Рішення № 91375702, 07.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року м. Київ №640/16232/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доДержавної фіскальної служби України

про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 299 210, 38 грн., В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197), в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.11.2019 просить суд:

- стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 250 332, 88 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів за час затримки виплати заробітної плати;

- стягнути з Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 39 346, 37 грн., без урахування обов`язкових податків та зборів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так, оскільки спір щодо стягнення заборгованості із заробітної плати позивача за період з квітня 2014 року по листопад 2014 року був повністю вирішений на користь останнього, тому у ОСОБА_1 відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України виникає право на отримання відшкодування у вигляді середнього заробітку за весь час затримки у виплаті належних позивачу коштів по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач у встановлені судом строки відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

У період з 25.06.2013 по 28.11.2014 ОСОБА_1 працював у Головному управлінні Міндоходів в АР Крим.

За період з квітня 2014 року по листопад 2014 року Позивачу не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата.

У зв`язку з наявною заборгованістю по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до ДФС України по стягнення такої заборгованості.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі №826/4227/18 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено повністю, стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2014 року по листопад 2014 року під час роботи в Головному управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим у розмірі 42 808,05 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 р. по справі №826/4227/18, апеляційну скаргу ДФС України залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Рішення суду у справі №826/4227/18 набрало законної сили 17.04.2019.

09.07.2019 позивач на виконання судового рішення у справі №826/4227/18 отримав кошти у розмірі 42 808,05 грн.

Факт наявності невиплаченої позивачу заборгованості по за робітній платі за період роботи у Головному управлінні Міндоходів в АР Крим було встановлено та підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2019 за результатами розгляду справи №826/4227/18.

Позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №826/4227/18 про стягнення заборгованості по заробітній платі були задоволені у повному обсязі, а відповідач у справі №826/4227/18 не оскаржував розмір належних до виплати позивачу сум на день звільнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення суду у справі №826/4227/18 ДФС України здійснено фактичний розрахунок з ОСОБА_1 - кошти були зараховані на рахунок позивача 09.07.2019, що підтверджується копією банківської довідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу Законів про працю України (далі по тексту - «КЗпП України), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки, позивач звільнився з Головного управління Міндоходів в АР Крим 28.11.2014, а фактичне погашення заборгованості по заробітній платі здійснено 09.07.2019, то позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки за період з 28.11.2014 по 09.07.2019.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Наведене відповідає правовій практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

На підставі викладеного, середній заробіток розраховується наступним чином:

- заробітна плата позивача за останні два місяці роботи перед звільненням (28.11.2014): у вересні 2014 року - 4906 грн. 45 коп., у жовтні 2014 року - 4906 грн. 45 коп.;

- кількість робочих днів за останні два місяці роботи перед звільненням (28.11.2014): 45 робочих днів = 22 дні (у вересні 2014 року) + 23 дні (у жовтні 2014 року);

- середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи перед звільненням (28.11.2014): 218 грн. 06 коп. = (4906 грн. 45 коп. (вересень 2014 р.) + 4906 грн. 45 коп. (жовтень 2014 року)) / 45 (загальна кількість робочих днів за вересень та жовтень 2014 року));

- період невиплати належної заробітної плати: з 29.11.2014 (наступна дата за днем звільнення) по 08.07.2019 (дата, що передує дню фактичної виплати заборгованості по з/п 09.07.2019) становить 1148 робочих днів;

- загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки складає: 250 332 грн. 88 коп. = 218 грн. 06 коп. * 1148 робочих днів.

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку у розмірі 250 332, 88 грн. (двісті п`ятдесят гривень триста тридцять дві гривні вісімдесят вісім коп. за час затримки виплати заробітної плати за період з 29.11.2014 по 09.07.2019.

Разом з тим, оскільки розрахунок по заборгованості по заробітній платі було здійснено лише 09.07.2019, то позивач має право на компенсацію за затримку виплати заробітної плати.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтями 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692), компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Позивач самостійно здійснив розрахунок компенсації за затримку виплати заробітної плати, який зазначено в заяві про уточнення позовних вимог.

Згідно розрахунків позивача компенсація втрати частини заробітної плати заборгованість по якій виникла у період з квітня по листопад 2014 року становить 39 346, 37 грн. (тридцять дев`ять тисяч триста сорок шість гривень тридцять сім копійок).

Відповідач заперечень на здійснений позивачем розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ДФС України компенсації втрати частини заробітної плати у розмірі 39 346, 37 грн. (тридцять дев`ять тисяч триста сорок шість гривень тридцять сім копійок).

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 250 332, 88 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів за час затримки виплати заробітної плати;

3. Стягнути з Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 39 346, 37 грн., без урахування обов`язкових податків та зборів.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа