Рішення № 91371219, 07.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Справа № 160/7210/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до загального трудового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в Госпрозрахунковому експериментально-творчому центрі «Кругозор» з 09.06.1989 по 01.10.1992;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу період роботи ОСОБА_1 в Госпрозрахунковому експериментально-творчому центрі «Кругозор» з 09.06.1989 по 01.10.1992 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2020 довічно ОСОБА_1 з врахуванням трудового стажу та заробітної плати в Госпрозрахунковому експериментально-творчому центрі «Кругозор» з 09.06.1989 по 01.10.1992.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що при призначенні йому пенсії відповідачем не враховано періоду страхового стажу позивача з 09.06.1989 по 01.10.1992. Листом від 05.03.2020 відповідач повідомив, що вказаний період не зарахований до загального трудового стажу з тієї причини, що запис № 9 від 01.10.1992 в графі № 3 про звільнення дописані іншим почерком та іншими чорнилами, відповідно при розрахунку пенсії не врахована заробітна плата позивача за вказаний період. Позивач вважає такі дії щодо неврахування вищезазначеного періоду роботи необґрунтованими, протиправними і такими, що суперечать чинному законодавству.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 відкрито провадження у справі № 160/7210/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30 липня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 46671/20), в якому він заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні. Як зазначено відповідачем, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За її відсутності або відповідних записів в ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. На думку відповідачва, неможливо прийняти до заліку запис в трудовій книжці НОМЕР_1 та зарахувати до загального трудового стажу на підставі записів трудової книжки з наступних причин: період з 09.06.1989 по 01.10.1992 - запис в графі № 3 про звільнення дописані іншим почерком та чорнилами - «Уволен по ст. 38 КзОТ УССР, собственное желание» (мовою оригіналу). Відповідач зазначає, що для вирішення питання щодо зарахування вищезазначеного періоду позивачу необхідно надати уточнюючі довідки про стаж.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, з 01.01.2020 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та одержує пенсію за віком.

25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою щодо здійснення розрахунку свого стажу.

Листом від 05.03.2020 № 2398-3290/М-03/8-0400/20 відділом з питань перерахунків пенсій № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача про неможливість зарахування періоду роботи з 09.06.1989 по 01.10.1992, оскільки запис в графі № 3 про звільнення дописаний іншим почерком та чорнилами - «Уволен по ст. 38 КзОТ УССР, собственное желание» (мовою оригіналу).

Позивач вважає такі дії пенсійного органу протиправними, що й стало підставою для звернення до суду із означеним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком з 01.01.2020, однак пенсійним органом не враховано до загального страхового стажу період роботи з 09.06.1989 по 01.10.1992 з підстави того, що запис в графі № 3 про звільнення дописаний іншим почерком та чорнилами - «Уволен по ст. 38 КзОТ УССР, собственное желание» (мовою оригіналу).

Суд зазначає, що відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до Пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії за віком потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Водночас, суд зауважує, що у позивача наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 , в якій містяться всі необхідні записи, які підтверджують факт роботи ОСОБА_1 з 09.06.1989 по 01.10.1993 у Всесоюзному творчо-виробничому об`єднанні «КІНОЦЕНТР» Дніпропетровського міжобласного відділення « Днепропетровский хозрасчетный экспериментально-творческий центр «Кругозор » (з 09.06.1989 на посаді адміністратора «Хозрасчетного экспериментально-творческого центра «Кругозор» (запис в трудовій книжці №7), з 28.08.1989 переведений на посаду директора «Хозрасчетного экспериментально-творческого центра «Кругозор» (запис в трудовій книжці за №8, №9).

Доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву з приводу того, що в записі №9 трудової книжки ОСОБА_1 в графі № 3 про звільнення дописано іншим почерком та чорнилами - «Уволен по ст. 38 КзОТ УССР, собственное желание» (мовою оригіналу) суд не приймає до уваги, оскільки, на думку суду, наявність певних недоліків щодо заповнення трудової книжки або нечіткого зображення записів не є підставою вважати, що вказаний спірний період роботи не підтверджує факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.

Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпідставно не врахувало ОСОБА_1 період роботи з 09.06.1989 по 01.10.1992 до загального страхового стажу, чим порушило право позивача на отримання належного йому пенсійного забезпечення.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, означеним неврахуванням до загального стажу періоду роботи з 09.06.1989 по 01.10.1992, пенсійний орган діяв не на підставі, не в межах повноважень і не у спосіб, що передбачені законодавством України.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 132, 134, 139, 241, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, і.к. 21910427) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до загального трудового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в Госпрозрахунковому експериментально-творчому центрі «Кругозор» з 09.06.1989 по 01.10.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу період роботи ОСОБА_1 в Госпрозрахунковому експериментально-творчому центрі «Кругозор» з 09.06.1989 по 01.10.1992 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2020 з врахуванням трудового стажу в Госпрозрахунковому експериментально-творчому центрі «Кругозор» з 09.06.1989 по 01.10.1992.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 07 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Царікова