Рішення № 91375233, 07.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 вересня 2020 р. справа № 520/9308/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньов О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1470) (пров. Інженерний, буд. 7, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 14321937) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1470), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1470) щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби встановленої ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов`язати відповідача Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1470) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу, яка ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнено з військової служби в запас по закінченню контракту за ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». На момент звільнення позивача з військової служби, загальна вислуга років становила 10 років 07 місяців 22 дні, з яких календарна 08 років 6 місяців 26 день, пільгова 2 роки 00 місяців 26 днів, проте відповідач протиправно не виплатив йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби встановленої ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", посилаючись на відсутність достатньої для такої виплати вислуги у календарному обчисленні. Позивач зазначив, що має достатню вислугу для вказаної виплати, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Станом на день звільнення позивача вислуга років складає менше 10 років в календарному обчисленні, таким чином, підстав для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби відсутні, у зв`язку з чим вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що представник відповідача не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог, зазначених ним у позовній заяві. Позивач зазначив, що застосування положення Інструкції № 588 від 25.06.2018 до спірних правовідносин суперечить положенням чинного законодавства, оскільки такий підзаконний акт фактично звузив існуючи права військовослужбовців.

Відповідач не скористався правом на подання заперечень на позовну заяву.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позову, відзиву, відповіді на відзив, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №52-ОС від 29.01.2020 звільнено з військової служби у запас (у зв`язку із закінченням строку контракту) за п.п. «а» п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

На підставі вищевказаного наказу, наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 131-ОС від 28.02.2020 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Із вказаного наказу судом встановлено, що на момент звільнення позивача вислуга років становила 09 років 01 місяць 28 днів, з яких календарна 08 років 06 місяців 26 днів, пільгова 00 років 07 місяців 02 дні.

12 березня 2020 року позивачем сформовано звернення на Контактний центр Державної прикордонної служби України з проханням здійснити перерахунок пільгової вислуги років.

Відповідно до відповіді Східного регіонального управління вих.№12/Д-86/2518 від 01.04.2020, а також доповнення за вих. № 12/Д-86/4717 від 12.06.2020, у яких позивача повідомлено, що відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби від 08.05.3030 № 425-ОС, позивачу здійснено перерахунок вислуги років військової служби, та внесені відповідні зміни до наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28.02.2020 № 131-ОС. Станом на 01 березня 2020 року вислуга років військової служби складає у календарному обчисленні 08 років 6 місяців 26 днів, пільгова 02 роки 00 місяці 26 днів, всього 10 років 07 місяців 22 дні.

15 червня 2020 року позивач направив звернення до Східного регіонального управління, в якому просив здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби встановленої ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На вказане звернення позивача відповідачем сформовано відповідь від 25.06.2020 № 11/Д-197/5124, в якій зазначено про неможливість вказаної виплати у зв`язку з тим, що відповідно до п.1 глави 9 розділу V наказу МВС України від 25.06.2018 № 588 «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», виплата одноразової грошової допомоги при звільненні виплачується за умови наявності у військовослужбовця 10 років календарної служби.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, встановленої ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Статтею 27 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 року №661-IV (надалі - Закон №661-IV) встановлено, що фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Згідно з ст.16 Закону №661-IV встановлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ. Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до вимог пунктів 1 та 2 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, яке затверджено ПКМУ від 16.10.2014 року №533, Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Адміністрація Держприкордонслужби у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

На виконання вищезазначених приписів законів видано Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби України (далі-Інструкція) затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року №558, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за №854/32306.

Пунктом 1 Інструкції установлено, що цю Інструкцію розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про Державну прикордонну службу України», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, які визначають види та розміри надбавок для виплат військовослужбовцям.

Так, пп.1 п.9 розділу V Інструкції встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у ньому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на день звільнення позивача його загальна вислуга років складала 10 років 07 місяців 22 днів, календарна - 08 років 6 місяців 26 день; пільгова - 02 роки 00 місяців 26 днів.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що до позивача на момент звільнення не могли застосовуватись положення п.2 ст.15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки пп.1 п.9 розділу V Інструкції чітко визначено, що грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше, натомість як позивач такої вислуги мав 08 років 06 місяців 26 день.

При цьому суд зазначає, що положення Інструкції в цій частині не суперечить змісту п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки дана норма закону для розрахунку періоду виплати вказаної допомоги використовує саме календарні роки служби, а не загальну вислугу, яка може включати в себе також і пільгові періоди служби.

Щодо посилань позивача на те, що Порядок № 558 від 25.06.2018 не може бути підставою для відмови позивачу у вказаній виплаті, оскільки є підзаконним актом, який регулює питання розміру одноразової грошової допомоги, що обчислюється за кожний повний календарний рік служби та в якому не зазначено будь-яких обмежень щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, суд зазначає, що абз. 1 п. 1 Інструкції визначено, що ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), у зв`язку з чим суд вважає такі посилання позивача неприйнятними.

Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11.04.2018 по справі № 806/2104/17, суд зазначає, що вищевказана Інструкція затверджена наказом Міністра МВС у червні 2018 року, а тому вказані висновки Верховного Суду не може бути застосовано у зв`язку зі зміною (деталізацією) правового регулювання вказаних правовідносин.

Так, на момент розгляду судової справи № 806/2104/17 ще не було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, на підставі якої передбачено пряму норму щодо необхідності наявності саме 10 років календарної вислуги.

На час розгляду даної справи вказана Інструкція є чинною (не скасованою), а тому виконання її є обов`язковим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в межах розгляду даної справи відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений законом, у тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1470) (пров. Інженерний, буд. 7, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 14321937) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 07 вересня 2020 року.

Суддя О.Г. Котеньов