Рішення № 91375585, 07.09.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 р. м. Чернівці справа № 600/733/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, вимоги.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 09.07.2019 р. № 475;

- визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкові повідомлення-рішення № № 0012981304, 0013011304, 0013021304, рішення № 0012991304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0013001304 від 30.09.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач) на підставі наказу від 09.07.2019 р. № 475 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 та складено акт № 158/24-13-13-04-19/ НОМЕР_1 від 05.08.2019 р. За результатами перевірки 30.09.2019 р. відповідачем були винесені оскаржувані рішення.

Про сам факт проведення перевірки позивач дізналася після того, як на адресу відповідача був направлений адвокатський запит з проханням повідомити про підстави наявності на офіційному веб сайті ДФС України інформації, що вона має податковий борг та надати їй підтверджуючі документи.

За результатами ознайомлення з отриманими документами, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та прийнятті рішення.

Позивач вважає, що відповідач не мав права розпочинати 23.07.2019 р. проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки не повідомив її про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, чим позбавив права на захист (надання відповідних первинних документів, пояснень і інших відомостей та дій, на які має право суб`єкт господарювання при проведенні перевірки його господарської діяльності) та порушив вимоги п. 42.2 ст. 42, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України.

Як наслідок, на думку позивача, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимога не можуть бути визнані правомірними.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.06.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління ДПС у Чернівецькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

В обґрунтування заперечень відповідач вказував, що податковим органом вживалися численні заходи з метою інформування позивача про проведення перевірки. Зокрема, ГУ ДПС у Чернівецькій області до проведення невиїзної перевірки та оформлення оскаржуваного наказу вчинялося ряд дій щодо повідомлення позивача про проведення перевірки у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності на підставі п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, неодноразово посадовими особами здійснювались виїзди за юридичною адресою позивача, що зазначена в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_1 .

Відповідач у відзиві також зазначав, що оскаржувані наказ, рішення та документи, які складалися під час перевірки, направлялися на адресу позивача.

Крім того, відповідач наголошував на тому, що будь-яких зауважень щодо встановленого порушення податкового законодавства, висвітленого у висновках акту перевірки позивач не вказував.

З огляду на наведене, відповідач вважає, що викладені в акті перевірки порушення встановлені з урахуванням фактичних обставин, тому оскаржувані наказ та рішення є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, та подав до суду відповіді на відзив.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11-13).

06.09.2016 р. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа - підприємець за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-17).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10.10.2017 р. внесено рішення про припинення підприємницької діяльності позивача.

Як зазначав відповідач у відзиві, відповідно до відомостей АІС «Податковий блок», позивач використовувала працю 1 найманого працівника, здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування, була платником акцизного податку та була зареєстрована платником ПДВ, відтак враховуючи п.п. 78.1.7 п.78.1 ст. Податкового кодексу України, а саме здійснено заходи щодо зняття з обліку платника податків, що, згідно п.78.1 ст.78 цього кодексу, є підставою для проведення позапланової перевірки.

З матеріалів справи видно, що з метою уточнення вищенаведених обставин, керуючись п.п. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, відповідачем направлено позивачу запрошення від 03.04.2019 р. №2928/ФОП/24-13-13-04 на адресу АДРЕСА_1 , яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 63).

Згідно довідки Укрпошти від 01.05.2019 р., рекомендоване поштове відправлення адресоване позивачу повернуто відповідачу із зазначенням причини повернення: "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 64 - 66).

Згідно акту від 23.05.2019 р. №187/24-13-13-04/ НОМЕР_1 «Перевірки місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», за результатами виходу за юридичною адресою АДРЕСА_1 встановлено, що на момент відвідування позивач відсутня (а.с. 67).

24.05.2019 р. керівник управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Чернівецькій області, керуючись п.12.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588 та п. 1.4.5 наказу ДФС України від 31.07.2014 р. №22, у зв`язку із отриманням відомостей від державного реєстратора до ЄДР щодо внесення державної реєстрації про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 та з метою недопущення втрат бюджету, направлено запит до оперативного управління ГУ ДФС у Чернівецькій області на встановлення місцезнаходження платника податків від 24.05.2019 р. №215/вн/24-13-13-04 (а.с. 68, 69-70).

20.06.2019 р. ГУ ДПС у Чернівецькій області видано наказ № 446 «Про проведення документальної позапланової перевірки», яким наказано провести документальну позапланової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 06.09.2016 р. по 10.10.2017 р., тривалістю 5 робочих днів з 21.06.2019 р. (а.с. 72).

На підставі вказаного наказу, відповідачем виписано направлення на перевірку від 21.06.2019 р. № 1342 та 1343 (а.с. 73, 74).

21.06.2019 р. головними державними ревізорами - інспекторами ГУ ДПС у Чернівецькій області Тріщуком С.І. та Євдокименко А.М. складено акт № 224/24-13-13-04/ НОМЕР_1 про те, що при виході інспекторів за податковою адресою самозайнятої особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , з метою пред`явлення для ознайомлення направлень на проведення перевірки було встановлено, що дана особа за відповідною адресою відсутня.

В акті також зафіксовано, що пред`явити для ознайомлення направлення на проведення документальної позапланової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 та розпочати в установлені терміни (з 21.06.2019 р. по 27.06.2019 р.) документальну позапланову перевірку позивача не має можливості, у зв`язку з відсутністю за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 71).

21.06.2019 р. головними державними ревізорами - інспекторами ГУ ДПС у Чернівецькій області Тріщуком С.І. та Євдокименко А.М. також складено акт №223/24-13-13-04/ НОМЕР_1 «Перевірки місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», в якому зазначено, що за результатами виїзду за адресою АДРЕСА_1 на момент відвідування позивач була відсутня. Окрім того, в акті зазначено, що у зв`язку із відсутністю позивача за вказаною адресою розпочати документальну позапланову перевірку останньої не має можливості (а.с. 75).

24.05.2019 р. керівник управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Чернівецькій області направив запит до оперативного управління ГУ ДФС у Чернівецькій області на встановлення місцезнаходження платника податків (позивача) (а.с. 77-78).

У відзиві відповідач вказував, що враховуючи неможливість проведення перевірки за місцезнаходженням платника податків, з метою недопущення втрат бюджету та на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, який вимагає проведення документальної позапланової перевірки у разі зняття з обліку платника податків, 09.07.2019 р. було прийнято наказ ГУ ДПС у Чернівецькій області №475 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

З матеріалів справи видно, що 09.07.2019 р. ГУ ДПС у Чернівецькій області видано наказ № 475 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», яким наказано провести документальну позапланової невиїзну перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 06.09.2016 р. по 10.10.2017 р., тривалістю 5 робочих днів з 23.07.2019 р. (а.с. 79).

На підставі вказаного наказу, відповідачем виписано повідомлення від 09.07.2019 р. № 102 проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (а.с. 80).

09.07.2019 р. відповідач направив на адреси позивача, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , рекомендованими повідомленнями про вручення копію наказу № 457 від 09.07.2019 р. та повідомлення від 09.07.2019 р. №102 (а.с. 81, 82-88).

Згідно довідок Укрпошти від 29.08.2019 р. та 05.09.2019 р., рекомендовані поштові відправлення адресовані позивачу повернуто відповідачу із зазначенням причини повернення: "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 83-88).

За результатами невиїзної перевірки посадовими особами контролюючого органу 05.08.2019 р. складено акт № 158/24-13-13-04-19/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.09.2016 р. по 10.10.2017 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 06.09.2016 р. по 10.10.2017 р.» (а.с. 93 - 111).

Документальною позаплановою перевіркою встановлено наступні порушення:

- п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України - не надання посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності;

- п. 177.1 ст. 177, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 32549,00 грн, у тому числі за 2016 рік на 16160,93 грн, за 2017 рік на 16388,07 грн;

- п.161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано до бюджету військовий збір в сумі 2628,03 грн, у тому числі за 2016 рік на 1295,68 грн, за 2017 рік на 1322,34 грн;

- абз.1 п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок в сумі 31993,01 грн, у тому числі за 2016 рік в сумі 19003,13 грн, за 2017 рік в сумі 12989,88 грн.

05.08.2019 р. відповідач надіслав на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованим повідомленням про вручення, акт перевірки № 158/24-13-13-04-19/ НОМЕР_1 від 05.08.2019 р. (а.с. 90 - 92).

Згідно довідки Укрпошти від 12.09.2019 р., рекомендоване поштове відправлення адресоване позивачу повернуто відповідачу із зазначенням причини повернення: "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 92).

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято наступні рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 0012981304 від 30.09.2019 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 40686,25 грн, в т.ч.: за податковими зобов`язаннями у сумі 32529,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8137,25 грн (а.с. 32);

- податкове повідомлення-рішення № 0013011304 від 30.09.2019 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 3285,04 грн, в т.ч.: за податковими зобов`язаннями у сумі 2628,03 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 657,01 грн (а.с. 33);

- податкове повідомлення-рішення 0013021304 від 30.09.2019 р., яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) на суму 510,00 грн за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (а.с. 34);

- рішення № 0012991304 від 30.09.2019 р. про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 8298,92 грн (а.с. 35);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0013001304 від 30.09.2019 р., якою вимагалося сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 31993,01 грн (а.с. 36).

30.09.2019 р. відповідач надіслав на адресу позивача, а саме: АДРЕСА_2 , з рекомендованим повідомленням про вручення, прийняті рішення за результатами позапланової невиїзної перевірки (а.с. 31, 120 - 121).

Згідно довідки Укрпошти від 01.11.2019 р., рекомендоване поштове відправлення адресоване позивачу повернуто відповідачу із зазначенням причини повернення: "за закінченням встановленого строку зберігання".

На підставі адвокатського запиту, 20.05.2020 р. відповідач направив на адресу позивача запитувані документи, в т.ч.: оскаржувані наказ, податкові повідомлення-рішення, рішення та вимоги.

Вважаючи наказ та прийняті рішення протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абз. 1 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до абз. 4 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з абз. 6 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

У ст. 78 ПК України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема у п. 78.1 цієї статті передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з визначених у цьому пункті підстав.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у ст. 79 ПК України.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 79.3 ст. 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Згідно з п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд приходить до висновку, що предметом документальної перевірки є, зокрема, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться в приміщенні контролюючого органу без обов`язкової присутності платника податку, у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених цим Кодексом, зокрема у ст. 78 ПК України.

Норми, що регулюють порядок та підстави проведення документальної невиїзної перевірки, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Так, позапланова невиїзна документальна перевірка проводиться на підставі рішення керівника податкового органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платникові податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про призначення перевірки та інформації про дату початку та місце проведення перевірки.

Таким чином, за умови надсилання кореспонденції за податковою адресою платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення до початку перевірки, контролюючий орган слід вважати таким, що виконав вимоги п. 79.2 ст. 79 ПК України. Водночас, несвоєчасність (тобто після початку перевірки) отримання платником відповідного листа може ставитися у провину контролюючому органу лише у випадку, якщо така несвоєчасність настала з його вини.

Судом встановлено, що копію наказу № 457 від 09.07.2019 р. та повідомлення про проведення позапланової перевірки від 09.07.2019 р. № 102 направлено 09.07.2019 р. відповідачем рекомендованими повідомленням про вручення на адреси позивача, а саме: за місцем проживання - АДРЕСА_1 та за адресою, зазначеною в ідентифікаційних даних платника податків в АІС «Податковий блок» - АДРЕСА_2 .

Згідно довідок Укрпошти від 29.08.2019 р. та 05.09.2019 р., рекомендовані поштові відправлення адресовані позивачу повернуто відповідачу із зазначенням причини повернення: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах виконав вимоги п. 79.2 ст. 79 ПК України. Повернення поштового відправлення адресованого позивачу сталося не з вини контролюючого органу.

Під час розгляду справи позивач, як добросовісний платник податків, не обґрунтував та не надав до суду доказів поважності неотримання ним від відповідача поштової кореспонденції за місцем проживання, якою йому направлялися копія наказу № 457 від 09.07.2019 р. та повідомлення про проведення позапланової перевірки від 09.07.2019 р. № 102.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевстановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних наказу та рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Згідно ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, в т.ч: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч. 1 ст. 9 та ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Положеннями ч. 1, п. 4, 5, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав, свобод та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень, тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. ст. 74 та 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Позивач під час судового розгляду справи, не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних наказу, податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Посилання позивача на те, що отримання копії оскаржуваного наказу після проведення перевірки позбавило його можливості реалізації права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів, суд відхиляє, оскільки в позовній заяві та під час розгляду справи по суті, позивач жодним чином не навів та не обґрунтував протиправність оскаржуваних наказу, податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 72, 73, 77, 90, 139, 241-243, 246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, вимоги, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування сторін:

позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 - А, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 43143196).

Суддя В.К. Левицький