Рішення № 91371935, 27.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2020 року 11 год. 15 хв.Справа № 280/3292/20 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Резніченко А.О. та сторін

від позивача: адвокат Самар Т.Г., Білюшов В.М.,

від відповідача: Принцовський Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до - Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.03.2020 №0003603305, від 02.03.2020 №0003613305, від 02.03.2020 №0003623305.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що висновки у акті перевірки про завищення позивачем витрат та непідтвердженість використання ним дизельного палива у господарської діяльності є припущенням, не підтвердженим належними засобами доказування, тому безпідставними є висновки про завищення витрат та, відповідно, про заниження податків та зборів. Щодо підстав оскарження нарахованих податкових зобов`язань з податку на додану вартість позивач зазначив, що у акті перевірки міститься невірна інформація про ненарахування позивачем податкових зобов`язань по операціям нібито реалізації готової продукції у грудні 2017 р. та у грудні 2018 р. Крім того, позивач зазначив, що ДПС України було допущене порушення процедури розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення, що призвело до того, що у встановлений Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) 20-денний строк рішення про результати розгляду скарги не було прийняте та надіслане позивачеві. Правовими наслідками такого порушення є те, що скарга позивача вважається повністю задоволеною та, відповідно, оскаржені податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані.

Ухвалою суду від 22.05.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 18.06.2020 о/об 11 год. 00 хв. Відповідачу надано 15 - ти денний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача через канцелярію суду (вх. №28370) поданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства. Зокрема зазначив, що перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, встановлено розбіжності з даними перевірки на загальну суму 3796120,33 грн у зв`язку з порушеннями, викладеними у акті перевірки. Зазначені вище порушення призвели до заниження суми податку на доходи фізичних осіб, який необхідно сплатити до бюджету за 2017-2018 роки на загальну суму 683 301,66 грн та військового збору на загальну суму 56 941,80 грн. А саме, позивачем у податковій декларації про майновий стан та доходи і додатках за звітний 2017-218 р.р. встановлено, що до декларації про майновий стан і доходи позивача до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю (вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві) було неправомірно включено витрати на загальну суму 3796120,33 грн, на придбання дизельного палива, на які в ході проведення перевірки підприємцем не надано підтверджуючих документів щодо подальшого використання цього палива у господарській діяльності позивача або наявності залишків на складі підприємця.

Також перевіркою встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 суми податкових зобов`язань, заявленої у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2017 р. та грудень 2018 р., у загальній сумі 194 211,50 грн в т.ч. за грудень 2017 р. у сумі 125 888,04 грн, за грудень 2018 р. у сумі 68 323,60 грн, у зв`язку з невикористанням позивачем дизельного палива у господарській діяльності. У звязку з цим позов є таким, що задоволенню не підлягає.

Ухвалою від 18.06.2020 зупинене провадження по справі для примирення сторін до 27.08.2020 о/об 10 год. 00 хв.

04.08.2020 представником позивача через канцелярію суду було подана відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 27.08.2020 поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання на 27.08.2020 о/об 10 год. 00 хв.

27.08.2020 усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, після наданих сторонами клопотань про закриття підготовчого провадження, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.08.2020.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець 07.08.2003 та перебуває на податковому обліку в Запорізькій ОДПІ (відділення у Олександрівському районі) ГУ ДПС у Запорізькій області. Основний вид економічної діяльності - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

За перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність з перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

У період з 19.12.2019 по 13.01.2020, фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі наказу від 26.11.2019 № 864, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено Акт перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 .

У висновках даного Акту перевірки від 20.01.2020 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 зазначено, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги:

- п.177.2, п.177.4 ст. 177, пп. «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті на загальну суму 683 301,66 грн, в т.ч. за 2017 р. у сумі 281 180,53 грн, та за 2018 р. у сумі 402 121,13 грн;

- п.п. 1.2. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму військового збору, яку необхідно сплатити до бюджету, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 56 941,80 грн, в т.ч. за 2017 р. у сумі 23 431,71 грн, за 2018 р. у сумі 33 510,09 грн;

- п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2017 р. та грудень 2018 р. у загальній сумі 194 211,50 грн в т.ч. за грудень 2017 р. у сумі 125 888,00 грн, за грудень 2018 р. у сумі 68 323,50 грн.

Не погодившись із результатами перевірки викладеними в акті, позивач подав до ГУ ДПС у Запорізькій області Заперечення на Акт перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 .

09 березня 2020 року позивач поштою отримав податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 02.03.2020 № 0003603305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» у розмірі 1 024 952 грн 49 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням - 683 301,66 грн, за штрафними санкціями - 341 650,83 грн,

- форми «Р» від 02.03.2020 № 0003613305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір» у розмірі 85 412 грн 70 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням - 56 941,80 грн, за штрафними санкціями - 28 470,90 грн.

- форми «Р» від 02.03.2020 № 0003623305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість» у розмірі 242 764 грн 38 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням - 194 211,50 грн, за штрафними санкціями - 48 552,88 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення винесені на підставі Акту перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивачем подано до ДПС України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 02.03.2020.

Рішенням ДПС України від 02.04.2020 № 12005/6/99-00-08-05-04-06 строк розгляду скарги було продовжено до 22.05.2020 (включно).

Рішенням ДПС України від 06.05.2020 № 15359/6/99-00-08-05-04-06 скаргу залишено без задоволення, спірні податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про їх скасування з підстав безпідставності винесення податкових повідомлень-рішень та порушення порядку розгляду поданої платником податків скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджувалися, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підставі для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно висновків Акта перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 про заниження чистого оподатковуваного доходу в 2017 та 2018 роках у зв`язку з завищенням витрат за 2017-2018 роки відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно висновків Акта перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 в порушення п.177.2., п.177.4 ст.177, пп. «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України), занижений чистий оподатковуваний дохід у 2017 році у розмірі 1 562 114,08 грн та у 2018 році у розмірі 2 234 006,25 грн.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Пунктом 177.1. ст.177 Податкового кодексу України визначено, що оподаткуванню підлягають доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від здійснення ними господарської діяльності. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ПК). Пунктом 177.4 ПК України встановлений перелік витрат підприємця. Згідно пунктів 177.2 та 177.4 ст. 177 ПК України вимогою для включення до витрат є їх пов`язаність з господарською діяльністю підприємця.

Відповідно до визначення у п. 14.1.36 ст. 14 ПК України «господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

Таким чином, господарська діяльність - це діяльність, спрямована на отримання доходу.

Досліджуючи правомірність висновків Акта перевірки про завищення документально підтверджених витрат за 2017 рік на суму 1562114,08 грн за 2018 рік на суму 2 234 006,25 грн судом встановлено наступне.

В акті перевірки зазначається, що позивачем у додатку ф. 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи включено суми витрат на придбання дизельного палива, на які в ході проведення перевірки позивачем не надано підтверджуючих документів щодо подальшого використання придбаного дизельного палива у господарській діяльності позивача або наявності залишків на складі підприємця - за 2017 рік в сумі - 1 562 114,08 грн, за 2018 рік в сумі - 2 234 006,25 грн.

У той же час у Акті перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 на стор. 8 зазначено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді було отримано дохід 2 366 547,78 грн у 2017 році та 3 216 729,46 грн у 2018 році, тобто його діяльність відповідає визначенню господарської діяльності, що наведений у п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, оскільки не лише була спрямована на отримання доходу, а й призвела до такого отримання. Доходи позивачем отримані виключно за видом діяльності пасажирські перевезення з використанням автобусів на дизельному паливі. Тому суд визнає, що усі витрати позивача на дизельне паливо відповідно до вимог п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 ПК України мають бути включені до витрат, що зменшують чистий оподатковуваний дохід.

Стосовно висновків відповідача у Акті перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 про непідтвердженість витрат позивача на суму 3 796 120,33 грн, у тому числі за 2017 рік на суму 1 562 114,08 грн за 2018 рік на суму 2 234 006,25 грн судом встановлено наступне.

Відповідно до положень п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт придбання позивачем дизельного пального відповідачем не заперечується.

Позивачем до суду були надані первинні документи на підтвердження придбання дизельного палива (фіскальні чеки), затверджені норми витрат дизельного палива, акти списання дизельного палива. Ці документи відповідають вимогам до їх оформлення, зазначеним у статті 9 Закону № 996-ХІV.

У рішенні ДПС України від 06.05.2020 № 15359/6/99-00-08-05-04-06 про результати розгляду скарги на стор. 4 у абзаці 5 зазначено: «Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг».

Первинні документи, що знаходяться в матеріалах справи підтверджують документально факт придбання дизельного пального та факт його використання у господарській діяльності.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Господарською операцією у випадку, що розглядається, є списання використаного палива, що є дією, яка викликає зміни у активах позивача. Для цього складається первинний бухгалтерський документ - акт списання. Позивачем акти списання дизельного палива складені з урахуванням норм витрат палива, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 та пробігу автомобілів по маршрутам, затвердженим ФОП ОСОБА_1 як «Розклад руху автобусного маршруту» з вказанням відстані маршруту у кілометрах, на підтвердження чого прикладений відповідний витяг з мапи. Копії цих документів містяться в матеріалах справи.

Судом розглянути ці первинні документи та ним надана юридична оцінка. Ці документи відповідають вимогам, встановленим статтєю 9 Закону № 996-ХІV та оцінюються судом, як такі, що підтверджують понесені позивачем витрати на придбання та використання у власній господарській діяльності дизельного палива.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на Закон України «Про автомобільний транспорт» та вимоги до позивача про надання подорожніх листів, оскільки, по-перше, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, тобто жодного відношення до оподаткування не має, а по-друге, позивачем надані ці документи (схема маршруту та розклад руху), які цей Закон вимагає.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву визнано, що відповідно до Закону України від 05 липня 2011 року № 3565-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» у текстах Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та «Про міліцію» вилучено посилання на дорожні листи будь-яких автотранспортних засобів.

Також судом критично оцінюються посилання відповідача на п. 170.9.1 ст. 170 ПК України та на наказ Мінфіну України від 28.09.2015 № 841, а також на наказ Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43, оскільки ніяких порушень вимог цих норм у Акті перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 не встановлено.

Таким чином, суд доходить висновку, що витрати позивача на придбання та використання у власній господарській діяльності дизельного палива є документально підтвердженими.

За вказаних обставин суд вважає висновки відповідача про завищення позивачем документально підтверджених витрат на суму 3 796 120,33 грн, у тому числі за 2017 рік на суму 1 562 114,08 грн за 2018 рік на суму 2 234 006,25 грн помилковими та такими, що не знайшли підтвердження матеріалами справи.

З огляду на встановлення судом відсутності завищення позивачем суми понесених витрат суд дійшов до висновку про неправомірність висновків Акту перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/2362 про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу і як наслідок податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 683 301,66 грн.

Таким чином, наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2020 № 0003603305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» у розмірі 1 024 952 грн 49 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням - 683 301,66 грн, за штрафними санкціями - 341 650,83 грн.

Згідно з пунктом 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені пунктом 162.1статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність збільшення контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання по військовому збору на загальну суму 85 412 грн 70 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням - 56 941,80 грн, за штрафними санкціями - 28 470,90 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування спірних повідомлень-рішень від 02 березня 2020 р. № 0026031305, № 0003613305.

Стосовно висновків Акта перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 про заниження суми податкових зобов`язань, заявленої у податкових деклараціях позивача з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

З посиланням на порушення п.198.5 ст. 198 ПК України (стор. 141-142 Акту перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 ) відповідач зазначає про безпідставне не нарахування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ по операціях, що не є господарською діяльністю платника податків на суму 194 211,50 грн, у тому числі за 2017 рік 125 888,04 грн та за 2018 рік 68 323,60 грн.

На стор. 141 Акту перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 , висновок про заниження податкових зобов`язань обгрунтований тим, що «…перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у грудні 2017 р., грудні 2018 р. було здійснено реалізацію готової продукції, проте не нарахувала податкові зобов`язання виходячи з вартості їх реалізації на загальну суму 194 211,50 грн…».

Підтвердження цього висновку відповідачем в Акті перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 та у відзиві на позовну заяву не надано.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не здійснював реалізацію готової продукції. Фактично цьому є підтвердження в Акті перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 , де на стор. 9 вказано, що заниження валового доходу за перевіряємий період не встановлено. При цьому книга доходів і витрат була перевірена відповідачем суцільним порядком (стор. 4 - 5 Акту перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 ).

Відповідач стверджує, що позивачем у 2017 та 2018 роках придбане дизельне паливо на суму 5 170 986,69 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 2 361 551 грн та за 2018 рік на суму 2 809 435,60 грн, а використане за період 2017 - 2018 роки на загальну суму 4 199 929,26 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 1 732 111,08 грн та за 2018 рік на суму 2 467 818,18 грн. Виходячи з цього відповідачем розраховані податкові зобов`язання з ПДВ за 2017 рік - 125 888,04 грн та за 2018 рік - 68 323,60 грн.

Проте обґрунтування цих сум в Акті перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 немає. Немає документального обґрунтування з посиланням на первинні документи на підтвердження саме цих сум. Відсутні і будь-які інформативні додатки до акту перевірки. У відзиві на позовну заяву відповідачем також не наведені доводи в обґрунтування висновків в Акті перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 .

Позивачем до перевірки та до суду були надані акти списання дизельного палива за 2017 - 2018 роки, які судом були визнані відповідними вимогам статті 9 Закону № 996-ХІV та такими, що підтверджують використання дизельного палива у господарської діяльності позивача, згідно до яких списано дизельного палива на суму 5 140 253,12 грн. Тобто майже усе придбане дизельне паливо за вирахуванням перехідного залишку у баках автомобілів було використане у власній господарської діяльності позивача.

Тому висновки у Акті перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 про невикористання палива в господарській діяльності позивача у тому чи іншому розмірі є необґрунтованими.

Суд вважає, що акт перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 оформлений з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395, яким встановлено:

1) Пункт 1.7: «Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів».

2) Пп. 2.3.2.2, 2.3.2.3. п.п.2.3.2 п.2.3 розділу II «Зміст акта (довідки) документальної перевірки»: У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також платником податків або його законними представниками».

Зазначаючи в Акті перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 про заниження ПДВ, відповідач мав би зазначити первинні документи, документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, докази, що підтверджують наявність факту порушення. Проте первинних документів на підтвердження висновків акту перевірки відповідачем не наведено.

В порушення вищезазначених норм Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395 в Акті перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 не зазначено на підставі яких саме первинних документів здійснені висновки про заниження позивачем суми податкових зобов`язань з ПДВ на суму 194 211,50 грн, зокрема, у 2017 році на суму 109 517,07 грн, у 2018 році на суму 84 694,43 грн.

Судом встановлено, що Акт перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 містить неузгодженості стосовно одного й того ж питання, а саме: в цілях оподаткування податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідач вважає невикористаним паливо на суми 1 562 114,08 грн та 2 234 006,25 грн, відповідно, у 2017 та 2018 роках, у той час як в цілях оподаткування ПДВ ці суми складають вже 629 439,92 грн та 341 617,42 грн, відповідно. При чому не можна визнати обґрунтованими ні ті ані інші суми. Таким чином, в Акті перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 відсутнє чітке та документальне обґрунтування висновків відповідача.

Пунктом 1.4. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами затвердженого наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013 визначено, що Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно суд вважає, що Акт перевірки від 20.01.2020 № 17/08-01-33-05/ НОМЕР_1 зазначеним вимогам діючого законодавства не відповідає, тому не є належним носієм доказової бази щодо порушень позивачем податкового законодавства. Відповідно, прийняті на підставі такого акту перевірки рішення про нарахування податків та застосування штрафних санкцій є протиправними.

Стосовно посилання позивача на порушення порядку розгляду скарги на спірні податкові повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами адміністративно справи, Позивачем була подана скарга на спірні податкові повідомлення-рішення до ДПС України, яка 24.03.2020 була отримана ДПС України.

Пунктом 56.8 ст. 56 ПК України встановлено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 ст. 56 ПК України встановлено наступне;

«Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту».

Тобто, згідно вимог ПК України протягом 20-денного строку контролюючий орган, до якого подана скарга, повинен або надіслати платнику податків рішення про результати розгляду скарги, або надіслати рішення про продовження розгляду скарги. При цьому обидва рішення повинні бути підписані керівником (його заступником або уповноваженої особою) контролюючого органу.

Рішенням ДПС України від 02.04.2020 № 12005/6/99-00-08-05-04-06 строк розгляду скарги було продовжено до 22.05.2020 (включно). Це рішення було підписано В.о. Директора Департаменту правового забезпечення Демчишак Романом.

Згідно відомостей, розміщених на сайті ДПС України у переліку уповноважених осіб (https://tax.gov.ua/pro-sts-ukraini/upovnovajeni-osobi-/upovnovajeni-osobi/73588.html) зазначаться:

- ОСОБА_2 - начальник відділу впровадження правових позицій ДПС управління інформаційно-аналітичної роботи Департаменту правового забезпечення визначений уповноваженою особою з правом прийняття та підписання рішень, у тому числі, про продовження строку розгляду скарг платників податків у межах компетенції Департаменту правового забезпечення та

- Павлович Дмитро Михайлович - В.о. Директора Департаменту правового забезпечення, у якого по посаді відсутне таке право.

Підпунктом 14.1.137-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено термін «уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом».

Пунктом 342.6 ст. 342 ПК України встановлено, що «Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами».

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну службу»:

«…5) посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених пунктом 2 цієї частини;

6) посадові обов`язки - перелік функцій і повноважень, закріплених за посадою державної служби, які зобов`язаний виконувати державний службовець та які встановлені його посадовою інструкцією…».

Пунктом 11 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою КМУ від 6 березня 2019 р. № 227 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 846 від 25.09.2019), встановлено, що «Голова ДПС: 30) надає посадовим (службовим) особам апарату ДПС повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС».

Отже, уповноважена особа за вимогами ПК України - це особа, яка має конкретну посаду в контролюючому органі з визначеними штатним розписом та посадової інструкцією посадовими обов`язками та якої Головою ДПС надані повноваження на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України.

Таким чином, враховуючи вищевказані норми законодавства та фактичні обставини справи суд вважає правильними доводи позивача про те, що підписант рішення ДПС України від 02.04.2020 № 12005/6/99-00-08-05-04-06 про продовження розгляду скарги позивача цим вимогам не відповідає. Це призводить до того, що рішення про результати розгляду скарги позивачеві у встановлений ст. 56 ПК України термін направлено не було.

Відповідачем будь-яких пояснень з цього приводу не надано. У той же час відповідач не заперечував проти вказаних обставин.

Отже, у випадку виявлення порушення процедури розгляду скарги позивача на прийняті податкові повідомлення-рішення, ці податкові повідомлення-рішення, як акти індивідуальної дії автоматично підлягають визнанню протиправними та скасуванню, що є окремою підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 72 КАС України.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішень дотримано не було.

Судом не встановлено порушень з боку позивача норм ПК України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень контролюючого органу, а тому позовні вимоги про визнання таких рішень протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з приписами ст.90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, наданих сторонами пояснень, системного аналізу положень чинного законодавства України та наданих до матеріалів справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував доводів позивача, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 10510,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 26627204 від 18.05.2020.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.03.2020 №0003603305, від 02.03.2020 №0003613305, від 02.03.2020 №0003623305, які прийняті Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписане суддею 07.09.2020.

Суддя Р.В. Сацький