Рішення № 91374956, 04.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2020 р. справа №520/8066/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) 24.06.2020 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить визнати незаконною та скасувати вимогу від 12.05.2020 №Ф-6703-56 ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29 293, 44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач не мав законних підстав для формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки єдиний соціальний внесок за неї сплачувався роботодавцем. Вважає, що відповідачем протиправно нараховано борг зі сплати єдиного внеску у сумі 29 293,44 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/8066/2020.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Вказана ухвала суду отримана відповідачем 01.07.2020, що підтверджується повідомлення про вручення. Однак у встановлений судом строк відповідач відзиву не подав, про причини не подання відзиву суд не повідомив, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представником відповідача 27.07.2020 подано клопотання про закриття провадження у справі вмотивовано тим, що позивач звернулася до відповідача із заявою щодо списання боргу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 у задоволені клопотання представника позивача про закриття провадження у справі №520/8066/2020 відмовлено повністю.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Позивач з 28.07.2008 зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №24800000000099354. На обліку ГУ ДПС у Харківській області позивач перебуває з 29.07.2008 за номером №36698.

Відповідно запису Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач припинила підприємницьку діяльність з 28.05.2020, що підтверджується записом №24800060002099354, проте відсутній запис про проведення державної реєстрації припинення.

У зв`язку з несплатою позивачем єдиного соціального внеску відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.05.2020 №Ф-6703-56 на суму 29 293,44 грн.

Як вбачається з наданих відповідачем письмових пояснень, підставою для формування оскаржуваної вимоги стала інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування на момент винесення оскаржуваної вимоги за 2017 - 2020 роки: за 2017 рік у сумі 8448,00 (мінімальний страховий внесок за місяць -704,00 грн. х 12 міс.= 8448,00 грн.); за 2018 рік в сумі 9828,72 грн. (мінімальний страховий внесок за місяць - 819,06 грн. х 12 міс. = 9828,72 грн.) та за 2019 рік на суму 11016,00 грн. (мінімальний страховий внесок за місяць - 918,06 х 12 міс. = 11 016,00 грн.) всього у сумі 29 293, 44 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон України №2464-VI).

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону України №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України № 2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

У силу вимог абзацу першого пункту 1, пункту 3 частини першої статті 7 Закону України (у редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом України № 2464-VI не врегульовано.

Суд зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Верховним судом у постанові від 04.12.2019 №440/2149/19 (провадження №К/9901/28514/19) сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.2003 позивач з 2017 по теперішній час перебувала у трудових відносинах.

Крім того, у період з червня 2017 року по теперішній час, який охоплює строк, за який позивачу нараховано суми єдиного внеску, за позивача здійснювались відрахування єдиного соціального внеску його роботодавцем, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» від 11.06.2020.

Отже, у період з 2017 по 2019 рік роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем та підтверджується наданими суду документами.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Відповідач доказів про наявність таких доходів також не надав, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України обставини відсутності у позивача протягом 2017-2019 років доходу від власної підприємницької діяльності окремо від доходів, отриманих позивачем, не підлягають доказуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач у період з 2017 по 2019 року, за який відповідачем здійснено нарахування єдиного внеску оскаржуваною вимогою від 12.05.2020 №Ф-6703-56 була найманим працівником, отримувала заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру, тому сплата позивачем нарахованої заборгованості призведе до подвійного оподаткування позивача як найманого працівника та як фізичну особу-підприємця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 02.04.2020 у справі №620/2449/19.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12ю05.2020 №Ф-6703-56 на суму 29 293,44 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ: 43143704) про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати вимогу від 12.05.2020 №Ф-6703-56 Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29 293, 44 грн. ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління ДПС в Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривен 80 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 04.09.2020.

Суддя О.В. Ніколаєва