Ухвала суду № 91375331, 02.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

02 вересня 2020 р. Справа № 520/5473/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Тарасенко О.М.,

представника відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області - Зінченка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТЬ" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАТЬ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області (правонаступника ГУ ДФС у Харківській області) від 20.04.2018 р. №658073/38159487 та від 27.04.2018 р. №669956/38159487;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №23 від 20.11.2017 р. та податкову накладну № 28 від 30.11.2019 р.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що спірними у даній справі рішеннями було відмовлено у реєстрації податкової накладної. На думку позивача, контролюючим органом не було надано належної мотивації підстав та причин зупинення реєстрації податкових накладних, направлених позивачем до реєстрації. Так, позивачем зазначено, що спірні рішення є незаконними та такими, що порушують його права, оскільки позивачем було надано усі документи з приводу господарських операцій, що стали підставою для складення та реєстрації податкових накладних. В той же час, у спірних рішеннях вказано на ненадання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування та виявлення невідповідності обсягів постачання обсягам придбання, однак вказане не відповідає обставинам справи, оскільки податкові накладні було направлено на реєстрацію у зв`язку зі здійснення господарських операцій, що було зафіксовано суб`єктами господарювання у первинних документах, та всі необхідні документи для реєстрації було надано податковому органу разом з поясненнями. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Представником відповідача Головного управління ДПС у Харківській області через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому останній проти заявленого позову заперечував та зазначив, що підприємством позивача не надано копій первинних документів, необхідних, щоб ухвалити рішення про реєстрацію податкової накладної. Вказані обставини свідчать про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, а отже, останні задоволенню не підлягають.

Представник відповідача Державної податкової служби України правом подання відзиву на позов не скористався, заяви про визнання позову не надав.

Судом під час розгляду справи було поставлено на обговорення питання стосовно строків звернення позивача до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав. Також представником позивача у судовому засіданні було подано додаткові пояснення стосовно строків звернення до суду, в яких із посиланням на положення п. 56.18 ст. 56, ст. 102 Податкового кодексу України, ст. 122, 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. При цьому, приписами ст. 102 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено строк давності тривалістю 1095 днів. Отже, як вказано представником позивача, зазначені норми передбачають, що строк на звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення. При цьому, представником позивача вказано, що правова позиція стосовно строків оскарження до суду рішень податкового органу неодноразово підтверджувалась рішеннями ВСУ, проте 11.10.2019 року постановою ВСУ по справі №640/20468/18 було сформовано позицію щодо строків звернення, зокрема, строків оскарження до суду рішень про зупинення реєстрації податкових накладних. Однак, враховуючи обставини того, що зазначена справа не є зразковою, то у Кодексі адміністративного судочинства України відсутні вимоги щодо обов`язкового врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду. Водночас, представником позивача із посиланням на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2018 року у справі №473/653/17 вказано, що строк оскарження рішень було пропущено з причин, які не залежать від позивача, у зв`язку з чим позивач просить причини пропуску визнати поважними та поновити строк звернення до суду.

Представник відповідача Головного управління ДПС у Харківській області в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував. Під час обговорення питання строків звернення позивача до суду вказав, що підприємством позивача було пропущено встановлений Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячний строк на звернення до суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАТЬ", код ЄДРПОУ – 38159487, є суб`єктом господарювання, який зареєстрований у відповідності до норм діючого законодавств.

Судовим розглядом справи встановлено, що між ТОВ "РАТЬ" та ТОВ "Агросинергія" було укладено договір підряду №-4/09-2017 від 04.09.2017 року, на виконання якого 20.11.2017 року між сторонами підписано акт виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідка вартості виконаних робіт КБ-3 на суму договору 580500,00 грн., в тому числі ПДВ 20% на суму 96750,00 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається зазначення позивачем обставин того, що 05.09.2017 року відповідно до умов зазначеного договору ТОВ "РАТЬ" було отримано авансовий платіж на суму 377325,00 грн. у тому числі ПДВ на суму 62887,50 грн., про що свідчить банківська виписка.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було складено на користь контрагента податкову накладну від 20.11.2017 року № 23.

Також під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "РАТЬ" та ТОВ "Мегаполіс Інвест Плюс" було укладено договір №16112017 від 16.11.2017 року про користування (оренду) обладнання для розміщення рекламного матеріалу за адресою: м. Харків, майдан Павлівський, 4.

При цьому, на виконання умов зазначеного договору сторонами 30.11.2017 року було підписано акт №149 виконаних робіт.

Також, на виконання умов зазначеного договору позивачем було складено на користь контрагента податкову накладну від 30.11.2017 року № 28.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з квитанцією № 2 від 14.12.2017 року реєстраційним номер 9267115058 було зупинено реєстрацію податкової накладної № 23 від 20.11.2017 р. та в якості підстави зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 41.00.40, у зв`язку з чим запропоновано надати пояснення та/або копії документів.

Також, згідно з квитанцією № 2 від 15.12.2017 р. реєстраційний номер 9269082299 було зупинено реєстрацію податкової накладної №28 та в якості підстави зазначено, що виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання, у зв`язку з чим запропоновано надати пояснення та документи.

Зі змісту позовної заяви та наданих під час розгляду справи пояснень встановлено, що підприємством позивача відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 були подані пояснення щодо зазначених господарських операцій та додано первинні документи, що підтверджують їх реальність.

Як встановлено під час розгляду справи, за результатами розгляду поданих підприємством позивача пояснень було отримано рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 20.04.2018 р. №658073/38159487 про відмову в реєстрації податкової накладної №23 від 20.11.2017 р. та в подальшому отримано рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 27.04.2018 р. №669956/38159487 про відмову в реєстрації податкової накладної №28 від 30.11.2017 р.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені у нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.

Суд зазначає, що зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної викладено у статті 201 Податкового кодексу України, приписами якої передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до приписів п.201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Положеннями пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

При цьому, правила формування податкового кредиту передбачені приписами ст.198 Податкового кодексу України, відповідно до приписів п.198.6 якої, в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відтак, право на формування податкового кредиту прямо залежить від факту реєстрації податкової накладної, а отже, і на визначення податкових зобов`язань, що підлягають сплаті у звітному періоді.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, датою виникнення податкових зобов`язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податків зобов`язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН. В подальшому податкові зобов`язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податкового кодексу України для подання податкової декларації.

Отже, у процедурі реєстрації податкових накладних суттєве значення мають наслідки відмови у її реєстрації або реєстрації із порушенням граничних строків. При цьому, у випадку відмови у реєстрації податкової накладної негативні наслідки більшою мірою несе покупець (отримувач) товарів, який, внаслідок відсутності податкової накладної в ЄРПН, позбавлений права на формування податкового кредиту у звітному періоді.

Суд зазначає, що відповідно до відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у справі №1.380.2019.006119 різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю у підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їхнє оскарження.

При цьому, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

В той же час, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з положеннями ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

При цьому, суд зазначає, що спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Отже, приписами ст. 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Положеннями п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Приписами п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України передбачено випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.07.2020 року по справі №1.380.2019.006119 та ухвалі від 15.07.2020 року по справі №380/1005/20.

Як встановлено під час судового розгляду справи позивач у даному випадку шляхом звернення до суду з даним позовом оскаржує рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області (правонаступника ГУ ДФС у Харківській області) від 20.04.2018 р. №658073/38159487 та від 27.04.2018 р. №669956/38159487 про відмову у реєстрації податкових накладних №23 від 20.11.2017 року та №28 від 30.11.2017 року відповідно.

При цьому, із даним позовом до суду позивач звернувся 23.04.2020 року шляхом направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку на адресу суду.

В рамках розгляду даної справи судом не встановлено обставин здійснення підприємством позивача дій стосовно проведення процедури адміністративного оскарження зазначених рішень.

Відтак, вказані обставини свідчать на користь того, що звернення позивача до суду з даним позовом відбулось після спливу встановленого приписами ст. 122 КАС України шестимісячного строку.

Представником позивача у судовому засіданні було подано до суду додаткові пояснення, в яких, зокрема, заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду, проте, як свідчать матеріали справи та подані додаткові пояснення, жодних доводів або доказів поважності причин пропуску позивачем зазначеного строку до суду не надано.

Відтак, суд вважає зазначене клопотання представника позивача необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для визнання причин пропуску ТОВ «РАТЬ» строку на звернення до суду з даним позовом поважними.

Суд зазначає, що відповідно до п. 8 ч.1 ст.240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТЬ" без розгляду у зв`язку з пропущенням строку на звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РАТЬ" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання неправомірними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 07 вересня 2020 року.

Суддя Мельников Р.В.