Рішення № 91372364, 02.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2077/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представника позивача Богдан З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області код ЄДРПОУ 04373790, місцезнаходження: 81650, Львівська обл., Миколаївський р-н, смт. Розділ, вул. Шевченка, буд. 11 (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.04.2020, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області щодо прийняття у строки, визначені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства та 0,15 га для садівництва в АДРЕСА_2;

- зобов`язати Роздільську селищну раду Миколаївського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства та 0,15 га для садівництва в АДРЕСА_2 та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду такої заяви.

Ухвалою від 16.03.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 25.05.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд прийняв до провадження заяву позивача про уточнення позовних вимог від 06.04.2020.

Ухвалою від 22.07.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив вимоги Земельного кодексу України, оскільки не прийняв жодного рішення за результатами розгляду заяви позивача від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства та 0,15 га для садівництва в АДРЕСА_2.

20.05.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позивач до заяви від 22.12.2019 не долучила погодження землекористувачів на вилучення земельних ділянок, що перебувають у їхньому користуванні. Крім цього, селищна рада не мала можливості прийняти рішення за заявою позивача у місячний термін, оскільки сесія 16.01.2020 не відбулась через відсутність депутатського кворуму. Разом з тим, рішення щодо заяви позивача прийняте на засіданні тридцять четвертої позачергової сесії Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області 11.02.2020, яким їй відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

01.06.2020 представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що визнання протиправним та скасування рішення Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області 11.02.2020 № 700 щодо відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 2,0 га в АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства та щодо відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 0,15 га в АДРЕСА_2 для ведення індивідуального садівництва та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.12.2019 сприятиме недопущенню подальшої судової тяганини між сторонами справи та забезпечить ефективний захист прав позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Просила суд задовольнити позов повністю.

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач звернулася до відповідача із заявою від 22.12.2019, в якій просила надати їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства площею 2,0га та для садівництва 0,15га, що розташовані в АДРЕСА_2 з метою приватизації.

Вказану заяву відповідач отримав 26.12.2019.

У місячний строк відповідач заяву позивача від 22.12.2019 не розглянув.

Вважаючи бездіяльність Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області щодо прийняття у строки, визначені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, рішення за заявою від 22.12.2019 протиправною, позивач звернулася з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Статею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених зазначеним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених зазначеним Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, провадиться один раз за кожним видом використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з пунктами «б», «в» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Статею 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статею.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статею 122 зазначеного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статею 122 вказаного Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як встановив суд, позивач звернулася до відповідача із заявою від 22.12.2019, в якій просила надати їй дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства площею 2,0 га та для садівництва 0,15 га, що розташовані в АДРЕСА_2 з метою приватизації.

Вказану заяву відповідач отримав 26.12.2019.

У відзиві на позову заяву відповідач зазначив, що селищна рада не мала можливості прийняти рішення за заявою позивача у місячний термін, оскільки сесія 16.01.2020 не відбулась через відсутність депутатського кворуму.

Тобто, відповідач визнав обставину щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 22.12.2019 у межах місячного строку з дня її реєстрації - 26.12.2019.

Суд зазначає, що відсутність депутатського кворуму на сесії не є підставою для допущення бездіяльності щодо розгляду заяви особи у відповідності до статті 118 ЗК України.

Таким чином, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо розгляду та прийняття відповідного рішення заявою позивача від 22.12.2019 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства площею 2,0га та для садівництва 0,15га, що розташовані в АДРЕСА_2 з метою приватизації є протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0га для особистого селянського господарства та 0,15га для садівництва в АДРЕСА_2 та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду такої заяви, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що відповідач розглянув заяву позивача 11.02.2020 на засіданні тридцять четвертої позачергової сесії сьомого скликання Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області та прийняв рішення № 700 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 », яким вирішив:

- відмовити позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 2,0 га в АДРЕСА_2 для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з відсутністю в даному урочищі вільних земельних масивів площею 2,0 га

- відмовити позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 0,15 га в АДРЕСА_2 для ведення індивідуального садівництва у зв`язку із невідповідністю поданої заяви вимогам пункту «в» статті 121 ЗК України.

Таким чином, відповідач, хоча і з порушенням строку, визначеного статею 118 ЗК України, проте розглянув заяву позивача від 22.12.2019 та прийняв відповідне рішення від 11.02.2020 №700.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства та 0,15 га для садівництва в АДРЕСА_2 та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду такої заяви.

Щодо посилання представника позивача на можливість суду вийти за межі позовних вимог з метою захисту прав позивача та сприяння недопущенню подальшої судової тяганини між сторонами та визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 11.02.2020 №700, а також зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 22.12.2019, то суд зазначає таке.

Вихід за межі позовних вимог є правом суду, яке може бути реалізованим у разі необхідності ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Між тим, суд вказує на те, що рішення відповідача від 11.02.2020 №700 не є предметом судового розгляду у цій справі, тобто воно не досліджувалось судом на відповідність критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Більше того, суд не з`ясовував та не оцінював доказів та доводів сторін щодо правомірності такого рішення, оскільки таке не оскаржене позивачем.

З огляду на вказане, суд критично оцінює такі доводи представника позивача та роз`яснює можливість подання окремого позову щодо оскарження такого рішення та щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.12.2019.

Щодо посилання позивача на необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд дійшов таких висновків.

У частині першій статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення

З аналізу вказаного положення вбачається, що судовий контроль за виконанням рішення суду може бути встановлений лише у тому разі, коли суд зобов`язав відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії чи прийняти певне рішення.

Враховуючи наведене, виходячи з того, що суд у цій справі не зобов`язує відповідача вчинити дії чи прийняти рішення, то відсутні підстави для встановлення судового контролю у відповідності до положень статті 382 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 420,40 грн, сплачений згідно з квитанцією від 10.03.2020 № 0.0.1643398703.1.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області щодо прийняття у строки, визначені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства та 0,15 га для садівництва в АДРЕСА_2.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Роздільську селищну раду Миколаївського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства та 0,15 га для садівництва в АДРЕСА_2 та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду такої заяви відмовити повністю.

Стягнути з Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області код ЄДРПОУ 04373790, місцезнаходження: 81650, Львівська обл., Миколаївський р-н, смт.Розділ, вул. Шевченка, буд. 11 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 8 вересня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик