Ухвала суду № 91375581, 08.09.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про зупинення провадження в адміністративній справі

08 вересня 2020 року Справа № 580/3080/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Виноградової А.С.,

представника позивача – Овсієнка О.І. (адвокат згідно з довіреністю),

представника відповідача – Покотілової І.Ю. (у порядку самопредставництва),

розглянувши в залі суду в підготовчому засіданні клопотання ПАТ «Черкасиобленерго» про зупинення провадження в адміністративній справі за його позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

07.08.2020 Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд.285; код ЄДРПОУ 22800735) (далі – позивач) подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 43142920) (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0092705004 про донарахування штрафної санкції в розмірі 3234355,43грн. за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач всупереч вимог закону не врахував, що позивач перебуває у процедурі банкрутства з 14.05.2004 згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області, якою введено мараторій на задоволення майнових вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 11.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами загального позовного провадження.

19.08.2020 на адресу суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/3106/18 (далі – Клопотання), мотивоване неможливістю вирішення спору до часу установлення судом касаційної інстанції правового висновку у подібних правовідносинах для забезпечення однакового застосування судами норм закону.

Щодо нього 28.08.2020 відповідач надав суду письмове заперечення, в якому просив відмовити у його задоволенні, оскільки спірні обставини у таких справах не є подібними. Водночас наявна судова практика з ідентичних обставин між тими ж сторонами: постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі №580/250/19, Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 у справі №823/2027/17, Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №580/1371/19.

У підготовчому засіданні 08.09.2020 представник позивача просив задовольнити Клопотання, а представник відповідача – відмовити.

Заслухавши думку учасників, суд дійшов висновку його задовольнити з огляду на таке.

Суд врахував, що єдиною підставою, якою позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є оцінка обставини перебування його в процедурі банкрутства згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494 та застосування з огляду на це вірної редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-XII (далі – Закон № 2343-XII), стаття 12 якої в редакції на час введення мораторію щодо зобов`язань позивача забороняє застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань під час процедури банкрутства. Змісту та факту порушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності спірним рішенням, позивач не спростовує.

Згідно з ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №826/3106/18 щодо оцінки подібних правовідносин і результату вирішення спору наявні взаємовиключні правові позиції застосування ст.12 Закону № 2343-XII різними касаційними судами: Касаційним адміністративним судом та Касаційним господарським судом.

Так, постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №823/2240/17, від 14 травня 2019 року у справі №2340/4250/18 та від 28 травня 2019 року у справі №2340/4137/18 вмотивовані висновком, що нормою частини четвертої статті 12 Закону №2343-ХІІ в редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року, встановлена абсолютна заборона щодо застосування під час мораторію на задоволення вимог кредиторів всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Зміст цієї заборони не пов`язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому санкції за невиконання грошових зобов`язань не застосовуються в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу виникнення зобов`язань.

Окрім наведеної, наявна інша правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої дія мораторію, накладеного відповідно до статті 12 Закону №2343-ХІІ (в редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року), поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, за цими зобов`язаннями згідно з загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (постанови від 18 червня 2019 року у справі №812/1044/16, від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (Велика Палата Верховного Суду), від 18 листопада 2019 року у справі №2340/4224/18, від 13 листопада 2019 року у справі №826/4345/18, від 14 листопада 2019 року у справі №2340/4526/18, від 14 листопада 2019 року у справі №826/6877/18, від 14 листопада 2019 року у справі №580/708/19, від 15 листопада 2019 року у справі №580/1371/19). Аналогічну правову позицію підтримала також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 24 травня 2018 року у справі №920/1093/17 та від 24 липня 2019 року в справі №920/274/18.

Натомість, у постанові від 30 травня 2018 року у справі №910/2433/16 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов протилежного висновку, вказавши, що боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в зазначеній ухвалі від 12.12.2019 зазначив, що різні підходи до тлумачення означених норм права існують у вітчизняному правозастосуванні протягом тривалого періоду. Відсутність єдиної правової позиції щодо поширення дії мораторію, введеного відповідно до статті 12 Закону № 2343-ХІІ в редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року, підтверджується у рішеннях Верховного Суду України (постанови ВСУ від 9 липня 2013 року №21-178а13, від 1 жовтня 2012 року №21-298а12, від 1 жовтня 2013 року №3-27гс13, від 12 березня 2013 року №3-71гс12 та від 18 грудня 2012 року №3-67гс12).

Тому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12.12.2019 направив справу №826/3106/18 на розгляд Великої палати Верховного Суду з підстав, визначених ч.5 ст.346 КАС України, оскільки аналіз судової практики свідчить про відсутність єдиного правового підходу до вирішення справ у зазначеній категорії як на рівні адміністративної, так і на рівні господарської юрисдикцій.

Зміст спірних у вказаних справах Суду обставин свідчить про наявність виключної правової проблеми у правовідносинах, що у т.ч. стосуються статусу позивача, визнаної як щодо податкових, так і щодо грошових зобов`язань.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд згідно з ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому суд зобов`язаний врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо повноважень контролюючих державних органів притягувати до юридичної відповідальності суб`єкта господарської діяльності, щодо якого рішенням господарського суду застосовано мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв`язку з порушенням щодо нього справи про банкрутство. До часу ухвалення такого рішення суд не може надати належну правову оцінку наявності таких обставин. Протилежні доводи відповідача не є обгрунтованими.

Отже, до часу ухвалення єдиної правової позиції у судовій практиці вказаного Суду у вказаних правовідносинах вирішити цей спір з дотриманням принципу верховенства права неможливо та відповідні доводи позивача обґрунтовані.

Пунктом 5 ч.2 ст.236 КАС України встановлено право суду зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду – до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Тому наявні підстави зупинити провадження у справі до вказаного часу.

Керуючись ст.ст.2-20, 236, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ПАТ «Черкасиобленерго» (вх. від 19.08.2020) задовольнити повністю.

Зупинити провадження у справі за позовом ПАТ «Черкасиобленерго» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення до часу набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/3106/18.

2. Зобов`язати учасників у разі зміни фактичних обставин спору письмово повідомити про це суд з наданням відповідних доказів. Запропонувати невідкладно надати суду копію рішення Великої Палати Верховного Суду за наслідком розгляду вказаної справи.

3. Копію ухвали направити учасникам справи.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Суддя А.М. Бабич

Ухвала постановлена, складена у повному обсязі, проголошена та підписана 08.09.2020.