Рішення № 91374906, 07.09.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1652/20

07 вересня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3002 Національної гвардії України про визнання дій протиправними щодо зменшення розміру виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 3002 Національної гвардії України (надалі, відповідач), в якому просила визнати протиправними дії військової частини 3002 Національної гвардії України щодо зменшення розміру виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна у розмірі 43661,58 грн., зобов`язати Військову частину 3002 виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 43661,58 грн без урахування обов`язкових податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при звільненні та виключенні зі списків особового складу Військової частини 3002 відповідачем не виплачено позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, виплата якої гарантована чинним законодавством України. Позивач зазначила, що після подання не рапорту після звільнення про виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, їй було видано довідку про вартість речового майна, що належить їй до видачі у сумі 88592,23 грн. Однак, після цього відповідачем було видано нову довідку, у відповідності до якої грошова компенсація за неотримане речове майно становила 45844,06 грн., тобто зі зменшенням такої компенсації на 43661,58 грн. Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують її право на належний соціальний захист, та грошова компенсація за неотримане речове майно у сумі 43661,58 грн підлягає виплаті відповідачем на користь позивача, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на виконання розпорядження заступника командувача Національної гвардії України було організовано перерахунок вартості речового майна, що належить до видачі, та після цього виявлено лічильні помилки у довідці №67. Звернув увагу суду на тому, що вартість за одиниць не змінювалась, так як була встановлена відповідним розпорядженням тимчасово виконуючого обов`язки заступника командувача Національної гвардії України. Вказав, що з метою виправлення вказаних помилок позивачу видано нову довідку, про що було повідомлено у відповіді на її звернення. Також зазначив, що відповідачем здійснено виплату компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 45156,43 грн., що не заперечується самим позивачем.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила наступне. Вважає, що відповідач зменшив виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, зсилаючись на Розпорядження Головного управління Національної гвардії України, яке підписане 23.10.2019, тобто після трьох місяців після її звільнення, з огляду на що не може стосуватись осіб вже виключених із списків особового складу військової частини. Також, на думку позивача, всі зміни у наказах та розпорядженнях відповідача стосуються лише тих, хто звільнився після 08.10.2019, коли вступив у дію новий наказ за №757. З огляду на наведені обставини, просила задовольнити даний позов.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що доводи та міркування, викладені позивачем у відповіді на відзив, не відповідають фактичному стану справ, оскільки допущені помилки було виправлено шляхом видання нової довідки про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу.

Частиною п`ятою ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки клопотань у розумінні вказаної статті до суду не надходило, розгляд даної справи здійснюється за наявними у ній матеріалами.

Судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача із запитом, в якому просила повідомити щодо виплати частини суми - компенсації за неотримане речове майно.

Листом Військової частини 3002 Національної гвардії України від 09.04.2020 №50/02/27 позивача повідомлено про те, що згідно розпорядження Головного управління Національної гвардії України від 23.10.2019 №27/27/3-7676 у військовій частині проведено перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Також повідомлено, що сума до виплати вартості речового майна, що належить до виплати становить 45844,09 грн.

Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Вважаючи, що відповідач не в повному обсязі виконав своє зобов`язання щодо виплати компенсації за неотримане речове майно, позивач звернулася з позовом до суду.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизну та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої ст. 9 цього Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною першою ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (Далі - Порядок № 178).

Згідно із пунктами 2-4 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пунктом 5 Порядку №178 передбачено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно із абзацами 1, 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період визначено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Таким чином, відповідно до п. 2, 3 Порядку №178 грошова компенсація здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу, з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця, будь-які інші підстав для виплати грошової компенсації окрім звільнення з військової служби та загибелі військовослужбовця законодавством не передбачені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №813/1280/17.

Як встановлено судом, позивача на підставі наказу командира військової частини 3002 Національної гвардії України від 05.07.2019 №146 було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Станом на день виключення позивача зі списків особового складу, відповідач не провів позивачу виплати компенсації за неотримане речове майно.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач виплатив ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно в сумі 45156,43 грн., що підтверджується довідкою Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк".

Компенсацію за неотримане речове майно було виплачено позивачу з урахуванням довідки про вартість речового майна, що належить до видачі старшині ОСОБА_1 , № 119 від 24.02.2020.

В той же час, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що долучена позивачем до матеріалів справи довідка № 67 від 05.08.2019 виготовлена з лічильними помилками.

У зв`язку з цим, відповідач зазначив, що належною є довідка про вартість речового майна № 119 від 24.02.2020, на підставі якої і було проведено з позивачем повний розрахунок щодо компенсації за неотримане речове майно.

За наслідком розгляду справи судом встановлено, що позивач не оскаржував довідку № 119 про вартість речового майна, що належить до видачі старшині ОСОБА_1 , згідно якої вартість неотриманого ним речового майна становить 45844,09 грн., та Наказ МВС України, у відповідності до якого проведено перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Жодних доказів, які б вказували на помилковість відомостей та сум компенсації за речове майно, зазначених у довідці № 119, позивач суду не надав.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача про необхідність застосування при обчисленні суми компенсації за неотримане речове майно довідки № 67 від 05.08.2019 у зв`язку з їх необґрунтованістю.

За наведеного мотиву, суд також приймає до уваги твердження сторони відповідача, що на виконання розпорядження заступника командувача Національної гвардії України від 23.10.2019 №27/27/3-7676, начальником речової служби було здійснено перерахунок вартості речового майна та виявлено лічильні помилки у довідці №67, що стосуються кількості предметів, та виправлено їх шляхом видання нової довідки.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Водночас, з преамбули телеграми №2624, направленої на адресу начальників територіальних управлінь, начальнику НА НГУ, командирів військових частин, вбачається, що проведений аналіз нарахування грошової компенсації вартості за неотримане речове майно свідчить, що посадові особи речових служб при нарахуванні грошової компенсації включають предмети речового майна, які були передбачені наказами, що втратили чинність та ціни, на які Головним управлінням Національної гвардії України до військових частин не доводились. Відтак, від начальників територіальних управлінь, начальнику Національної академії, командирам військових частин вимагалось у строк до 27.11.2019 організувати перерахунок грошової компенсації за неотримане речове майно з урахуванням недоліків.

Відтак, на думку суду, відповідач, з врахуванням вимог частини другої ст.2 КАС України діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю. Оскільки суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає до задоволення, сплачений судовий збір стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини 3002 Національної гвардії України про визнання дій протиправними щодо зменшення розміру виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2020 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Військова частина 3002 Національної гвардії України (місцезнаходження: вул.Княгині Ольги,105, м.Львів,79060 ЄДРПОУ:08682683 )

Головуюча суддя Дерех Н.В.