Ухвала суду № 91374945, 04.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

04.09.2020 Справа №520/3556/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України,

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області,

Національної поліції України,

Управління поліції охорони в Харківській області

про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач-1, МВС України), Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-2, УДСХ ГУ МВС України), Національної поліції України (далі по тексту - відповідач-3, НП України), Управління поліції охорони в Харківській області (далі по тексту - відповідач-4, УПО в Харківській області) в якому просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 320000,00 грн., у відповідності до Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 (далі по тексту – Порядок №850);

- визнати протиправним і скасувати висновок складений Міністерством внутрішніх справ України за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 11.10.2019 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги згідно з Порядком №850;

- зобов`язати відповідача-2 повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України у 15-денний строк документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю 2-ї групи;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в 15-денний строк з дня отримання документів від відповідача-2 прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності згідно з Порядком №850 у сумі 320000,00 грн. та надіслати його до Національної поліції України для виділення нею цих коштів і проведення їх виплати;

- зобов`язати Національну поліцію України в 15-денний строк з дня отримання рішення МВС України про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2-ї групи виділити відповідні бюджетні кошти в сумі 320000,00 грн. для виплати цієї допомоги, які перерахувати до Управління поліції охорони в Харківській області для проведення відповідної виплати;

- зобов`язати Управління поліції охорони в Харківській області провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2-ї групи у сумі 320000,00 грн. у 3-денний строк після їх отримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем-1 протиправно відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням йому 2-ої групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби. На думку позивача, вказана відмова порушує його право на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/3556/2020.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем-1 10.04.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на відсутність правових підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги як працівнику міліції відповідно до Порядку №850, оскільки, на думку відповідача-1, позивач має право на компенсацію за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідачем-2 25.03.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих мотивів, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги може бути проведена управлінням лише після прийняття відповідного рішення про її призначення з боку МВС України, а також після виділення відповідних бюджетних коштів Національною поліцією України.

Відповідачем-3 10.04.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив, що позивач просить суд зобов`язати Національну поліцію України у майбутньому здійснити дії, які знаходяться в площині внутрішніх організаційно-розпорядчих функцій та не несуть по відношенню до позивача змісту владних управлінських повноважень суб`єкта владних повноважень, що виключає між позивачем та Національною поліцією України існування публічно-правових відносин.

Розглянувши надані документи сторонами, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що з 20.07.1982 по 07.06.1988 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, а саме у відділі позавідомчої охорони при ОВС Фрунзенського райвиконкому міста Харкова.

На підставі розпорядження Міністерства внутрішніх справ УРСР від 23.05.1986 №652 позивач був відряджений для подальшого проходження служби до Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому (далі по тексту – УВС К/О) з метою участі у ліквідації Чорнобильської катастрофи та її наслідків.

Наказом УВС К/О від 12.06.1986 № 98 зарахований для подальшого проходження служби в 2-гу роту ППС УВС К/О для виконання службових обов`язків для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Наказом УВС К/О від 11.12.1986 №311 відряджений для подальшого проходження служби у розпорядження УВС Харківського облвиконкому.

Наказом Управління позавідомчої охорони УВС Харківського облвиконкому від 07.06.1988 №28о/с позивача звільнено з органів МВС УРСР з 06.06.1988.

Відповідно до акту обстеження нещасного випадку на виробництві від 05.12.1991 №41 у період проходження служби позивач під час виконання службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС отримав іонізуюче випромінювання, у зв`язку з чим останньому встановлено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням 1 категорії серії НОМЕР_1 .

Висновком МСЕК у 1991 році позивачу вперше встановлено інвалідність за захворюванням, пов`язаним з проходженням служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №466402 від 10.04.2017, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 10.04.2017 внаслідок захворювання, що пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та визначено ступінь втрати професійної працездатності – 70%.

Позивач 15.03.2018 звернувся до ліквідаційної комісії УДСО при ГУМВС в Харківській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 10.04.2017, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. До заяви додано пакет документів, передбачених Порядком №850.

Листом УДСО при ГУМВС в Харківській області від 23.04.2018 №48/9-501позивач проінформовано про те, що комісією складено висновок про призначення і виплату позивачу одноразової грошової допомоги у сумі 320 000,00 грн. та вказаний висновок з відповідним пакетом документів направлений на адресу МВС України.

Листом від 06.04.208 №15/2-1215 ДФОП МВС України повернуло УДСО при ГУМВС в Харківській області повний пакет документів без прийняття відповідного рішення з посиланням на те, що прийняття рішення з питань призначення одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони належить до компетенції Національної поліції України.

Позивач 27.08.2018 повторно звернувся з заявою про виплату одноразової грошової допомоги до УПО в Харківській області.

Листом від 03.09.2018 №2573/43/40/01-2018 УПО в Харківській області повідомило позивача про те, що правових підстав для прийняття рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відсутні.

Позивач оскаржив вказану відмову у судовому порядку до Харківського окружного адміністративного суду у межах адміністративної справи №520/11683/18.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 у адміністративні справі №520/11683/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю 2-ї групи та повернення документів відносно позивача без розгляду їх по суті. Зобов`язано Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області повторно надіслати до МВС України у 15-денний строк документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю 2-ї групи. Зобов`язано МВС України в місячний строк прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі встановленому законом на дату встановлення інвалідності -10.04.2017. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

На виконання вказаного рішення Міністерством внутрішніх справ України розглянуто заяву позивача від 15.03.2018 та відповідний пакет документів та прийнято рішення (висновок) від 11.10.2019, яким позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що одержання позивачем групи інвалідності пов`язані з виконанням обов`язків саме військової служби при ЛНА на Чорнобильській АЕС, а не в органах внутрішніх справ.

Зазначені обставини справи слугували підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом розгляду вказаної справи є вимога щодо призначення позивачу відповідачем-1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2-ї групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Приписами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З системного аналізу законодавчих норм вбачається, що приписами вказаних статей передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах:

- зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як один з можливих варіантів – накладення штрафу (стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України);

- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (частина перша статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України);

- визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на наведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Суд, проаналізувавши предмет позову у даній справі, дійшов висновків, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме – рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 у адміністративній справі №520/11683/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019.

Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - є одним із способів виконання вказаного рішення. Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України, пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаних судових рішень порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутися до суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд, відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України закриває провадження у справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, оскільки спірні відносини позивача виникли між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у адміністративні справі №520/3556/2020 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Національної поліції України, Управління поліції охорони в Харківській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Ніколаєва