Ухвала суду № 91378114, 08.09.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3883/19

Провадження № 1-кп/175/184/19

Ухвала

Іменем України

08 вересня 2020 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Данильченка В.В.,

захисника Алієва Н.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ,

їх представника Білоусова Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12019040440001072 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Личково Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

встановив:

При оголошенні перерви для повторного виклику свідків обвинувачення та захисту, прокурор заявив письмове клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою на 60 днів, яке, з посиланням на рішення ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії» та «Марченко проти України», обґрунтовує наявністю ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Вважає, що тяжкість інкримінованого злочину проти життя людини та тяжкість покарання не дозволяють застосувати до обвинуваченого альтернативні види запобіжних заходів, які не забезпечать його належну процесуальну поведінку.

Представник потерпілих просив задовольнити клопотання прокурора, оскільки вважає, що обставини вчинення злочину, інкримінованого ОСОБА_5 і його відношення до цього злочину, не дозволяють застосувати інші види запобіжних заходів.

Потерпілі підтримали позицію свого представника.

Захисник просив відмовити прокурору в його клопотанні та звернув увагу, що на даний час відсутні підстави утримувати ОСОБА_4 під вартою. Вважає, що таким чином сторона обвинувачення за підтримки потерпілих намагається психологічно вплинути на його підзахисного з метою отримати потрібні показання. На його думку запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , який в першу чергу зацікавлений у встановлені винної особи.

Обвинувачений підтримав позицію захисника та зазначив, що до затримання по даному кримінальному провадженню мав постійне місце роботи та сім`ю, а тому не згоден з твердженням прокурора про відсутність у нього сталих сімейних і соціальних зв`язків.

Обсудивши клопотання прокурора та захисника у нарадчій кімнаті, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За приписом ч.2 ст.177 КПК України підставою запобіжного заходу є… наявність ризиків, які дають достатні підстави… суду вважати, що… обвинувачений… може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, рішення суду щодо позбавлення особи свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи були розглянуті та визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається. Крім того, таке рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тримання під вартою у відповідності до пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття та тримання особи під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді… (рішення у справах «Амбрушкевич проти Польщі», «Лабіта проти Італії», «Хайредінов проти України»).

Під час судового провадження 03 жовтня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки були встановлені ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України. У подальшому дія цього запобіжного заходу неодноразово продовжувалася, останній раз 15 липня 2020 року строком до 12 вересня.

Наразі, з урахуванням об`єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд до спливу цього строку (повторний виклик свідків за клопотанням прокурора та захисника), виходячи з мети і підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження, враховуючи, що не відпав і продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зазначений у попередній ухвалі, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим.

Цей ризик і обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, не дозволяють застосувати до нього альтернативні (інші) види запобіжних заходів, зокрема домашній арешт, які, на думку суду, не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку, оскільки ОСОБА_6 , не визнаючи вину і усвідомлюючи передбачену законом відповідальність, що загрожує йому у разі доведеності вини за вчинення умисного тяжкого злочину, наслідком якого стала смерть людини (санкція ч.2 ст.121 КК України передбачає покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років), - може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та кримінального покарання, тобто може здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування від суду (рішення у справі «Ілойков проти Болгарії»).

У зв`язку з викладеним, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт не підлягає задоволенню, а наведені доводи на обґрунтування клопотання, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії строку тримання під вартою, й самі по собі не можуть бути беззаперечними стимулюючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 .

Доказів неможливості перебувати в умовах УВП через незадовільний стан здоров`я, про що заявив ОСОБА_6 , суду не надано, а тому ця обставина залишається поза увагою.

Керуючись ст.ст.331, 369 КПК України, суд –

ухвалив:

У судовому провадженні оголосити перерву до 15.00 години 16 вересня 2020 року. Резервним днем судового засідання визначити 17 вересня 2020 року о 15.00 годині.

Клопотання прокурора Данильченка В.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою строком до 12 вересня 2020 року, - продовжити на 60 днів, тобто до 06 листопада 2020 року.

Клопотання захисника Алієва Н.Д. про зміну запобіжного заходу на альтернативний – залишити без задоволення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику і прокурору, направити начальнику ДУ «Дніпровська УВП (№ 4)».

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя В.В. Бровченко