Ухвала суду № 91375033, 04.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

04 вересня 2020 р. справа № 520/11515/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Старосєльцева О.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі за матеріалами позову Керівника Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області до Товариства з обмеженої відповідальністю "ТП-ФОРТЕ" про зобов`язання відновити приміщення мансардного поверху у будинку літ."А-3" за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, 2 шляхом приведення їх до стану, що існував до початку виконання будівельних робіт, відповідно до технічного паспорту від 28.10.2019р., -

встановив:

За твердженнями позову керівника Харківської місцевої прокуратури №2, поданого в інтересах Держави в особі Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (далі за текстом – Департамент містобудування) та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Харківській області (далі за текстом – Департамент ДАБІ) за адресою – м.Харків, вул.Гоголя, 2 знаходиться належні ТОВ «ТП-Форте» (далі за текстом – Товариство, ТОВ) приміщення мансардного поверху №VI будинку літ. «А-3» (далі за текстом – Будинок), котрий є пам`яткою архітектури місцевого значення, позаяк наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020р. №1883 включений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та за рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980р. №334 обліковується під охоронним знаком №207.

У позові викладено твердження про проведення Товариством у Будинку будівельних робіт зі порушенням дисципліни у будівельній справі та про бездіяльність в ефективній протидії цьому факту з боку Департаменту містобудування та Департаменту ДАБІ.

Частиною 2 ст.19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Суспільні відносини з приводу функціонування органів прокуратури України у контексті виконання завдань адміністративного судочинства України регламентовані ч.3 ст.3, ч.ч.3-5 ст.53 КАС України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014р. (далі за текстом - Закон №1697-VII)

Так, ч.3 ст.3 КАС України указано, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 3-5 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Як указано у ч.1 ст.23 Закону №1697-VII, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За приписами окремих абзаців ч.4 ст.23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 12.08.2020р. у справі №820/1381/17 аналіз ч.3 ст.23 Закону №1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У постанові від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вже зробив правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону №1697-VII, підстав відступу від якого Суд не вбачає.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

З огляду на викладені вище міркування з приводу обраних прокурором позивачів та змісту заявлених прокурором вимог суддя зазначає наступне.

Частиною 7 ст.376 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Зі змісту наведеної норми закону слідує, що право вимоги належить або органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, а предмет вимоги полягає або у проведенні перебудови, або у спонуканні до знесення збудованого об`єкта.

Отже, законом чітко передбачені і суб`єкти звернення до суду у порядку ч.7 ст.376 ЦК України від імені Держави Україна, і зміст вимог таких суб`єктів.

Проте, заявлена прокурором вимога текстуально не відповідає приписам ч.7 ст.376 ЦК України.

Частиною 1 ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зі змісту наведеної норми закону слідує, що право вимоги належить органу державного архітектурно-будівельного контролю, а сама вимога має ґрунтуватись на правовому акті індивідуальної дії – приписі про усунення порушень дисципліни у будівельній справі.

Отже, законом чітко передбачено і суб`єкта звернення до суду у порядку 1 ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від імені Держави Україна, і механізм реалізації владної функції контролю, і зміст вимоги такого суб`єкта.

Проте, заявлена прокурором вимога текстуально не відповідає приписам ч.1 ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"

У ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" викладено, що коли підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності.

У разі систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлених під час перевірки, а саме: порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, проектної документації на будівництво об`єкта, будівельних норм і правил, а також в інших випадках, визначених цим Законом, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю звертається до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт.

Зі змісту наведеної норми закону слідує, що право вимоги належить органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, законом чітко передбачено і суб`єкта звернення до суду у порядку 1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від імені Держави Україна, і механізм реалізації владної функції контролю, і зміст вимоги такого суб`єкта.

Проте, заявлена прокурором вимога текстуально не відповідає приписам ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з ч.3 ст.47 Закону України "Про охорону культурної спадщини" юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.

З положень наведеної норми закону чітко передбачено, що вимога про обтяження особу обов`язком відновлення пам`ятки може бути заявлена у тому разі, коли відновлення пам`ятки є фізично можливим.

Проте, текс позову прокурора не містить ані доводів, ані доказів з цього приводу.

Окремо суддя відзначає, що Департамент ДАБІ помилково кваліфікований прокурором у якості органу державного архітектурно-будівельного контролю, позаяк таким органом є виключно Державна архітектурно-будівельна інспекція України або Харківська міська рада в особі Інспекції архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю, а Департамент ДАБІ є лише структурним підрозділом згаданого органу державного архітектурно-будівельного контролю.

До того ж, хоча Департамент ДАБІ і відповідає визначенню суб`єкта владних повноважень, але у розумінні ст.43 КАС України не наділений законодавцем ані адміністративною процесуальною правоздатністю, ані адміністративною процесуальною дієздатністю, а відтак, не може виступати у якості позивача в адміністративній справі.

Також із копії листа Департаменту містобудування та архітектури Харківської ОДА від 18.08.2020р. №01-04/2069-2/1982 вбачається, що належним позивачем від імені усіх структурних підрозділів обласної державної адміністрації є Управління правового забезпечення, а не Департамент містобудування.

При цьому, відносно органу місцевого самоврядування та його підрозділу - Інспекції архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю прокурором не вжито жодних організаційно-правових заходів з приводу з`ясування причин та умов неподання відповідного позову, адже будь-які доводи з цього приводу у тексті позову прокурора відсутні.

Згідно з п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Між тим, поданий прокурором позов не містить підтверджених доказами доводів про наявність у Департаменту ДАБІ та Департаменту містобудування повноважень на звернення до суду, а також не містить підтверджених доказами доводів про відсутність підстав для подання позову в інтересах Держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Харківської обласної державної адміністрації, Харківської міської ради в особі Інспекції архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю.

Зміст заявленої прокурором вимоги не узгоджується із приписами ч.7 ст.376 ЦК України, ч.1 ст.38 та ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також із приписами ч.3 ст.47 Закону України "Про охорону культурної спадщини" в частині підтверджених доказами доводів про наявність у відповідача фізичної змоги реального виконання обов`язку з відновлення пам`ятки, а не відшкодування шкоди за її руйнування чи знищення.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 160 КАС України, то позов має бути залишений без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 161, 169, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ухвалив:

Позовну заяву - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову у 5 робочих днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху.

Встановити, що способом усунення недоліків є подання до суду: позовної заяви з зазначенням підтвердженими доказами доводів про наявність у Департаменту ДАБІ та Департаменту містобудування повноважень на звернення до суду, а також підтверджених доказами доводів про відсутність підстав для подання позову в інтересах Держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Харківської обласної державної адміністрації, Харківської міської ради в особі Інспекції архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю;

позовної заяви з зазначенням змісту заявленої прокурором вимоги, яка узгоджується із приписами ч.7 ст.376 ЦК України, ч.1 ст.38 та ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також із приписами ч.3 ст.47 Закону України "Про охорону культурної спадщини" в частині підтверджених доказами доводів про наявність у відповідача фізичної змоги реального виконання обов`язку з відновлення пам`ятки, а не відшкодування шкоди за її руйнування чи знищення.

Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась із адміністративним позовом.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Старосєльцева