Рішення № 91375052, 04.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 вересня 2020 р. № 520/10103/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру пенсії позивачу при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2016 та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві починаючи з 01.01.2016 без обмеження її граничного розміру з урахуванням виплаченої пенсії.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач перебуває на пенсії з 07.12.1999 року, отримує пенсію за вислугу років як працівник льотного складу цивільної авіації відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Позивачеві начислено розмір пенсії 21039 грн., але виплачується 17120 грн.

Таке обмеження виплат нарахованої пенсії є незаконним, таким, що порушує права та свободи позивача, визначені Конституцією України, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши надані матеріали справи, вважає за необхідним вказати наступне.

Головне управління є територіальним органом Пенсійного фонду України та діє на підставі Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015р. за № 40/26485 та (із змінами). Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Пенсійного фонду України, вказаним вище Положенням, та наказами Пенсійного фонду України.

Згідно з вказаним вище Положенням функції з призначення і виплати пенсії державою покладено виключно на органи Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 07.12.1999 року та отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно з п. "а" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788) та на теперішній час п. 2-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (надалі - Закон № 1058).

Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу" від 21 липня 1992 року № 418, із наступними змінами, затверджено Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації.

Відповідно до п. 7 вказаного вище Порядку пенсії за вислугу років працівникам льотно - випробного складу призначаються у розмірі 55 відсотків заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 відсоток заробітку, але не менш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом „а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 відсоток заробітку.

Максимальний розмір пенсій за вислугу років працівників льотно-випробного складу не може перевищувати 85 відсотків заробітку.

Відповідно до частини 3 ст. 85 Закону № 1788 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Так, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» складав: -з 01.01.2016р.- 1074,00 грн., -з 01.05.2016р.- 1130,00грн., -з 01.12.2016 р.- 1247,00 грн., -з 01.05.2017р.-1312,00грн., -з 01.12.2017 р.- 1373,00 грн., -з 01.07.2018р.- 1435,00 грн., -з 01.12.2018 р.- 1497,00 грн., -з 01.07.2019р.- 1564,00 грн., -з 01.12.2019 р.- 1638,00 грн., -з 01.07.2020 р.-1712,00 грн.

Абзацом 1 п. 2 розділу 11 «Прикінцевих та перехідних положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р.№3668-УІ (надалі за текстом - Закон №3668) передбачено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону №1058 та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Вказана норма стосується виплат пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668, та розмір якої перевищував встановлений Законом № 3668 її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.

Таким чином, вказана норма жодним чином не встановлює скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом № 3668, у тому числі і не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків. Зокрема, аналогічну позицію висловлено в Постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №120/1802/19-а від 17.10.2019 року. Така сама позиція висловлена судами у справах №580/100/19, № 120/1802/19-а.

Отже, з урахуванням застосування обмеження максимального розміру десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2020 року складає 17120,00 грн.

З 01.07.2020 року і по теперішній час загальний розмір пенсії ОСОБА_1 без обмеження його максимальним розміром складає 21039,00 грн. Оскільки розмір пенсії позивача перевищує встановлений Законом № 3668, та ст. 85 Закону № 1788 її максимальний розмір, тому, визначаючи належний до виплати розмір пенсії позивача, відповідач діяв відповідно до положень ст. 85 Закону №1788 та ст. 2 Закону № 3668, які на теперішній час є чинними та не визнані неконституційними.

Тому, і підставі вказаних вище законодавчих та правових актів України позивачу розрахований розмір пенсії із застосуванням обмеження її максимального розміру десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Щодо законності законодавчого обмеження максимального розміру пенсії також зазначаємо наступне.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року (у справі за заявою Великода проти України) суд підтвердив, що передбачені законами соціально- економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально- економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

В рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3- рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

При цьому, як відзначив Конституційний Суд України, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо здійснення перерахунку та виплати йому пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 року № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) починаючи з 01 січня 2016 без обмеження її граничного розміру з урахуванням виплаченої пенсії незаконні, безпідставні, а отже не підлягають задоволенню.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суб`єкти публічного права мають право здійснювати свої повноваження в межах встановлених границь та повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Тобто управління діяло в межах покладених повноважень та згідно чинного законодавства України і не порушило права та законні інтереси позивача.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.В.Зінченко