Ухвала суду № 91371217, 07.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 вересня 2020 р. Справа № 160/10435/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати дії вчинені Відповідачем - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у відповідність листа за № 15040-14011/К-03/8-0400/20 від 06.08.2020 року «Про виконання рішення суду», що до виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020р. по справі 160/12922/19 – протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 , з урахуванням правової позиції, викладеної у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 160/12922/19 від 26.02.2020р відповідно до ст. 57, ст. 56, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з урахуванням позовної адміністративної заяві (за наданим зразком без обмежень максимального розміру пенсії, та без обмеження коефіцієнту заробітної плати) починаючи з 01.01.2020 року..

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просив:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за листом від 28.10.2019 року за №248/03.22-19 “Про відмову в перерахунку пенсії” відповідно до ч.2 ст.57, ч.2 ст.56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з обмеженням пенсійних виплат з урахуванням середньомісячного заробітку вересня місяця 1986 року, та збільшенням пенсійних виплат за понаднормовий стаж за довідкою про заробіток для обчислення пенсії, виданою ВАТ Завод “Павлоградхіммаш” від 06.02.1995 №51/558 - протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати із розрахунку середньомісячного заробітку вересня місяця 1986 року та збільшенням виплат за понаднормовий стаж за довідкою про заробіток для обчислення пенсії, виданою ВАТ Завод “Павлоградхіммаш” від 06.02.1995 №51/558, ч.2 ст. 27 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, без обмежень, враховуючи норми ст. ст. 56, 57 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” починаючи з 24.10.2019 року ОСОБА_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020р. по справі №160/12922/19, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дії неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено повністю.

Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро; код ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ) за листом від 28.10.2019 року за №248/03.22-19 “Про відмову в перерахунку пенсії” відповідно до ч.2 ст.57, ч.2 ст.56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з обмеженням пенсійних виплат з урахуванням середньомісячного заробітку вересня місяця 1986 року, та збільшенням пенсійних виплат за понаднормовий стаж за довідкою про заробіток для обчислення пенсії, виданою ВАТ Завод “Павлоградхіммаш” від 06.02.1995 №51/558 - протиправними.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро; код ЄДРПОУ 21910427) перерахувати та виплачувати із розрахунку середньомісячного заробітку вересня місяця 1986 року та збільшенням виплат за понаднормовий стаж за довідкою про заробіток для обчислення пенсії, виданою ВАТ Завод “Павлоградхіммаш” від 06.02.1995 №51/558, ч.2 ст. 27 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, без обмежень, враховуючи норми ст. ст. 56, 57 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” починаючи з 24.10.2019 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ).

Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 28.03.2020р.

Із позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з діями відповідача, вважає, що відповідачем рішення суду виконується не в повному обсязі, не вірно розраховується пенсія.

Таким чином, судом встановлено наявність спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав по якому є рішення суду, яке набрало законної сили.

При цьому, звертаючись із даною позовною заявою, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо неналежного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020р. по справі №160/12922/19.

Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч.2 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

За ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю.

Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому статтею 287 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст.ст.382, 383 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Крім того, згідно ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже процесуальним кодексом передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення чи констатації його невиконання.

Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення від 26.02.2020р. по справі №160/12922/19 порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутися до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2019 по справі № 806/2143/15.

У вказаній постанові Верховний суд зазначив: «Спір у справі, що розглядається, є тотожним спору у справі №806/1784/14, що розглянув Житомирський окружний адміністративний суд (постанова від 23.06.2014), оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Відтак є підстави для закриття провадження у справі».

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, судом встановлено, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходилась справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, а саме: адміністративна справа №160/12922/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дії неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, яке позивачем не оскаржувалось та набрало законної сили 28.03.2019р.

Згідно п.2 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

При цьому, позивачем по суті заявлено позовну вимогу щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020р. по справі №160/12922/19, відповідно, позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, але в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.170, 243, 248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова