Рішення № 91375237, 07.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 вересня 2020 р. № 520/8653/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить суд :

1).визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не складення подання до управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 13080,00 грн.;

2).зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області сформувати подання до управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 13080,00 грн.;

3).стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у сумі 840,80 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначила, що на її заяву від 10 травня 2020 року про повернення надміру сплачених коштів, відповідач повідомив, що органи пенсійного фонду не наділені повноваженнями щодо визначення права власності громадян на нерухоме майно та звільнення від сплати збору осіб, що придбають майно вперше, через що позивачці було відмовлено в поверненні коштів. Крім того, позивач зазначив, що оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органі, що контролюють справляння надходжень до бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Позивач зазначила, що оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Ухвалою суду від 09.07.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач у відзиві просив залишити позов без задоволення з тих підстав, що відповідно до положення "Про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. № 28-2 (зі змінами), органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями щодо визначення прав власності громадян на нерухоме майно та звільнення від сплати збору осіб, що придбавають майно вперше, первинність придбання нерухомого майна може бути встановлена органами суду. Крім того, відповідач зазначив, що Верховний Суд України 20.02.2018 року при розгляді справи № 819/1730/17 (провадження № К/9901/404/17) встановив, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Таким чином, спір про право на повернення коштів особі яка придбала нерухомість вирішується в судовому порядку при наявності відповідних доказів, оскільки управління не має змоги самостійно встановити чи дійсно позивач придбала нерухомість вперше.

Дослідивши матеріали позову та відзиву, суд встановив наступні обставини.

Між позивачкою та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір), а саме купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 44,6 м2; загальною площею 72,6 м2. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харитоновою Я.М. (а.с. 16-17).

Позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % вартості нерухомого майна, що становить 13 080,00 грн., що підтверджується копією квитанції від 28.02.2020 № 1 (а.с. 12).

10.05.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Листом від 15.05.2020 року відповідач повідомив позивачці, що підстав для складання подання на повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна відсутні та повернення сплаченого збору можливе за наявності позитивного судового рішення.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 статті 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 151 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі по тексту - Порядок) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 153 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в обов`язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна; проте, особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

З наданого до матеріалів справи витягу з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 02.03.2020 р. наявна нформація про об`єкти нерухомого майна, що належать позивачці на момент формування витягу на праві власності за параметрами запиту: пошук в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно "права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження"; тип особи "фізична особа"; іпн: НОМЕР_1 ; пошук за "частковим співпаданням", зокрема, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, судом встановлено реєстрацію:

1). 09.11.2019 р. права приватної власності (спільної часткової, розмір частки 1/2) позивачки на житловий будинок (об`єкт нерухомого майна) загальною площею 130,5 м2 житлова площа 57,3 м2 за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Свято-Іллінська, будинок 45, номер об`єкта в РПВН: 2407411, на підставі свідоцтва про право на спадщину, за заповітом, серія та номер: 622,виданий 09.11.2019, видавник: КовальО.Є., приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області. Номер запису про право власності 34076282;

2). 28.02.2020 р. права власності позивачки на квартиру (3-кімнатна) загальною площею 72,6 м2, житлова площа 44,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , придбаної на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 862 від 28.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харітоновою Я М., зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 17258493, номер запису 12310 в книзі 43, номер запису про право власності 35711097.

Суд зазначає, що «придбавання майна» не є юридично визначеним терміном, проте його використання у законодавстві на відміну від більш широкого поняття «набуття майна», означає не будь-який спосіб набуття майна, а конкретний - купівля-продаж, тоді як набуття майна внаслідок приватизації, спадкування, дарування та ін. поняттям «придбавання майна» не охоплюється.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачка вперше придбала житло (за договором купівлі-продажу від 28.02.2020 р.), при укладенні якого помилково сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували придбавання позивачкою житла вперше та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, доцільно зауважити, що на час виникнення спірних правовідносин та на час вирішення цієї справи судом, в Україні відсутній механізм перевірки інформації щодо повторності придбання об`єктів нерухомості.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

Відповідно до положень ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не складення подання до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 13080,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 13 080 (тринадцять тисяч вісімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 840.80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Зоркіна Ю.В.