Рішення № 91371997, 08.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2020 року Справа № 280/3964/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до - Головного управління ПФУ в Запорізькій області

про визнання неправомірними дій та зобов`язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ПФУ в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача у не нарахуванні та невиплаті пенсії у зв`язку з втратою годувальника з наступного дня після смерті чоловіка;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, із урахуванням фактично проведених виплат в розмірі 10912,97 грн позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника чоловіка ОСОБА_2 з 15.05.2019, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн та виплатити її шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк»;

- встановити судовий контроль за зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення з дати набрання законної сили рішенням суду протягом терміну встановленому судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що пенсія по втраті годувальника була призначена відповідачем несвоєчасно, отже розмір такої пенсії позивач вважає недоотриманим. Також, у дану суму заборгованості увійшли суми пенсії, які були нараховано відповідачем померлому годувальнику за рішенням суду по справі №937/7478/19. У зв`язку з цим, на думку позивача, беручи до уваги наявність очевидних порушень права позивача на отримання пенсії, як єдиного доходу, наявну очевидну вину відповідача у позбавленні позивача джерела існування (пенсії), вважає що позивач має право на відшкодування їй моральної шкоди з урахуванням характеру правовідносин сторін, обставин справи та засад розумності і справедливості. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 16.06.2020 позивача звільнено від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 16.06.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

У встановлений ухвалою суду строк, позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 12.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

07.09.2020 представник відповідача через канцелярію суду (вх. №40953) надав відзив у якому, зокрема, зазначає, оскільки, позивач вже знаходилась на обліку у відповідача, та отримувала пенсію, то відбулось переведення з одного виду пенсії на іншний. Таке переведення відбулося після надання повного пакету документів, як того вимагає Порядок №22-1 від 25.11.2005. Жодних підтверджуючих доказів в обгрунтування суми моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн позивачем не надано. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 має статус має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою, виданою управлінням праці та соціального захисту населення Мелітопольської Міської Ради Запорізької області від 26.06.2019 № 2314-5000149121/6730 та перебуває на обліку в Управлінні обслуговування громадян Мелітопольський відділ обслуговування громадян (сервісний центр), як отримувач пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 вид пенсії: по інвалідності 3 група, загальне захворювання.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу від 05.05.1984 № НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 помер, місце смерті: м. Перевальськ, Перевальський район, Луганська область, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 03.07.2019 № НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4

13.08.2019 позивачка звернулася до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про її переведення на виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до положень ст.36, п.3 ч.1 ст.45 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.05.2019.

Листом Управління обслуговування громадян Мелітопольського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.08.2019 №155/К-3 ОСОБА_1 повідомлено про те, що розмір пенсії ОСОБА_2 на час його смерті становив 5597,72 грн, який складався з: розмір його пенсії за віком 4279,95 грн, доплати за понаднормовий стаж 563,04 грн, доплати до пенсії по ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» 754,73 грн (4279,95+563,04+754,73). Отже, розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника буде становитиме 5597,72х50%=2798,86 грн. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій відповідно до Закону-1058 встановлено зразок заяви, що подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а також перелік документів які додаються до заяви. Документи, що необхідні для переходу на інший вид пенсії: паспорт ідентифікаційний код, документи про трудовий стаж померлого (трудова книжка, військовий квиток, диплом про навчання), довідка про заробітну плату (за наявності), свідоцтво про смерть, свідоцтво про одруження, довідка про склад членів сім`ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні подаються тільки в оригіналах. Враховуючи зазначене, рекомендовано зі всіма необхідними документами звернутися особисто до Мелітопольського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для переоформлення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Також, 26.09.2019 за вих. № 77 відповідачем було повідомлено позивача про відмову в переведенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058, окільки, для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за померлого ОСОБА_2 одним з переліку обов`язкових документів п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки органу місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою).

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від від 04.02.2020, яке набрало законної сили 06.03.2020 встановлено факт постійного проживання позивачки з чоловіком ОСОБА_2 , однією родиною не менше п`яти років до дня смерті ОСОБА_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебування ОСОБА_1 , на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день його смерті, тобто по 14.05.2019.

11.03.2020 позивачем до відповідача була подана заява про перерахунок пенсії по втраті годувальника. До заяви були додані наступні документи: військовий квиток № НОМЕР_5 , диплом НОМЕР_6 , довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.06.2019, №2314-5000149121/6730, довідка іпн, рішення суду від 04.02.2020, по справі №937/7477/19, заява про перерахунок пенсії, паспорт серії НОМЕР_7 , свідоцтво про шлюб, свідоцто про смерть, трудова книжка померлого ОСОБА_2 .

Відповідачем з 11.03.2020 переведено позивача на пенсію по втраті годувальника. Розмір призначеної пенсії склав 2798,86 грн.

Не погоджуючись із датою призначення пенсії, призначеним розміром, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.36 Закону №1058, встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно до ч.1 ст.37 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

За приписами ст.38 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Згідно з п.3 ч. 1 статті 45 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Як встановлено матеріалами адміністратвиної справи, 13.08.2019 позивачка звернулася до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про її переведення на виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до положень ст.36, п.3 ч.1 ст.45 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.05.2019.

Листом Управління обслуговування громадян Мелітопольського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.08.2019 №155/К-3 ОСОБА_1 повідомлено про те, що розмір пенсії ОСОБА_2 на час його смерті становив 5597,72 грн, який складався з: розмір його пенсії за віком 4279,95 грн, доплати за понаднормовий стаж 563,04 грн, доплати до пенсії по ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» 754,73 грн (4279,95+563,04+754,73). Отже, розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника буде становитиме 5597,72х50%=2798,86 грн. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій відповідно до Закону-1058 встановлено зразок заяви, що подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а також перелік документів які додаються до заяви. Документи, що необхідні для переходу на інший вид пенсії: паспорт ідентифікаційний код, документи про трудовий стаж померлого (трудова книжка, військовий квиток, диплом про навчання), довідка про заробітну плату (за наявності), свідоцтво про смерть, свідоцтво про одруження, довідка про склад членів сім`ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні подаються тільки в оригіналах. Враховуючи зазначене, рекомендовано зі всіма необхідними документами звернутися особисто до Мелітопольського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для переоформлення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Також, 26.09.2019 за вих. № 77 відповідачем було повідомлено позивача про відмову в переведенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058, окільки, для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за померлого ОСОБА_2 одним з переліку обов`язкових документів п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки органу місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою).

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від від 04.02.2020, яке набрало законної сили 06.03.2020 встановлено факт постійного проживання позивачки з чоловіком ОСОБА_2 , однією родиною не менше п`яти років до дня смерті ОСОБА_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебування ОСОБА_1 , на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день його смерті, тобто по 14.05.2019.

11.03.2020 позивачем до відповідача була подана заява про перерахунок пенсії по втраті годувальника. До заяви були додані наступні документи: військовий квиток № НОМЕР_5 , диплом НОМЕР_6 , довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.06.2019, №2314-5000149121/6730, довідка іпн, рішення суду від 04.02.2020, по справі №937/7477/19, заява про перерахунок пенсії, паспорт серії НОМЕР_7 , свідоцтво про шлюб, свідоцто про смерть, трудова книжка померлого ОСОБА_2 .

Відповідачем з 11.03.2020 переведено позивача на пенсію по втраті годувальника. Розмір призначеної пенсії склав 2798,86 грн.

Суд не погоджується з такими діями відповідача, оскільки саме у ч. 3 ст. 45 Закону №1058 передбачено, що пенсія по втраті годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть від 03.07.2019 № НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 .

Позивач неодноразово, а саме 13.08.2019, 19.09.2019 та 08.05.2020 зверталась до відповідача із заявою про переведення на пенсію, по втраті годувальника.

Суд зазначає, що позивачем дійсно, при зверненні до відповідача із заявами 13.08.2019 та 19.09.2019 були надані не всі необхідні документи, однако, останне звернення із заявою та необхідним пакетом документів була здійснена позивачем у строк встановлений ч.3 ст. 45 Закону №1058, а саме, на протязі 12 місяців від дати виникнення підстав, для переведення на пенсію по втраті годувальника.

Тобто, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача у не нарахуванні позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника з наступного дня після смерті чоловіка є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, із урахуванням фактично проведених виплат в розмірі 10912,97 грн позивачу, необхідно зазначити наступне.

Як встановлено судом вище, дії щодо не нарахування позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника з наступного дня після смерті чоловіка, тобто з 15.05.2019 визнані судом неправомірними.

Натомість, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Так, дискреційне повноваження субєкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у субєкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження субєкт владних повноважень зобовязаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що вчинення відповідачем наведених дій є дискреційним повноваженням. Проте, у будь-якому випадку суб`єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобовязати відповідача субєкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права субєкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право субєкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобовязує субєкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу по втраті годувальника з 15.05.2019, із урахуванням фактично проведених виплат.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальний порядок та умови відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 вказаного Кодексу передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України, яка передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно до п.5 зазначеної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Наявність моральної шкоди доводить потерпіла особа, зазначаючи у позовній заяві, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обґрунтовано розмір їх відшкодування. Письмовими доказами на ствердження наявності моральної шкоди можуть бути, зокрема, медичні довідки про виникнення захворювання чи інше погіршення стану здоров`я у зв`язку з хвилюваннями, спричиненими посяганням на права потерпілого; висновки лікарів чи медичних комісій про ступінь втрати працездатності, про необхідність проведення хірургічної операції; довідки про відрахування з вузу тощо.

У документі медичного характеру має бути зазначено, коли виникло захворювання, в результаті чого, чи могло воно стати наслідком психічних переживань через порушення конкретного права, мало місце погіршення загального стану чи сталося загострення хронічної хвороби у визначений період часу тощо.

Факт завдання моральної шкоди може бути підтверджений також показаннями свідків, зокрема, про важкий душевний стан потерпілого, спричинений правопорушенням, його переживання, хвилювання, зміни в самопочутті, загальному душевному настрої тощо, стані здоров`я, способі життя, спілкування, звичках, працездатності.

Верховний суд України в своїй Постанові Пленуму від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (п.4) зазначає, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач стверджує про те, що йому завдано моральну шкоду відповідачем, натомість не доведено факт завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується.

Суд також зазначає, що позивач не обґрунтував чому саме такий розмір моральної шкоди підлягає відшкодуванню, в зв`язку з чим погоджується з доводами відповідача, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн є безпідставною, необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для застосування приписів ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У звязку із звільненням позивача від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ДРФО НОМЕР_8 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання неправомірними дій та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у не нарахуванні та невиплаті пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника з наступного дня після смерті чоловіка, а саме з 15.05.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, із урахуванням фактично проведених виплат, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ДРФО НОМЕР_8 ) по пенсії, у зв`язку з втратою годувальника чоловіка ОСОБА_2 , з 15.05.2019.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складено та підписане суддею 08.09.2020.

Суддя Р.В. Сацький