Рішення № 91374592, 28.08.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3379/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007586-55-1620 від 23 березня 2020 року .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування будівлі промисловості, що належать фізичним та юридичним особам за умови використання таких об`єктів за функціональним призначенням. Оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність у вигляді промислового виробництва з використанням нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_1 , він вважає, що на зазначений об`єкт поширюються пільги, встановлені підпунктом "є" підпункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 01.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

20.07.2020 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що застосування п."є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе лише у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, до яких позивач не належить.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 06.03.1997 за адресою АДРЕСА_2 . Види діяльності за КВЕД 45.42.0 Столярні та теслярські роботи.

15.03.2001 позивача взято на податковий облік. 21.05.2012 позивачем отримано свідоцтво платника єдиного податку.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 70313172 (а.с. 7-8) за ОСОБА_1 зареєстровано нежитлові будівлі (столярний цех, гараж, матеріальний склад та інше) за адресою АДРЕСА_1 .

На зазначений об`єкт нерухомості Головним управлінням Державної податкової служби у Полтавській області нараховано податок на нерухоме майно за 2019 рік податковим повідомленням- рішенням від 23.03.2020 № 0007586-55-1620 в розмірі 25063,04 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням - рішенням та звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.

Нормами підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК встановлені податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, підпунктом ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК ).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі. При цьому cама по собі специфіка об`єкта оподаткування - спеціальний статус будівлі як будівлі промисловості - не є достатньою підставою для застосування податкової пільги.

Обираючи за вихідне поняття ''промисловість'', у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, встановлена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням за її цільовим призначенням - для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.

Отже, норма підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК застосовується, якщо власниками будівель промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання цих будівель за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.07.2020 у справі № 440/937/19, від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, від 28.05.2020 у справі № 826/1338/17.

Таке правозастосування узгоджується і з чинною з 23.05.2020 редакцією підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК (Закон України від 16.01.2020 №466-ІХ ''Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві''), згідно з якою з переліку об`єктів оподаткування податком виключені будівлі промисловості, які віднесені до групи ''Будівлі промисловості та склади'' (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно з експертним висновком ДП "Державний НДІ автоматизованих систем в будівництві" від 02.08.2018 щодо нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 класифікація за державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000 в Переліку нерухомого майна відповідає чинним нормативним вимогам і може бути використана, не обмежуючись, для цілей, визначених ДК 018:2000 (а.с. 12-13).

Згідно додатку до цього експертного висновку столярний цех, гараж та склад належать до підкласу 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно - паперової промисловості". (а.с. 14).

За положеннями підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Згідно пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Враховуючи те, що позивачем спірне нерухоме майно використовується за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, що відповідачем не заперечується, суд дійшов висновку, що нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , що належить позивачу, не є об`єктом оподаткування податку з податку на нерухоме майно в силу підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК.

Відтак, оскаржене податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 23.03.2020 №0007586-55-1620 є протиправним та підлягає скасуванню.

За викладених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на задоволення позову у повному обсязі відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.03.2020 №0007586-55-1620.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

суддя К.І. Клочко