Ухвала суду № 91372208, 08.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відвід (самовідвід) судді

08 вересня 2020 року м. Київ 369/2257/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши заяву про самовідвід в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Києво- Святошинського районного суду Київської області із позовом до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, Державної організації Вишневський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, ТОВ «Гарант Ойл Групп» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.02.2019 адміністративну справу № 369/2257/19 передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

30.07.2019 до Київського окружного адміністративного суду від Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшло клопотання про передачу даної адміністративної справи за територіальною підсудністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 адміністративну справу №369/2257/19 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 позивачем, подано апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2019, а адміністративну справу №369/2257/19 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 прийнято до провадження адміністративну справі №369/22527/19, в якій визначено, що дана адміністративна справа буде розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження.

08.09.2020 суддею Київського окружного адміністративного суду Щавінським В.Р. подано заяву про самовідвід, в обґрунтування якої зазначено, що позивачем у справі №369/2257/19 ОСОБА_1 у запиті-(заяві) містяться некоректні образливі вислови, які принижують його честь та гідність як судді.

При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Згідно з ч. 1 ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Як вбачається зі змісту запиту(-заяви), вона містить відверті образи на адресу головуючого судді, окремі частини та фрагменти заяви викладені в умисно принизливій, образливій формі, містять безпідставні звинувачення, які мають на меті заподіяння головуючому судді образи, приниження його честі, гідності та професійної репутації.

Крім цього, позивачем було подано дві заяви про відвід головуючому судді Щавінському В.Р. та секретарю судового засідання Ставничому Н.В., які судом визнані необґрунтованими.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відтакак, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді, та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).

Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le , Van Leuveni De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі П`єрсак проти Бельгії (Piersac vs Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі Фей проти Австрії ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі ж самі висновки містяться в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

Зокрема у рішенні у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", яким Європейський суд з прав людини вказав те, що у кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об`єктивно безстороннім тобто, суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.

Пунктом 2 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігачів могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Виходячи з цих принципів, суддя зобов`язаний заявити самовідвід для забезпечення принципу безсторонності судді, а не сприяти складенню протоколу про адміністративне правопорушення щодо заявника за неповагу до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так як позивачем у справі №369/2257/19 ОСОБА_1 умисно створені підстави та обставини за яких, у випадку продовження розгляду справи головуючим суддею Щавінським В.Р., може виникнути обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженності судді при розгляді вказаної справи, зокрема, що суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. за створених позивачем ОСОБА_1 обставин, зможе ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у даній справі, хоча і не існує доказів в упередженості та зацікавленості судді, а тому, задля виключення сумнівів, суд дійшов висновку про задоволення самовідводу головуючого судді у даній справі.

Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву головуючого судді Щавінського В.Р. про самовідвід в адміністративній справі №369/2257/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Адміністративну справу №369/2257/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії передати до ВДЗК (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з ч. 1 ст. 31 КАС України.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Щавінський В.Р.