Рішення № 91375015, 04.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2020 р. № 520/8991/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у донарахуванні та виплаті ОСОБА_1 державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, виходячи із 8-ми мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року державну пенсію у розмірі, виходячи із 8-ми мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стягнути та зобов`язати виплатити Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача суму відшкодування моральної шкоди в розмірі - 50 000 грн. ( п`ятдесят тисяч грн.).

23.07.2020 позивачем були надані уточнення та зміни до позову, в яких він просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у донарахуванні та виплаті ОСОБА_1 державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року, виходячи із 8-ми мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року державну пенсію у розмірі, виходячи із 8-ми мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стягнути та зобов`язати виплатити Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області суму відшкодування моральної шкоди в розмірі - 50 000 грн. ( п`ятдесят тисяч грн.).

Відповідно до положень ст.ст.12, 171, 262, 263 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20.08.2001 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності (II гр.) у розмірі відшкодування фактичних збитків як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до довідки МСЕК серія ХАР-06 №031989 від 11.10.2007, позивачу було встановлено 2-гу групу інвалідності безстроково з 80% втратою працездатності.

Також судом встановлено, що згідно архівної довідки № 30108 від 18.01.2006 року, виданої Центральним державним архівом Міністерства оборони України, встановлено, що згідно архівних документів військової частини 53893 позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 20.07.1986 по 22.08.1986 та отримав дозу опромінення 21,40 рентгена.

19.06.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання довідки про суму нарахованої та фактично сплаченої пенсії з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та здійснити з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року донарахування та виплату заборгованості основної та додаткової пенсії як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням вже виплачених сум.

03.07.2020 позивач отримав відповідь Головного управління ПФУ в Харківській області, в якій надана довідка №2748/02-11-20-04 від 25.06.2020 про розмір призначеної та фактично виплаченої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та відмовлено в наданні відомостей про заборгованість з пенсійних виплат.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року №76-VIII текст статті 50 у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено викласти у такій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Текст статті 54 викласти у такій редакції: "Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань".

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 24.04.2014 року) визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказана Постанова КМУ зазнавала змін та є чинною та не скасованою на час виплати пенсійного забезпечення позивачу.

Тобто, Законом №796-ХІІ не визначено механізму обчислення пенсій по інвалідності. Статті 50, 54 Закону №796-ХІІ у зв`язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року №76-VIII, що набрав чинності 01.01.2015 року, містять припис відносно того, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю та пенсія по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі вимог чинного законодавства та з врахуванням всіх обставин справи, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги стягнути та зобов`язати виплатити Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача суму відшкодування моральної шкоди в розмірі - 50 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п. 57).

Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач пов`язує з отримуванням пенсії в значно меншому розмірі та відсутністю перерахунку у відповідності до норм діючого законодавства.

Проте, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки жодних належних доказів її завдання не подано та нічим не підтверджено заявлену співмірність.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 263 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко