Рішення № 91377662, 10.06.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 932/2844/20

Ім`ям України Провадження № 2а/932/622/20

10 червня 2020 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Литвиненка І.Ю., розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, у якому прохає скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за № ПН МДН 000652 від 15 січня 2020 року (а.с. 1-2, 12-16).

Позовні вимоги обґрунтовує наступним чином. Так, 15 січня 2020 року головним спеціалістом Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області Литовченком К.Ю. було складено протокол серії ПР МДН № 000651 про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КпАП України, що виразився у порушенні ч.ч. 1, 3 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземця та осіб без громадянства». На підставі цього протоколу, того ж дня, 15 січня 2020 року заступником начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області Сімоном С.А. винесено постанову серії ПН МДН № 000652 про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КпАП України, у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень. З цією постановою відповідача він не згоден, через те, що із протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити яке саме правопорушення ним було вчинено, оскільки при викладі фактичних обставин здійснено посилання на виявлення порушення правил перебування на території України іншим іноземцем - громадянкою Азербайджану ОСОБА_3 . При накладенні на нього адміністративного стягнення відповідачем не враховано те, що будь-які докази та фактичні обставини, які вказують на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, відсутні. Отже, справу щодо нього відповідачем розглянуто формально, без дотримання вимог ст. 280 КпАП України.

Ухвалою суду від 16 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 10). Копію ухвали отримано представником позивача 08 квітня 2020 року (а.с. 11). 21 квітня 2020 року до суду надійшла позовна заява у новій редакції (а.с. 12-16). Враховуючи те, що з 02 квітня 2020 року набрали чинності зміни до Прикінцевих положень КАС України щодо строків подання заяв та клопотань під час дії карантину, строк на подання уточненого позову позивачем не пропущено.

Внаслідок того, що позовну заяву передано позивачем для поштового пересилання до відділення поштового зв`язку 24 січня 2020 року (а.с. 8), позовна заява, згідно із вимогами ст.ст. 120, 122, 286 КАС України, подана до суду своєчасно.

Ухвалою суду від 23 квітня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 17). Того ж дня, 23 квітня 2020 року, копію ухвали надіслано відповідачу (а.с. 18).

05 травня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а.с. 19-27), копія якого надіслана представнику позивача (а.с. 50). З урахуванням вимог п. 3 Прикінцевих положень КАС України, відзив на позовну заяву подано своєчасно. Згідно із відзивом відповідача, останній позовних вимог не визнає, прохає у них відмовити, оскільки прийнята заступником начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області Сімоном С.А. постанова серії ПН МДН № 000652 від 15 січня 2020 року є обґрунтованою та такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Так, позивач є громадянином Грузії та 15 січня 2020 року прибув до приміщення Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, що на вул. В. Липинського, 7 у м. Дніпрі, для консультації. В ході бесіди та перевірки його документів встановлено те, що в Україну позивач прибув 03 червня 2018 року в особистих справах, без візи, на підставі міжнародного договору за паспортним документом, тому, відповідно до положень п. 16 ст. 4, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, мав право перебувати на території України не більш як 90 днів протягом 180 днів. Позивач порушив строк перебування на території України, що кваліфіковано відповідачем, як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КпАП України. Внаслідок виявленого порушення, у відношенні позивача, у приміщенні адміністративної будівлі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, складено протокол ПР МДН № 000651 про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КпАП України, що виразився у порушенні ним ч.ч. 1, 3 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземця та осіб без громадянства». Дійсно, спеціалістом при складенні протоколу допущено технічну помилку в описовій частині протоколу, де помилково вказано прізвище іншої особи. У подальшому, при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення, цю технічну помилку було продубльовано. В цей же час, факт порушення позивачем правил перебування на території України є безперечним та ним самим визнається, на що вказує сплата ним штрафу та надання письмових пояснень, у яких він посилається на те, що не міг виїхати до батьківщини через відсутність коштів. Позивач не звертався до Управління із заявою про продовження строку перебування на території України, не прохав визначити йому статус біженця чи особи, яка потребує захисту. Також, 15 січня 2020 року у відношенні позивача прийнято рішення № 6 про його примусове повернення за межі України, яким зобов`язано його залишити територію України у строк до 25 січня 2020 року. Цього рішення позивач не оскаржив. Позивач визнав порушення ним вимог міграційного законодавства та зобов`язався виїхати самостійно. Позивачем не дотримано десятиденного строку подання адміністративного позову на оскаржену ним постанову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи у межах наданих суду документів, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України).

Згідно із вимогами п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш, як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав із безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули, зокрема, з держав із безвізовим порядком в`їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов`язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в`їзду в Україну. Рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів. Заяви про продовження строку перебування на території України подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС. Перелік документів, які додаються до заяви, визначені цим Порядком.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до положень ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 203 КпАП України, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст. 247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

В силу положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянином Грузії (а.с. 3, 28-29).

Відповідно до копії паспорту позивача, 03 червня 2018 року він прибув на територію України авіасполученням (а.с. 28-29).

15 січня 2020 року головним спеціалістом Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області Литовченком К.Ю. щодо позивача складено протокол серії ПР МДН № 000651 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КпАП України, що виразилась у порушенні позивачем строку перебування на території України (а.с. 35-36). При складенні протоколу у відношенні позивача у фабулі правопорушення уповноваженою особою відповідача допущено описку в частині вказівки громадянства, прізвища, ім`я та по-батькові позивача, дати його народження, на що вказує у позові ОСОБА_4 та визнається відповідачем. За фактом допущення цієї описки головним спеціалістом Литовченком К.Ю. складено пояснювальну записку (а.с. 41-42), у якій додатково зазначено про те, що описка викликана застосуванням програмного забезпечення підсистеми «Адміністративні правопорушення» ЄІАС УМП, яким, після внесення даних до підсистеми та їх збереження, не передбачено можливості видалення чи змінення таких даних. Цим програмним забезпеченням реалізовано функцію перенесення даних із облікової картки на особу до протоколу та постанови.

З протоколу серії ПР МДН № 000651 вбачається те, що особисті дані позивача вказані відповідачем вірно, позивачем отримана копія протоколу без будь-яких зауважень. При складенні щодо позивача протоколу ним надавались письмові пояснення (а.с. 34), згідно із якими ОСОБА_1 прибув 03 червня 2018 року та територію України до цього часу не залишив її через незадовільний фінансовий стан. Зобов`язався залишити територію України у встановлений міграційною службою строк.

15 січня 2020 року заступником начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області Сімоном С.А. винесено постанову серії ПН МДН № 000652 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 1 700 гривень за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КпАП України, що виразилось у порушенні ним правил перебування іноземців в Україні, тобто в ухиленні від виїзду із України, після закінчення терміну перебування. При винесенні цієї постанови посадовою особою міграційної служби установлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки перевищивши строк перебування в Україні та до територіальних органів (підрозділів) ДМС для його продовження не звертався (а.с. 37-38).

На спростування факту бездіяльності позивача з приводу звернення до відповідача із заявою про продовження строку перебування в Україні, позивач та його представник ніяких доказів не надали. Відповідачем надано доказ того, що позивач із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався (а.с. 49). Крім цього, відповідачем надано довідку Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України від 14 лютого 2020 року, згідно із якою позивач виїхав із України 23 січня 2020 року (а.с. 40).

Також встановлено те, що 15 січня 2020 року позивачем у повному обсязі сплачено штраф, який накладено на нього оскарженою постановою (а.с. 39).

Єдиною підставою для скасування постанови відповідача від 15 січня 2020 року, позивач вважає відсутність в описовій частині постанови та у протоколі від 15 січня 2020 року відомостей про вчинене ним адміністративне правопорушення. Однак, це твердження не відповідає дійсності, оскільки викладена у протоколі та у постанові фабула правопорушення конкретизує останнє, як порушення ним, як іноземцем, правил перебування іноземців на території України, тобто в ухиленні від виїзду із України після закінчення відповідного терміну перебування, а вказівка ПІБ іншої особи є технічною опискою, яка не могла бути усунута внаслідок використання спеціалізованого програмного забезпечення. Зібрані по справі докази підтверджують факт порушення позивачем міграційних правил, що виразилось у порушенні ним граничного строку перебування на території України безперервно, упродовж 180 днів, оскільки позивач перебував на території України з 03 червня 2018 року по 23 січня 2020 року, а із заявою про продовження строку перебування на території України до відповідача не звертався. Факт порушення виявлено 15 січня 2020 року у приміщенні Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, що на вул. В. Липинського, 7 у м. Дніпрі, про що вказано у протоколі. Допущені у постанові та протоколі від 15 січня 2020 року технічні описки не впливають на правомірність оскарженої постанови. Аналогічна правова позиція щодо неточних відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 та у постанові від 24 грудня 2019 року по справі 459/1801/17.

Тому, оскаржена постанова відповідача про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 1 700 гривень, відповідає приписам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, прийнята ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, на виконання делегованих законом повноважень та з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано і неупереджено, добросовісно та розсудливо, за участі позивача, без ознак дискримінації, і пропорційно дотриманню балансу між приватними та публічними інтересами. Оскільки ця постанова прийнята законно, підстав для задоволення вимог позивача про її скасування не має.

Оскільки позивачем при поданні позову судовий збір не сплачувався, у зв`язку із тим, шо предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення, тобто у порядку ст. 288 КпАП України, судові витрати, згідно із вимогами ст. 139 КАС України слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 120, 122, 139, 143, 243-246, 250-251, 269, 286, 293, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 3 ст. 288 КАС України протягом десяти днів зо дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів зо дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Згідно із вимогами п. 3 Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя І.Ю. Литвиненко