збору), інфляційні витрати в розмірі 5880 грн. 00 коп., три відсотки річних в розмірі 2119 грн. 00 коп. та судові витрати по справі

Посилається на те, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2016 року було задоволено частково позов ОСОБА_1 до сільського голови Козлівської сільської ради ОСОБА_2, Козлівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Рішення суду відповідачами не виконується, навіть після заміни боржника у виконавчому провадженні, що змусило її звернутися до суду із даним позовом. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулуза період із 17 серпня 2016 року по 07 березня 2017 року становить 27461 грн. 72 коп. Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні витрати та три відсотки ручних, на підтвердження чого надала їх розрахунок.

15 червня 2020 року було відкрито провадження по даній справі і справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк, який у зв`язку із внесенням відповідних змін та доповнень до Прикінцевих положень ЦПК України закінчився 06.08.2020, відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи, не надано відзиву на позов, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

З`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2016 року було часткового задоволено позов ОСОБА_1 до сільського голови Козлівської сільської ради ОСОБА_2, Козлівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди (а.с.12-18).

Визнано незаконним та скасовано розпорядження сільського голови Козлівської сільської ради ОСОБА_2 № 1 від 23 листопада 2015 року, поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Козлівської сільської ради з 23 листопада 2015 року., стягнути із сільського голови Козлівської сільської ради ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 23 листопада 2015 року по 10 березня 2016 року в розмірі 11563 грн. 50 коп.

На виконання вищезазначеного рішення суду 10 серпня 2017 року був виданий виконавчий лист (а.с.21).

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року було замінено боржника у виконавчому провадження по примусовому виконанню вищезазначеного рішення суду, а саме: сільського голову Козлівської сільської ради ОСОБА_2 замінено на Студениківську сільську раду Переяслав-Хмельницького району Київської області (а.с.22).

В зв`язку із невиконанням рішення суду, позивач змушена була звернутися до відділу поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 серпня 2016 року за № 12016110240000996.

Ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2020 року було визнано неправомірними та скасовано рішення слідчого СВ Переяслав-Хмельницького ВП ГУ НП в Київській області Товкуна В.В. від 23 грудня 2019 року про закриття вищезазначеного кримінального провадження (а.с.19-20).

09 березня 2017 року позивач уклала трудовий договір із Морозівською сільською радою Баришівського району Київської області (а.с.23).

Розпорядженням в.о. сільського голови Морозівської сільської ради ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера сільської ради із 09 березня 2017 року (а.с.24).

Також позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат за період з квітня 2017 року по квітень 2020 року на суму 5880 грн. 37 коп. та трьох відсотків річних в розмірі 2119 грн. 58 коп. (а.с.3).

Суд приймає до уваги подані позивачем докази, на підставі яких встановлені дані обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Зважаючи на те, що правовідносини, що виникли між сторонами по справі, регулюються положеннями Кодексу законів про працю України, Законом України «Про оплату праці»,Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, суд дійшов висновку про необхідність їх застосування.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що коженмає право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджуєтьсяКожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи наведені обставини та положення закону, суд вважає, що наявність рішення суду про поновлення позивача на роботі, яке відповідачем виконане не було, в силу статті 236 КЗпП України, є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 552/3404/17, вбачається, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України та до ч.1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" N 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці", як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У вищезазначеній постанові Верховного суду зазначено, що наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення нароботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Згідно статті 27 Закону України «Про оплату праці» та абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

При цьому, згідно пункту 5 Порядку основною для визначення загальної суми заробітку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,- задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки поновлення на роботі є обґрунтованою. Суд приймає розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, оскільки він зроблений позивачем відповідно до вимог законодавства. Тому стягненню із відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 27461 грн. 72 коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-цв, вимога позивачки про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості з виплати середнього заробітку є безпідставною, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати пропорційно до задоволених вимог в сумі 651 грн. 14 коп.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 233, 235, 236 КЗпП України, ст.27 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 263-265, 268, 273, 277, 279, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Студениківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - задовольнити частково.

Стягнути із Студениківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 17 серпня 2016 року по 07 березня 2017 року в розмірі 27461 (двадцять сім тисяч чотириста шістдесят одна) гривня 72 копійок з послідуючим утриманням з цієї суми податків і загальнообов`язкових платежів.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути Студениківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 651 (шістсот п`ятдесят одна) гривня 14 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники судового процесу:

позивач - ОСОБА_1 , проживаюча по АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач - Студениківська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області; адреса місцезнаходження: вул. Переяславська, 17, с.Студеники, Переяслав-Хмельницький район, Київська область; код ЄДРПОУ 04358916.

Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Суддя: Я. І. Керекеза