Рішення № 91374801, 08.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 р. Справа № 480/3203/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, Сумський прикордонний загін), в якій просить визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону щодо не нарахування та не виплати у день виключення зі списків військової частини індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки; зобов`язати Сумський прикордонний загін виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 17.06.2019 по 24.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до 17.06.2019 позивач проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні. Наказом від 17.06.2019 позивача виключено зі списків особового складу військової частини, однак при звільненні з військової служби позивачу не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.03.2018 та компенсацію невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки. В подальшому, 15.04.2020 позивачу було перераховано суму індексації, а 24.04.2020 компенсацію додаткової відпустки.

У зв`язку із тим, що в день звільнення зі служби (виключення зі списків особового складу військової частини) із позивачем не було проведено остаточного розрахунку та не виплачено індексації грошового забезпечення та компенсації невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових, з урахуванням положень ст. 117 Кодексу Законів про працю України позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки, а саме з 17.06.2019 по 24.04.2020.

Відповідач подав до суду відзив у якому проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні та зазначив, що спеціальним військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах, а проходять службу. Структуру грошового забезпечення визначено ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством тому передбачені трудовим законодавством норми оплати праці і порядок вирішення спорів не поширюються на військовослужбовців, а тому застосування норм ст. 117 КЗпП України є безпідставним.

Крім того, Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.

На вказаний відзив позивач подав відповідь у якій зазначив, що норми абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачають виплату військовослужбовцям грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Крім того закон не дає суб`єкту владних повноважень права самостійно визначати остаточні терміни проведення розрахунків з особою, яка звільняється.

Ухвалою від 26.05.2020 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні. Наказом від 13.05.2019 № 252-ОС позивача звільнено з військової служби, а наказом від 17.06.2019 № 168-ОС виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 7).

При цьому в день звільнення з позивачем не було проведено остаточний розрахунок, а саме не виплачено індексацію грошового забезпечення з 01.07.2015 по 01.03.2018 та компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки.

Як зазначив ОСОБА_1 , що також не заперечувалось представником відповідача, сума індексації в розмірі 36240,14 грн. була перерахована на його рахунок 15.04.2020, а сума компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в розмірі 32707,57 грн. - 24.04.2020, що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 8).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Оскільки, в день звільнення позивача - 17.06.2019, відповідачем не було здійснено з ним остаточного розрахунку, а саме не було виплачено індексацію грошового забезпечення з 01.07.2015 по 01.03.2018 та компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, ОСОБА_1 має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з Сумського прикордонного загону середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Для розрахунку суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні враховується сума середньоденного грошового забезпечення позивача та кількість днів затримки.

Так, згідно з довідкою Сумського прикордонного загону від 18.06.2020 № 183 середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 складає 466,59 грн. (а.с. 25).

Загальна кількість днів затримки розрахунку із позивачем (з 17.06.2019 по 24.04.2020) складає 217 робочих днів, тому сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 101250,03 грн. (466,59 * 217).

Судом враховується, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.

Так, розрахована загальна сума компенсації за затримку розрахунку складає 101250,03 грн., що значно більше розміру несвоєчасно виплачених сум - 68947,71 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру суми компенсації середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд застосовує принцип співмірності, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.07.2018 у справі № 825/325/16.

Суд зазначає, що з урахуванням часу, протягом якого з позивачем не було проведено розрахунку, розміру його грошового забезпечення до звільнення та враховуючи той факт, що суми індексації та компенсації за відпустку вже були сплачені відповідачем на момент звернення до суду, суд вважає співмірною виплаченій сумі, суму середнього заробітку в розмірі середньомісячного грошового забезпечення, що складає 14464,29 грн.

При цьому суд не погоджується із твердженнями відповідача в частині того, що на військовослужбовців не розповсюджуються вимоги ст. 117 КЗпП України щодо можливості виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 по справі № 825/598/17 порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством.

Разом з тим, даними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

З огляду на встановлені обставини справи, позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону щодо не нарахування та не виплати у день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки.

Зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РПОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 14464,29 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08.09.2020.

Суддя С.М. Гелета