Рішення № 91379715, 24.07.2020, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1984/20

Провадження № 2-о/314/43/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2020 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мануйлової Н.Ю.,

секретар судового засідання Печонкіна В.П.

за участю заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №314/1984/20 в режимі відеоконференції в порядку окремого провадження за заявою

ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вільнянський районний сектор Управління державно

міграційної служби України в Запорізькій області про встановлення факту постійного

проживання на території України,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року включно, обґрунтовуючи такі вимоги наступними обставинами.

Заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кам`янець-Подільський у Хмельницькій області, батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Заявник навчався в Ленінській восьмирічній школі Якимівського району Запорізької області з 1 по 5 клас з 01.09.1981 по 28.08.1987 (у 1985/1986 н.р. був залишений на повторний курс у 4 класі). Вибув після закінчення 5-го класу до м.Мелітополь, школа-інтернат, про що було зроблено відповідний запис в алфавітній книзі та книзі наказів за №48 від 07.09.1987. На момент навчання у даній школі він проживав за адресою: АДРЕСА_1 , пізніше по АДРЕСА_2

У період часу з 01.09.1989р. по 06.09.1989р. заявник навчався в Мелітопольській загальноосвітній школі-інтернат №1 з 6 по 7 класи. У період навчання проживав в с. Ленінське (Мирне) Якимівського району Запорізької області. 06.09.1989 заявник вибув зі школи-інтернату №1 в Токмацький район. Крім того, відповідно до відомостей, що містяться в картотеці реєстраційного обліку Радивонівського старостинського округу Якимівського району Запорізької області ОСОБА_1 18.04.1991 прибув до Радивонівської сільської ради в село Мирне (до перейменування – Ленінське) , за паспортом НОМЕР_1 , виданий ВВС Мелітопольського РВК Запорізької області 15.11.1989, але був знятий з місця проживання 19.11.1993 та вибув до села Данило-Іванівка Мелітопольського районну Запорізької області

Крім того, заявник був засуджений 29.12.2009 Якимівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст. 263 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, постановою від 15.02.2011 цього ж суду звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано, направлено для відбування покарання в місця позбавлення волі, звільнився 15.02.2013;

02.04.2014 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі. Наразі відбуває призначене судом покарання в ДУ «Кам`янська виправна колонія» (№101).

За зверненням заявника щодо оформлення паспорта громадянина України Вільнянський районний сектор Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області надав відповідь про те, що в ході проведеної перевірки особа ОСОБА_1 встановлена, але належність до громадянства України не підтверджена. Оскільки у ОСОБА_1 відсутні документи, що підтверджують факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991р. або на 13.11.1991р.

У зв`язку із зазначеним, встановлення юридичного факту є необхідним для отримання заявником паспорта громадянина України.

Заявник разом зі своїм представником в судовому засіданні заяву підтримали та просили її задовольнити, з підстав зазначених в заяві.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи.

Дослідивши заяву та долучені до матеріалів справи письмові докази, вислухавши учасників судового процесу, суд вважає за необхідне задовольнити заяву з урахуванням наступних встановлених обставини справи.

Відповідно д довідки Мирненської загальноосвітньої школи I-III ступенів Якимівської селищної ради Запорізької області від 23.04.2020 № 24 заявник навчався в Ленінській восьмирічній школі Якимівського району Запорізької області з 1 по 5 клас з 01.09.1981 по 28.08.1987 (у 1985/1986 н.р. був залишений на повторний курс у 4 класі). Вибув після закінчення 5-го класу до м.Мелітополь, школа-інтернат, про що було зроблено відповідний запис в алфавітній книзі та книзі наказів за №48 від 07.09.1987. На момент навчання у даній школі він проживав за адресою: АДРЕСА_1 , пізніше по АДРЕСА_2

Відповідно до відповіді Мелітопольського ліцею-інтернату II-III ступенів від 15.04.2020 №189 у період часу з 01.09.1989 по 06.09.1989 заявник навчався в Мелітопольській загальноосвітній школі-інтернат №1 з 6 по 7 класи. У період навчання проживав в с. Ленінське (Мирне) Якимівського району Запорізької області. 06.09.1989р. заявник вибув зі школи інтернату №1 в Токмацький район.

Крім того, відповідно до інформації Радивонівського старостинського округу № 5 Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 07.04.2020 № 67 згідно відомостей, шо містяться в картотеці реєстраційного обліку Радивонівського старостинського округу Якимівського району Запорізької області ОСОБА_1 18.04.1991 року прибув до Радивонівської сільської ради в село Мирне (до перейменування – Ленінське) за паспортом НОМЕР_1 , виданий ВВС Мелітопольського РВК Запорізької області 15.11.1989, але був знятий з місця проживання 19.11.1993 та вибув до села Данило-Іванівка Мелітопольського районну Запорізької області

Також, відповідно до наданих судових рішень, заявник був засуджений, а саме 29.12.2009 Якимівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст. 263 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, постановою від 15.02.2011 цього ж суду звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано, направлено для відбування покарання в місця позбавлення волі, звільнився 15.02.2013; 02.04.2014 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області засуджений за ч.2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі. Наразі відбуває призначене судом покарання в ДУ «Кам`янська виправна колонія» (№101).

Відповідно до ч. 2ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України.

Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України «Про громадянство України» та Указ Президента України від 27.03.2001 року N 215 «Питання організації виконання ЗУ «Про громадянство України». Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв`язків тощо.

Відповідно Закону України «Про громадянство України» громадянами України є, зокрема усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України або які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України»(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Відповідно до п. 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року N 215, в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року N 588/2006, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша ст. 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно доЗакону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Факт постійного проживання на території України заявника на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року має юридичне значення та породжує для нього юридичні наслідки, так як встановлення вказаного факту в судовому порядку надає йому право подати заяву про набуття громадянства України. В іншому встановленому Законом України «Про громадянство України» порядку, набути громадянство України заявник не може.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.

Відповідно до п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень,затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 9 Закону України "Про громадянство України", безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття "безперервне проживання на території України" та "проживання на території України на законних підставах". Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, розглядаючи заяву, суд надає правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам безперервного проживання особи на території України.

Отже, досліджені докази в їх сукупності, свідчать про те, що заявник проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року та іншого місця проживання у нього не було.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що для реалізації заявником своїх прав необхідним є визнання факту постійного проживання на території України, і саме цей факти має для заявника юридичне значення, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,19,77,81,258,259,263-265,268,293,294,315 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), заінтересована особа: Вільнянський районний сектор Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 37834773, вул. Бочарова 17, м. Вільнянськ Запорізької області), про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року включно задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, на території України станом на 24 серпня 1991 року включно.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 24.07.2020.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

24.07.2020