Ухвала суду № 91378022, 07.09.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2555/20

Провадження № 2/209/1066/20

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

07 вересня 2020 року суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Байбара Г.А., розглянувши позовну заяву з доданими документами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконкому Кам`янської міської ради, про встановлення піклування над неповнолітнім та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищезазначеним цивільним позовом, в якому просить:

1. Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянку України, піклувальником неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Норильськ Красноярського краю Російської Федерації.

2. Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Стерлитамак Республіки Башкортостан Російської Федерації, громадянки Російської Федерації, на користь майбутнього піклувальника на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі однієї четвертої частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини.

З позовної заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_4 є громадянином іноземної держави та проживає на території Російської Федерації за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а саме:

- позивачем не додано копії позову з додатками для відповідача, які офіційно перекладені на російську мову;

- позивачем не обґрунтовано підсудність позовних вимог щодо встановлення опіки над малолітнім, оскільки згідно позову відповідачка є громадянинкою Російської Федерації та проживає і зареєстрована на території цієї держави, а дитина в інтересах, якої звертається позивач також є громадянином Російської Федерації та зареєстрована на території цієї держави.

Вирішуючи питання про підсудність справи за участю іноземної особи, суд повинен керуватися не тільки нормами внутрішнього процесуального законодавства, але й нормами, які містяться в міжнародних договорах про правову допомогу. Загальні правила підсудності цивільних справ судами України визначаються стосовно іноземців так само, як і стосовно громадян України.

За загальним правилом територіальної підсудності (ст. 27 ЦПК України) позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Однак щодо цього загального правила варто зазначити, що позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача повинні бути в кожному випадку достовірно встановлені (ч. 10 ст. 28 ЦПК України).

Відповідно до ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року (ратифіковано із застереженнями Законом № 240/94-ВР ( 240/94-ВР ) від 10.11.1994), встановлення або скасування опіки і піклування провадиться за законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є особа, у відношенні якого встановлюється або скасовується опіка або піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, по справах про встановлення або скасування опіки і піклування компетентні установи Договірної Сторони, громадянином якої є особа, у відношенні якого встановлюється або скасовується опіка або піклування, якщо інше не встановлено цією Конвенцією.

Відповідно пункту 1 ст. 36 Конвенції, установа, компетентна у відповідності зі статтею 34, може передати опіку або піклування установі іншої Договірної Сторони в тому випадку, якщо особа, що знаходиться під опікою або піклуванням, має на території цієї Договірної Сторони місце проживання, місцеперебування або майно. Передача опіки або піклування набуває чинності з моменту, коли запитувана установа прийме на себе опіку або піклування і повідомить про це запитуючу установу.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на необхідність зазначення в позовній заяві підстав звернення до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з даним позовом, а також залучення до участі у розгляду справи компетентного органу (органу опіки та піклування) Російської федерації.

Положення Цивільного процесуального кодексу України передбачають необхідність вручення відповідачу позовної заяви із доданими до неї документами, надання можливості відповідачу подати відзив на позов, докази по справі, скористатись іншими процесуальними правами, визначеними законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 ЦПК України, відповідач не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення Європейський суд з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., п. 38).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, виникає необхідність вручення документів по справі відповідачу на території іншої держави на території Російської Федерації.

Положення статті 3 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право», якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Відповідно до ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

В статті 498 ЦПК України передбачено звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Міжнародним договором, яким передбачено вручення судових документів відповідачу на території Російської Федерації є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року.

Згідно зі ст. 17 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, у відношеннях один з одним при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.

Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27 червня 2008 року № 1092/5/54 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за № 573/15264, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

Таким чином, в разі підсудності даної справи суду України, позивачу необхідно оформити позовну заяву та документи, що додаються до неї, у відповідності до вимог п. 2.3 розділу 2 вказаної вище Інструкції та надати суду належним чином завірений переклад на мову запитуваної держави, тобто на російську мову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27 червня 2008 року № 1092/5/54 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за № 573/15264, Законом України «Про міжнародне приватне право», Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї 1997 року, ч. 1 ст. 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконкому Кам`янської міської ради, про встановлення піклування на неповнолітнім та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Повідомити позивача про необхідність у строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали суду усунути зазначені вище недоліки позову шляхом надання суду належно оформленої суду позовної заяви та копій доданих до неї документів з офіційним перекладом на російську мову.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Байбара