Ухвала суду № 91371061, 08.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

м. Вінниця

08 вересня 2020 р. Справа № 120/4175/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Свентух Віталій Михайлович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Спеціалізованої державної установи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", держава Україна в особі гаранта Конституції Президента України, держава Україна в особі Національного Банку України, держава Україна в особі Міністерства фінансів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Спеціалізованої державної установи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", держава Україна в особі гаранта Конституції Президента України, держава Україна в особі Національного Банку України, держава Україна в особі Міністерства фінансів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 25.08.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано п`ятиденний строк, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання документу про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

03.09.2020 року позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Обґрунтовуючи подане клопотання, позивач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові №817/649/16 від 15 травня 2019 року та вказує, що вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом своїх порушених прав, зокрема, у зв`язку з неналежним виконанням договору банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Дослідивши клопотання позивача, матеріали позовної заяви, суд зазначає, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем повною мірою не виконанні, а недоліки не усунуті з огляду на наступне.

Залишаючи позовну заяву без руху, судом вирішено питання щодо можливості звільнення позивача від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Натомість позивачем на виконання ухвали суду направлено клопотання про звільнення від сплати судового збору із повторно зазначених обставин на підставі тієї ж статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

У відповідності до статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що звільнення від сплати судового збору встановлено за подання позову за умови, що, по-перше, цей позов подається споживачем, по-друге, позов стосується порушених прав позивача, як споживача у спірних правовідносинах.

Згідно пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що визначальною ознакою, яка характеризує фізичну особу, як споживача, є те, що ця особа придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію.

У свою чергу, продукція, згідно з пунктом 19 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Слід зазначити, що даний позов стосується відшкодування гарантованої суми вкладу Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, не викликає сумнівів, що у спірних правовідносинах позивач не придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити вироби (товари), оскільки вони є відмінними від предмету позовних вимог.

Також, спірні правовідносини не стосуються й виконання певної роботи у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки, у пункті 21 частини першої статті 1 цього Закону зазначено, що робота - це діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

В свою чергу, за змістом пункту 17 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", послуга - це діяльність з надання особі матеріального чи нематеріального блага, яке визначене договором.

Таким чином, відшкодування гарантованої суми вкладу не є послугою у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки належить до окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка визначена Законом, а не договором.

З огляду на викладене, суд переконаний, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена Законом України "Про захист прав споживачів", до спірних правовідносин не застосовується.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху, судом зазначалось, що дія частини 3 статті 22 Закону №1023-XII не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону №4452-VI).

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №817/777/16, яку підтримано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі №160/12120/19 від 26 березня 2020 року.

Саме вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Верховним Судом розмежовано компетенцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема де він здійснює представництво інтересів банку, як учасник договірних правовідносин і у яких випадках виступає учасником публічно-правових відносин, як суб`єкт владних повноважень при виконанні управлінських функцій.

Натомість, правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №817/649/16 та у справі 761/24881/16-ц, на яку посилається позивач, стосується правовідносин щодо виконання банком зобов`язань за договором банківського вкладу, представництво інтересів якого після введення тимчасової адміністрації та (або) ліквідації банку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, вказані правові висновки сформовані Верховним Судом у інших правовідносинах, не пов`язаних із публічно-правовими та не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що відповідач у спірних правовідносинах виступає суб`єктом владних повноважень, який виконує публічно-правові функції та не є надавачем послуг, а позивач не є споживачем у цих правовідносинах.

Тому спірні правовідносини не стосуються захисту прав споживачів, відповідно позивач не може бути звільнений від сплати судового збору як споживач.

З огляду на вищевикладене, слід констатувати, що вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху залишились не виконаними, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не завдає шкоди самій суті права на доступ до суду позивача, оскільки згідно положень частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно частини 6 статті 169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Враховуючи те, що вимоги ухвали суду від 25 серпня 2020 року залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, позовна заява ОСОБА_1 разом із усіма доданими до неї документами підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст. 169, 172, 248, 256 КАС України, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Спеціалізованої державної установи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", держава Україна в особі гаранта Конституції Президента України, держава Україна в особі Національного Банку України, держава Україна в особі Міністерства фінансів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Свентух Віталій Михайлович