Рішення № 91371109, 07.09.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 140/9481/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Івано-Франківськ-Пропан" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Івано-Франківськ-Пропан" (далі - ДП "Івано-Франківськ-Пропан", підприємство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2020 року №0001383203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 250000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта фактичної перевірки від 11 січня 2020 року №03/03/32-05/25697456, проведеної ГУ ДПС у Волинській області. Актом перевірки встановлено порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" - продаж пального без наявності ліцензії.

Позивач із прийнятим рішенням не погоджується; порушення процедури та порядку прийняття рішення вказують на його незаконність, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

З цього приводу зазначив, що протиправним є наказ від 02 січня 2020 року №5 про проведення фактичної перевірки підприємства, оскільки підставою для його прийняття має слугувати певна фактична обставина, яка вказує на наявність ймовірних порушень. Однак у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки. Також позивач вважає, що фактична перевірка проведена не була: у наказі від 02 січня 2020 року №5 відсутні підписи посадових осіб підприємства; на момент перевірки за адресою її проведення посадові особи суб`єкта господарювання або його представники чи особи, які фактично здійснюють розрахункові операції, не були присутні, адже даний об`єкт відповідно до наказу від 10 жовтня 2019 року №142-к з 01 січня 2020 року простоює. Вказав, що про існування акта перевірки від 11 січня 2020 року №03/03/32-05/25697456 підприємство дізналося лише після отримання від ГУ ДПС у Волинській області спірного рішення, що призвело до позбавлення права на подання заперечення.

Також вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про здійснення ДП "Івано-Франківськ-Пропан" торгівлі пальним без наявності ліцензії. Позивач не заперечує, що ДП "Івано-Франківськ-Пропан" 08 липня 2019 року було здійснено продаж пального (скрапленого газу в балонах) для побутових потреб населення на загальну суму 17160,00 грн (фіскальні чеки №3874-№3907). Реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО), через який було здійснено продаж пального, з 11 грудня 2018 року по 11 липня 2019 року закріплений за автотранспортним засобом з державним номерним знаком НОМЕР_1 та відповідно до реєстраційного посвідчення від 11 грудня 2018 року № НОМЕР_4 зареєстрований за адресою господарської одиниці - за юридичною адресою ДП "Івано-Франківськ-Пропан" як виїзна торгівля у Волинській області. Реалізація пального у період з 01 по 19 липня 2019 року відбувалася на газонаповнювальному пункті (далі - ГНП) за адресою: місто Луцьк, вулиця Клима Савура, 21, а не на ГНП за адресою: місто Любомль, вулиця Шевченка, 124. На той момент підприємство мало ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі (реєстраційний номер 990614201901164) та ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: місто Луцьк, вулиця Клима Савура, 21, ГНП (реєстраційний номер 03180314201900141). Реалізацію скрапленого газу на ГНП Любомль підприємство почало здійснювати з 19 липня 2019 року - після отримання ліцензії за цим місцем торгівлі.

В доповненні до позовної заяви позивач вказав, що до 01 липня 2019 року Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі пальним. Притягнення підприємства до відповідальності за роздрібну торгівлю пальним без ліцензії у період з 01 липня по 01 вересня 2019 року є протиправним, оскільки з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності (роздрібна торгівля пальним) має бути розпочато не раніше як з 01 вересня 2019 року, тобто не менше як через два місяці з моменту введення такого ліцензування (01 липня 2019 року). Такий двомісячний строк визначений законом для додержання балансу інтересів держави та прав суб`єктів господарювання та з метою забезпечення їм реальної можливості виконати вимоги закону, пов`язані із запровадженими змінами. ДП "Івано-Франківськ-Пропан" вважає, що виконало свій обов`язок та у межах перехідного періоду отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №03170314201900154 (дата реєстрації 18 липня 2019 року) з терміном дії з 19 липня 2019 року по 19 липня 2024 року. До того ж Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" чітко не визначено орган, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Державна фіскальна служба України (далі - ДФС України) листом від 30 травня 2019 року №17014/7/99-99-12-01-01-17 скерувала територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та місті Києві розпорядження про видачу ними з 01 липня 2019 року ліцензій за зверненнями суб`єктів господарювання, поданими з 12 червня 2019 року. За таких обставин держава штучно створила для добросовісних платників перешкоди в господарюванні та притягнення їх до відповідальності вже з 01 липня 2019 року. На думку позивача, визначення з 01 липня 2019 року територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі пальним та не встановлення для суб`єктів господарювання строку для приведення їх діяльності у відповідність до вимог закону є порушенням справедливого балансу між державним та приватним інтересами.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 06 липня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.105-111). В обґрунтування цієї позиції вказав, що на підставі наказу від 02 січня 2020 року №5 "Про проведення фактичної перевірки" ГУ ДПС у Волинській області була проведена фактична перевірка автогазозаправочного пункту (Волинська область, місто Любомль, вулиця Шевченка, 124), де здійснює торгівельну діяльність позивач. Відповідач вважає, що сам факт здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків. Контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень пункту 19-1.1 підпункту 19.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, далі - ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

На твердження позивача про те, що фактична перевірка проведена не була, відповідач зауважив, що на виконання пункту 81.1. статті 81 ПК України до початку перевірки з наказом від 02 січня 2020 року №5 та із направленнями на проведення перевірки від 02 січня 2020 року №001та №002 був ознайомлений під підпис начальник Луцької дільниці з реалізації скрапленого газу (далі - Луцька ДСГ) ОСОБА_1. Після ознайомлення з актом перевірки від 11 січня 2020 року №03/03/32-05/25697456, яким встановлено порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", цей представник підприємства відмовився від підписання акта перевірки та отримання його примірника, про що 11 січня 2020 року складено відповідні акти №1/03-20-32-05-15 та №2/03-2032-05-15.

По суті встановлених перевіркою обставин ГУ ДПС у Волинській області зазначило, що ним була проведена фактична перевірка господарської одиниці - автогазозаправочного пункту в місті Любомль на вулиці Шевченка, 124, та саме за цією адресою виявлено випадки роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії. Зокрема, на підставі почекової інформації з інтегрованої аналітично-інформаційної системи (далі - ІАІС) "Податковий блог"/Аналітична система/Моніторинговий центр/Чеки РРО встановлено, що ДП "Івано-Франківськ-Пропан" 08 липня 2019 року здійснило продаж газу скрапленого на суму 17160,00 грн (чеки №3874-№3907).

Також відповідач зауважив, що ДП "Івано-Франківськ-Пропан" заяву про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним за адресою місця торгівлі: Волинська область, місто Любомль, вулиця Шевченка, 124, подало 18 липня 2019 року та у той же день ГУ ДФС у Волинській області позивачу була видана ліцензія серії АС №03100314201900155, тобто, у межах строку, встановленого статтею 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" для прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії (не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів). Зміни до вказаного Закону, внесені Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" та які стосуються ліцензування роздрібної торгівлі пальним, набрали чинності 01 липня 2019 року - більше як через два місяці з дня їх опублікування та у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, тому посилання позивача на 01 вересня 2019 року як на дату, з якої має бути запроваджено ліцензування нового виду господарської діяльності (роздрібна торгівля пальним), на думку відповідача, є помилковим.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.128).

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача у відзиві, підтримуючи доводи позову (а.с.131-133). Зазначив, що начальник Луцької ДСГ ОСОБА_1. не був уповноважений керівництвом ДП "Івано-Франківськ-Пропан" на отримання копії наказу від посадових осіб контролюючого органу та відповідні повноваження відсутні у його посадовій інструкції. Крім того, вказав, що про наявність складених 11 січня 2020 року актів №1/03-20-32-05-15 та №2/03-2032-05-15 про відмову від отримання акта перевірки з відповідними додатками та про відмову від підписання акта перевірки дізнався з відзиву на позов. Зауважив, що працівник підприємства ОСОБА_1 не міг перебувати на об`єкті ГНП Любомль (місто Любомль, вулиця Шевченка, 124), оскільки він працює начальником Луцької ДСГ (місто Луцьк, вулиця Клима Савура, 21).

Позивач стверджує, що заяву про отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним підприємство подало до ГУ ДФС у Волинській області до 01 липня 2019 року, а плату за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним здійснило ще 30 травня 2019 року, тому твердження відповідача, що заява була подана 18 липня 2019 року (дата резолюції керівника) є безпідставними. В решті його доводи зводяться до тих, що викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях до неї. Позивач просив врахувати наведені аргументи та позов задовольнити.

У запереченні на відповідь на відзив (а.с.143-144) відповідач підтримав доводи відзиву та в спростування доводів позивача про відсутність повноважень у начальника Луцької ДСГ ОСОБА_1. на отримання копії наказу від посадових осіб контролюючого органу покликається на довіреність від 03 січня 2020 року №03012020 на здійснення представництва інтересів ДП "Івано-Франківськ-Пропан" у всіх державних органах з приводу будь-яких питань. Також відповідач зазначив, що на виконання пункту 86.5. статті 86 ПК України копія акта перевірки від 11 січня 2020 року №03/03/32-05/25697456 та додатків до нього 13 січня 2020 року були надіслані цінним листом на юридичну адресу ДП "Івано-Франківськ-Пропан", однак поштове відправлення оператором поштового зв`язку повернуто контролюючому органу як невручене із зазначенням причин "за письмовою заявою одержувача". Оскільки відповідно до наказу ДП "Івано-Франківськ-Пропан" від 01 жовтня 2019 року №142-к працівникам, які задіяні реалізацією скрапленого газу для комунально-побутових потреб населення, з 01 січня 2020 року лише змінено істотні умови праці та переведено на 0,2 робочої ставки, то відповідач вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що об`єкт - ГНП в місті Любомлі на вулиці Шевченка, 124, на момент проведення фактичної перевірки не працював та був закритий. Крім того, зауважив, що позивач не надав доказів, які б підтверджували подання ним заяви про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним до 01 липня 2019 року (вхідний від 18 липня 2019 року №179/10). Відповідач просив врахувати ці заперечення і відмовити у задоволенні позову.

Згідно із частиною другою статті 262 КАС України якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ДП "Івано-Франківськ-Пропан" 29 грудня 2000 року зареєстроване як юридична особа; видами його діяльності, зокрема, є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) 46.71), роздрібна торгівля пальним (47.30), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.41-44).

У період з 03 по 11 січня 2020 року на підставі наказу від 02 січня 2020 року №5, направлень від 02 січня 2020 року №001 та №002 працівниками ГУ ДПС у Волинській області у господарській одиниці ДП "Івано-Франківськ-Пропан"- ГНП за адресою: місто Любомль, вулиця Шевченка, 124, проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог ПК України, Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями), постанови Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року №408 "Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового" та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництва, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального. Копію наказу на перевірку вручено ОСОБА_1 - начальнику Луцької ДСГ, якого також під підпис ознайомлено із направленнями на перевірку (а.с.112-114).

За результатами перевірки складено акт від 11 січня 2020 року №03/03/32-05/25697456 (далі - акт перевірки, а.с.115-120). За висновками акта перевірки ДП "Івано-Франківськ-Пропан" порушило статтю 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". В описовій частині акта перевірки з посиланням на почекову інформацію ІАІС "Податковий блок"/Аналітична система/ Моніторинговий центр/Чеки РРО (РРО типу Калина -11ОТ, фіскальний №3000019823, заводський №ТР 800530) зазначено, що 08 липня 2019 року підприємство здійснило реалізацію пального (скрапленого газу) на суму 17160,00 грн (фіскальні чеки №3874-№3907) без наявності ліценції на право роздрібної торгівлі пальним (дані щодо продажів наведено в додатку №1 до акта перевірки). Акт перевірки також містить інформацію про видану ДП "Івано-Франківськ-Пропан" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним від 18 липня 2019 року №00310031420190055 з терміном дії з 19 липня 2019 року до 19 липня 2024 року. В акті перевірки вказано про відмову від підписання акта з додатками та від отримання його другого примірника начальником Луцької ДСГ ОСОБА_1., про що складено акти від 11 січня 2020 року №2/03-20-32-05-15 та від 11 січня 2020 року №1/03-20-32-05-15 (а.с.121-122).

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло рішення від 13 лютого 2020 року №000198-32, яким за факт роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії до позивача на підставі абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до ДП "Івано-Франківськ-Пропан" застосувало фінансову санкцію у вигляді штрафу у розмірі 250000,00 грн (а.с.17).

На це рішення підприємство подало скаргу, яка рішенням Державної податкової служби України від 23 квітня 2020 року №14162/6/99-00-08-05-06-06 задоволена частково: рішення про застосування штрафних санкцій від 13 лютого 2020 року №000198-32 скасовано та зобов`язано ГУ ДПС у Волинській області на підставі акту перевірки з урахуванням вимог ПК України та даного рішення прийняти податкове повідомлення-рішення (а.с.20-22).

14 травня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області прийняло спірне податкове повідомлення-рішення №0001383203, яким на підставі пункту 54.3 статті 54 ПК України, абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" за роздрібну торгівлю пальним без ліцензії до ДП "Івано-Франківськ-Пропан" застосовано штрафні санкції в сумі 250000,00 грн (а.с.25).

Не погоджуючись із цим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 ПК України цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як визначено підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, ГУ ДПС у Волинській області як контролюючий орган має повноваження на здійснення перевірок суб`єктів господарювання щодо наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

За змістом пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Матеріали справи містять розписку представника ДП "Івано-Франківськ-Пропан" - начальника Луцької ДСГ ОСОБА_1. про те, що йому 03 січня 2020 року ревізорами-інспекторами пред`явлено службові посвідчення та направлення на перевірку від 02 січня 2020 року №001 та №002, а також вручено копію наказу від 02 січня 2020 року №5 "Про проведення фактичної перевірки" (а.с.112-114). Довіреність від 03 січня 2020 року №03012020 підтверджує наявність у ОСОБА_1 повноважень на представництво інтересів ДП "Івано-Франківськ-Пропан" в усіх державних та недержавних органах, установах і організаціях України з приводу будь-яких питань, що пов`язані із представництвом інтересів підприємства (а.с.145). Зазначені докази спростовують доводи позивача про порушення порядку проведення фактичної перевірки підприємства, яка розпочата 03 січня 2020 року.

Доводи позивача про те, що перевірка не могла бути проведена у господарській одиниці - ГНП за адресою: місто Любомль, вулиця Шевченка, 124, оскільки об`єкт не працює, суд вважає необґрунтованими. Надані позивачем докази (копія наказу ДП "Івано-Франківськ-Пропан" від 01 жовтня 2019 року №142-к цю обставину не підтверджують, а лише засвідчують про зміну з 01 січня 2020 року істотних умов праці працівників, які задіяні до реалізації скрапленого газу для комунальних потреб населення, та про їх переведення на 0,2 робочої ставки (а.с.13-14).

Наказ ГУ ДПС у Волинській області від 02 січня 2020 року №5 про проведення протягом 10 діб, починаючи з 03 січня 2020 року, фактичної перевірки ДП "Івано-Франківськ-Пропан" (ГНП за адресою: місто Любомль, вулиця Шевченка, 124) як акт індивідуальної дії реалізований фактом проведення перевірки, тим самим вичерпав свою дію. Цей наказ позивач не оскаржив, як і правомірність проведення перевірки на його підставі (протиправність дій щодо проведення перевірки не є предметом позову), тому суд не надає оцінку підставам його прийняття.

Акт перевірки від 11 січня 2020 року №03/03/32-05/25697456, акти від 11 січня 2020 року №1/03-20-32-05-15, №2/03-2032-05-15 про відмову від отримання акта перевірки з відповідними додатками та про відмову від підписання акта перевірки вказують на те, що оформлення результатів перевірки контролюючим органом проведено з урахуванням вимог пункту 86.5 статті 81 ПК України, за змістом якого акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Як видно з матеріалів справи, акт фактичної перевірки з додатками надіслані за юридичною адресою ДП "Івано-Франківськ-Пропан" засобами поштового зв`язку рекомендованим порядком та відповідно до довідки оператора поштового зв`язку не вручені останньому за заявою одержувача (а.с.146-149).

Встановлені обставини не дають підстав для висновків про порушення відповідачем наведених вище норм законодавства, якими визначено повноваження контролюючих органів та порядок проведення фактичних перевірок, та не вказують на порушення прав позивача.

Перевіряючи доводи сторін по суті виявлених перевіркою порушень, суд зазначає про таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №481/95-ВР).

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" (далі - Закон №2628-VIII) внесено зміни, зокрема, і у статтю 15 Закону №481/95-ВР. Цією статтею визначено правила імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2628-VIII зміни до Закону №481/95-BP в частині ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі пальним набрали чинності з 01 липня 2019 року.

За змістом статті 15 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній з 01 липня 2019 року) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У статті 1 Закону №481/95-ВР наведені такі поняття: місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/ автогазозаправної станції/ газонаповнювальної станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону №481/95-BP до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії у розмірі 250000 гривень.

Згідно з частиною четверною статті 17 Закону №481/95-BP рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

З наведеного слідує, що встановлення факту роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії є підставою для застосування до суб`єкта господарювання фінансових санкцій.

Матеріали справи містять копію ліцензії серії АС №03100314201900155, видану ГУ ДФС у Волинській області 18 липня 2019 року на право роздрібної торгівлі пальним суб`єкту господарювання ДП "Івано-Франківськ-Пропан" на період з 19 липня 2019 року до 19 липня 2024 року за адресою місця торгівлі: місто Любомль, вулиця Шевченка, 124, ГНП (а.с.99-100). Актом перевірки за вказаною адресою зафіксовано факт роздрібної торгівлі пальним без ліцензії 08 липня 2019 року: відповідно до фіскальних чеків №3874-№3907 реалізовано скрапленого газу на суму 17160,00 грн (їх опис в додатку 1 до акта перевірки).

Позивач не заперечує факт продажу скрапленого газу 08 липня 2019 року, лише стверджує, що такий продаж мав місце на дільниці скрапленого газу в місті Луцьку, при цьому посилається на відомості з програми "1С Бухгалтерія", яка використовується на підприємстві (а.с.37). Згідно з реєстраційним посвідченням від 11 грудня 2018 року №3000019823 РРО (фіскальний №3000019823, заводський №ТР800530), через який проведено розрахункові операції (фіскальні чеки №3874-№3907), призначений для використання в автомобілі з реєстраційним номером НОМЕР_1 за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Ленкавського, 20 (а.с.27). Відповідно до наказу позивача від 01 липня 2019 року №24/1 всі автотранспортні засоби (у тому числі з реєстраційним номером НОМЕР_1) закріплено за дільницею скрапленого газу, що знаходиться в місті Луцьку на вулиці Клима Савура, 21. Ці доводи позивача відповідач не спростував та в акті перевірки факт продажу скрапленого газу із використанням того ж таки РРО на ГНП за адресою фактичної перевірки (місто Любомль, вулиця Шевченка, 124) пов`язує з тією обставиною, що цей РРО значиться в додатку до ліцензії серії АС №03100314201900155, виданої 18 липня 2019 року (а.с.123). Разом з тим, заява про реєстрацію РРО (фіскальний №3000019823, заводський №ТР800530) для використання в автомобілі з реєстраційним номером НОМЕР_1 за адресою: місто Любомль, вулиця Шевченка, 124 , подана позивачем 10 липня 2019 року (а.с.28-33) та того ж дня ГУ ДФС в Івано-Франківській області видане реєстраційне посвідчення № НОМЕР_3 (а.с.34-36).

Отже, саме лише зазначення відповідачем в акті перевірки про факт продажу 08 липня 2019 року газу скрапленого саме за адресою знаходження ГНП в місті Любомль - в господарській одиниці позивача, у якій проводилася перевірка згідно з наказом від 02 січня 2020 року №5, саме по собі є очевидно недостатнім для висновку, що такий факт мав місце безпосередньо за цим місцем торгівлі (а не в іншому місці). При цьому позивач має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі (реєстраційний номер 990614201901164) з терміном дії з 04 липня 2019 року до 04 липня 2024 року (а.с.39), а також ліцензію (переоформлення) на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 03180314201900141) за адресою місця торгівлі: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, 21, ГНП, з терміном дії з 01 липня 2019 року до 01 липня 2024 року (дата реєстрації 19 липня 2019 року) (а.с.40).

Наведене вказує на передчасність висновків контролюючого органу про продаж пального (скрапленого газу в балонах) 08 липня 2019 року без ліцензії на роздрібну торгівлю через РРО (фіскальний №3000019823, заводський №ТР800530), який за місцем торгівлі за адресою: місто Любомль, вулиця Шевченка, 124, ГНП, зареєстрований лише 10 липня 2019 року.

З приводу інших доводів сторін, то суд зазначає, що відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" закон має на меті запровадити ліцензування діяльності усіх суб`єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним. Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2628-VIII встановлено, що зміни до Закону №481/95-BP набирають чинності з 01 липня 2019 року.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначення виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлення уніфікованого порядку їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовані Законом України від 02 березня 2015 року №222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі-Закон №222-VIII).

До 01 липня 2019 року пункт 3 частини другої статті 2 Закону №222-VIII передбачав, що дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

З 01 липня 2019 року, із врахуванням змін, внесених Законом №2628-VIII, пункт 3 частини другої статті 2 Закону №222-VIII, викладено у редакції, відповідно до якої дія цього Закону не поширюється і на ліцензування таких видів господарської діяльності як, зокрема, торгівля пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Законом України від 02 жовтня 2019 року №139-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності" (далі - Закон №139-ІХ, набрав чинності 18 грудня 2019 року) до абзацу першого частини другої статті 2 Закону №222-VIII внесено зміни та визначено, що дія цього Закону не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Частиною третьою статті 2 Закону №222-VIII (в редакції Закону №139-ІХ)), встановлено, що суб`єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 "Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню" Закону №222-VIII (в редакції з 01 липня 2019 року) ліцензуванню підлягають також такі види господарської діяльності як виробництво і торгівля пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" як виробництво і торгівля і пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Ліцензування видів господарської діяльності, що відповідно до цієї статті ліцензуються з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах, здійснюється з дотриманням вимог статті 3 цього Закону (частина друга статті 7 Закону №222-VIII).

Статтею 3 Закону №222-VIII обумовлено, що державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципах, закріплених у цій статті. Так відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 цього Закону у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (частина третя статті 3 Закону №222-VIII).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №222-VIII (із змінами, внесеними Законом №139-ІХ) у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування.

У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (частина друга статті 20 Закону № 222-VIII).

Таким чином, з 18 грудня 2019 року змінами до абзацу першого частини другої статті 2 Закону №222-VIII визначено, що дія Закону №222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як торгівля пальним. При цьому статтею 7 Закону №222-VIII до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, віднесена торгівля пальним.

Отже, позивач як суб`єкт правовідносин, у яких держава здійснює контроль за торгівлею пальним, мав правомірні очікування на додержання державою та її органами як суб`єктами владних повноважень норм абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України (ДПС), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №545 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", яка набирає чинності з дня її опублікування, але не раніше 01 липня 2019 року, внесено зміни до пункту 6 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року №609 (далі - Перелік органів ліцензування), згідно з яким територіальні органи ДФС є органом ліцензування виду господарської діяльності - роздрібна торгівля пальним.

Листом ДФС України від 30 травня 2019 року №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону №2628-VIII доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та місті Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензій (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та місті Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним), починаючи з 12 червня 2019 року. При цьому головні управління ДФС у областях та місті Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01 липня 2019 року.

Разом з тим, зазначений лист не є нормативно-правовим актом та він не адресований суб`єктам господарювання; ним лише встановлено можливий строк подання документів для майбутнього ліцензування (з 12 червня 2019 року), однак на цей час територіальні органи ДФС не були визначені у встановленому порядку як орган ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі пальним.

Виходячи із норм Закону №481/95-BP та Переліку органів ліцензування, відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 01 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу. При цьому за приписами статті 15 Закону №481/95-BP ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

З наведеного випливає, що за таких умов порушується встановлений абзацом четвертим пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII принцип державної політики у сфері ліцензування, за яким при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, передбачається строк для реалізації цих змін не менше двох місяців. Цей строк необхідний як для держави для унормування змін у правовідносинах, так і для суб`єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов`язаних із запровадженими змінами.

Визначення лише з 01 липня 2019 року територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним та невстановлення для суб`єктів господарювання строку для приведення своєї діяльності у відповідність до вимог закону є порушенням сприятливого та справедливого балансу між державними та приватними інтересами.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" (заява №29979/04), Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

У пункті 74 рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов`язків.

Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведений вище аналіз законодавства вказує на те, що Законом №481/95-BP чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, та лише з 01 липня 2019 року визначено, що територіальні органи ДФС є органом ліцензування виду господарської діяльності - роздрібна торгівля пальним (постанова Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №545), при тому що лист ДФС України від 30 травня 2019 року №17014/7/99-99-12-01-01-17 вказував про приймання територіальними органами ДФС документів від суб`єктів господарювання, починаючи з 12 червня 2019 року (коли територіальні органи ДФС ще не були в Переліку органів ліцензування щодо роздрібної торгівлі пальним). Отож, логічно, що позивач міг оцінювати днем виникнення повноважень на прийняття документів та видачі ліцензії відповідачем саме 01 липня 2019 року, як це визначено пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №545. За таких обставин держава штучно створила умови, за яких суб`єкти господарювання в умовах нечіткості закону позбавлені можливості здійснювати діяльність на підставі виданих їм ліцензій вже з 01 липня 2019 року.

При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та пункту 56.21 статті 56 ПК України, який регламентує, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд наголошує, що до 01 липня 2019 року Закон №481/95-BP не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього Закону зі змінами та доповненнями, внесеними Законом №2628-VIII, розширила його дію та погіршила становище позивача. При цьому Кабінет Міністрів України лише 19 червня 2019 року визначив орган ліцензування, який видаватиме ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за місцем торгівлі, обумовивши дату набрання чинності своєю постановою 01 липня 2019 року.

У свою чергу, позивач вживав заходи для того, щоб не допустити ведення діяльності без ліцензії. Про добросовісність його намірів свідчить проведення 30 травня 2019 року плати за ліцензію (а.с.139); позивач 10 липня 2019 року отримав реєстраційні посвідчення про використання РРО на ГНП (місто Любомль, вулиця Шевченка, 124) та подав пакет документів для оформлення ліцензії, яка видана йому 18 липня 2019 року. До видачі такої ліцензії позивач закріпив транспортні засоби, на які були на той час зареєстровані РРО, за дільницею скрапленого газу в місті Луцьку, а ліцензія за цим місцем торгівлі діє з 01 липня 2019 року (видана 19 липня 2019 року).

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, та встановлені на підставі письмових доказів обставини у справі у сукупності дають підстави для висновку, що застосування до позивача штрафу у даному випадку є неправомірним. Держава не додержалась позитивного обов`язку, встановленого законом, щодо строку для запровадження змін у ліцензуванні діяльності, не надавши достатній час суб`єктам господарювання на приведення своєї діяльності у відповідність до вимог закону. Факт продажу пального у період з 01 по 19 липня 2019 року без ліцензії безпосередньо за місцем проведення фактичної перевірки - місто Любомль, вулиця Шевченка, 124, ГНП, не є доведеним з боку відповідача. За таких обставин та умов притягнення позивача до відповідальності із застосування спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 250000,00 грн не відповідає принципам обґрунтованості та пропорційності, при цьому не дотримано необхідного балансу між інтересами позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відтак, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, позов належить задовольнити повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2020 року №0001383203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу)

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову повністю на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 3750,00 грн, що підтверджуються платіжним дорученням від 16 червня 2020 року №3063, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.11, 67).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства "Івано-Франківськ-Пропан" (76010, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Ленкавського, будинок 20, ідентифікаційний код юридичної особи 25697456) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 14 травня 2020 року №0001383203.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Івано-Франківськ-Пропан" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 3750,00 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк