Рішення № 91371090, 08.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 вересня 2020 р. Справа № 120/2052/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-295461-50 від 09.12.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що зареєстрований як фізична особа -підприємець, а не як особа, що здійснює професійну діяльність. Вказав, що наявність свідоцтва адвоката не є документом про державну реєстрацію діяльності та не підтверджує факт зайняття такою. Окрім того, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли така особа вже взята на облік як самозайнята особа. Також вказав, що стосовно нього не здійснювалась перевірка. За таких обставин позивач вважає вимогу, якою йому визначено суму ЄСВ як самозайнятій особі, протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою від 07.07.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що за позивачем рахується борг по єдиному внеску. Крім того, згідно реєстраційних даних ОСОБА_1 являється особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, зокрема адвоката, а тому має сплачувати ЄСВ. Представник відповідача також зазначив, що не погоджується із заявленим позивачем до стягнення розміром витрат на правову допомогу адвоката.

24.07.2020 представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої доводи представника відповідача він вважає необґрунтованими. Зазначає, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли така особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 згідно даних ITC "Податковий блок" зареєстрований 30.04.2010 Вінницькою районною державною адміністрацією номер державної реєстрації 21490000000004576, організаційно-правова форма 910-підприємець-фізична особа, взятий на облік в Головне управління ДПС у Вінницькій області та перебуває на обліку як платник єдиного внеску .

22.08.2018 позивачу встановлена ознака незалежної професійної діяльності - адвокат.

09.12.2019 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф - 295461-50, згідно якої за позивачем рахується заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 1271,41 грн.

Разом із тим, не погоджуючись із такою вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:

- фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець із 30.04.2010 перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 4 розділу ІІІ Порядку №1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" Порядок №1162 не передбачає.

При цьому, як видно із матеріалів справи відповідачем самостійно встановлена позивачу ознака незалежної професійної діяльності - адвокат.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи та положень пунктів 65.3 - 65.5 ст. 65 ПК України, суд вважає, що податковий орган станом на 22.08.2018 року не мав законних підстав для взяття на облік ОСОБА_1 як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвокат, оскільки ОСОБА_1 станом на 22.08.2018 вже був взятий на облік як самозайнята особа (з 30.04.2010 року - фізична особа-підприємець, основний вид економічної діяльності - 63.10 - діяльність у сфері права). Крім того, суд наголошує, що позивач не подавав відповідну заяву та необхідні документи, передбачені п. 65.3 ст. 65 ПК України, а податковий орган відповідно до чинних положень ПК України не наділений повноваженнями самостійно брати на облік особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність, без подання такою особою відповідної заяви та документів.

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач був самозайнятою особою, яка здійснювала підприємницьку діяльність, водночас маючи право здійснювати незалежну професійну діяльність, як адвокат.

Відтак враховуючи те, що як зазначено вище, відповідачем безпідставно встановлено позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності, суд доходить висновку про відсутність підстав для нарахування останньому єдиного внеску, як самозайнятій особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. А отже , спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи позивача відносно того, що вимога видається лише за наслідком перевірки, виходячи з наступного.

Що ж до позовних вимог про зобов`язання відповідача провести коригування в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску в сумі 4095,30 грн., то суд зазначає наступне.

Так, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422.

За змістом зазначеного Наказу, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Інтегрована картка платника це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то на переконання суду матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

При цьому, суд враховує, що саме такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постанові №816/2042/16 від 13.02.2018.

Таким чином, беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної вимоги, ефективним способом відновлення прав позивача, на думку суду, є зобов`язання контролюючого органу провести коригування даних (показників) його інтегрованої картки, однак, шляхом виключення сум єдиного соціального внеску в розмірі 1271,41 грн., оскільки саме це забезпечить поновлення майнових прав платника податків, порушених оскаржуваною вимогою №Ф-295461-50 від 09.12.2019.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено часткового, судовий збір як судові витрати, що понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області в сумі 1110,80 грн.

Також позивач в прохальній частині просить стягнути витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 12500,00 грн.

В свою чергу, представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погоджується з витратами на правову допомогу, вказує на недотримання співмірності, визначеної частиною п`ятою статті 134 КАС України, у їх встановлені, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами першою-третьою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, для відшкодування правничих витрат потрібно надати договір, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, зокрема детальний опис робіт (наданих послуг), докази їх прийняття та сплати.

Як встановлено, 23.04.2020 між позивачем та адвокатом Герасимчуком С.П. укладено договір про надання послуг в галузі права №46/20-А від 23.04.2020 за умовами пункту 2.1. якого "Адвокат зобов`язується надавати клієнту за його окремим дорученням наступні юридичні послуги (основні послуги) протягом строку цього Договору а) представляти клієнта з питань захисту прав та інтересів клієнта в відділах ДВС, ГУ ДПС у Вінницькій області та судах всіх інстанцій пов`язаних з захистом прав та законних."

Гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Додатком до цього Договору, який є його невід`ємною частиною. Клієнт погоджується сплати адвокату гонорар в повному обсязі в день укладання даного Договору, в розмірі, що вказується в Додатку №1 до цього Договору (п. 4.1 Договору).

За умовами пунктів 1- 4 Додатку №1 до Договору винагорода за надання правової допомоги згідно Договору №40/20-а від 09.04.2020 складає 12500 грн.

Вказаний гонорар включає в себе надання юридичних консультацій, підготовку та подання адвокатських запитів, підготовка та подання до Вінницького окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-295461-50 від 09.12.2019 протиправною та її скасування, представництво клієнта в суді першої інстанції.

Вказана сума не може бути зменшена.

Акт виконаних робіт Клієнт отримує після остаточного рішення по справі.

Отже як видно з Договору та додатку до нього, ними обумовлено перелік робіт/послуг, які мають бути надані адвокатом та визначено за них загальну суму гонорару.

При цьому, як слідує зі змісту Додатку №1 до Договору, фактично сума гонорару в розмірі 12500,00 грн., визначена за надання правової допомоги згідно договору №40/20-а від 09.04.2020, тоді як до матеріалів справи долучено копію договору №46/20-А від 23.04.2020.

Крім того, за змістом частин першої-третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведеної норми видно, що при визначені розміру гонорару адвокат враховує витрачений на надані послуги/роботи час, а сама винагорода сплачується саме за фактично виконані роботи/надані послуги.

За умовами Додатку №1 до Договору гонорар включає в себе представництво клієнта в суді. Однак, слід констатувати, що розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження без виклику сторін, тобто без проведення судового засідання, яке б вимагало явку учасників судового процесу та проведення відповідної оплати.

Більш того, з аналізу процитованої вище статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", можна дійти висновку, що гонорар сплачується за фактичне виконання/надання послуг, що, в свою чергу, має бути також підтверджено шляхом підписання акту виконаних робіт, про який, до речі, йдеться у Додатку №1 до Договору. Суд окремо вказує, що у пункті 4 Додатку №1 до Договору передбачено отримання клієнтом акту виконаних робіт після остаточного рішення. Однак на підтвердження їх фактичного виконання такий доказ мав би бути наданий суду.

Як вказано у детальному описі "вартість години роботи адвоката згідно Додатку №1 до Договору № 46/20-А від 23.04.2020 становить 781,25 грн.". Проте, суд акцентує увагу на тому, що у наданому Додатку №1 до Договору така погодинна оплата взагалі не передбачена, а лише, як вже зазначалось, визначена загальна сума гонорару та перелік послуг, які мав би надати адвокат.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), від 28 листопада 2002 року, заява № відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Враховуючи наведене вище, а також заперечення відповідача стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, суд, керуючись процитованими вище нормами, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

При вирішені цього питання суд виходить з того, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу 12500,00 грн. не співмірна з ціною позову, яка складає 1271,41 грн. та зі складністю справи, яка до такої категорії не належить.

Так, суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Крім того, слід також враховувати, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

За сукупністю наведеного, враховуючи те, що даний позов підлягає частковому задоволенню, а також те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню частково в розмірі 500,00 грн., що, на переконання суду, відповідатиме вимогам розумності.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області №Ф-295461-50 від 09.12.2019.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області провести коригування даних (показників) інтегрованої картки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , шляхом виключення сум єдиного соціального внеску в розмірі 1271 (одна тисяча двісті сімдесят одна) гривня 41 копійка.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1110 (одна тисяча сто десять) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 500 (п`ятсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165).

Повний текст рішення складено 08.09.2020.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна