Рішення № 91370782, 08.09.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 року Справа № 923/202/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., розглянувши справу

за позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", м. Миколаїв

до відповідача: Громадської організації інвалідів "Херсонське товариство інвалідів", м. Херсон

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 14 777,34 грн.

представники сторін не викликались

в с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

28.02.2020 Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулося з позовом до Громадської організації інвалідів "Херсонське товариство інвалідів" про стягнення 14 777,34 грн., з яких: 12 208,79 грн. основної заборгованості, 2 097,95 грн. пені, 169,10 грн. інфляційних та 301,50 грн. річних.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що за договором № 41-р від 28.09.2018 надав Відповідачу послуги з оплати податку за земельну ділянку у сумі 12 208,79 грн., але той їх не сплатив. У зв`язку з наявною сумою заборгованості Відповідач повинен додатково сплатити вказані суми пені, інфляційних та річних.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 03.03.2020 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою сторонами установлені процесуальні строки подачі відповідних заяв, проте Відповідачем відзив на позов не наданий.

Копія ухвали суду, що направлялась Відповідачу за місцем його державної реєстрації: м. Херсон, вул. Поповича, буд. 4, кв. 34 повернулася без вручення через закінчення строку зберігання.

Частиною 10 статті 242 ГПК України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про вебадресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 4 ст. 89 ЦК України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

У п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до відомостей, які містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який виконано судом, юридична адреса відповідача відповідає зазначеній у позовній заяві.

Крім того суд наголошує на тому, що копія ухвали суду про відкриття провадження була надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 та ГПК України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

З огляду на наведене, Відповідач вважаються такими, що належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Відповідачем відзиву на позовну заву не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

При ухваленні рішення суду у даній справі суд враховує наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби», яким розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Процесуальні строки у даній справі та строк розгляду даної справи було продовжено на підставі вищевикладеного закону.

Разом з тим, 17.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: « 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Пунктом 2 Перехідних положень даного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, 06.08.2020 останній день вищевказаного двадцятиденного строку для подання відповідних заяв.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті по справі протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, враховуючи перебування судді у щорічній плановій відпустці з 03.08.2020 по 04.09.2020 включно, рішення прийнято без його проголошення 08.09.2020.

Установлені судом обставини

28.09.2018 між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт", як Балансоутримувачем, та Громадською організацією інвалідів "Херсонське товариство інвалідів", як Орендарем, укладений договір № 41-р.

Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом договору є взаємовідносини сторін щодо відшкодування Орендарем Балансоутримувачу сплати податку за земельну ділянку під об`єктом оренди за Договором оренди державного нерухомого майна від 01.08.2018 року № РОФ-1638, укладеним між Орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області,

Відповідно до п. 2.1. Договору, Балансоутримувач зобов`язується щорічно до 31 грудня поточного календарного року виставляти Орендарю рахунок на відшкодування сплати податку за земельну ділянку під об`єктом оренди,

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Орендар зобов`язується сплачувати рахунки, виставлені Балансоутримувачем згідно п. 2.1. Договору протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку,

Пунктом 3.2. Договору сторони визначили, що за прострочення оплати по договору з Орендаря стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати за кожний день прострочення.

Відповідно до листа № 03/48 від 15.01.2019 та № 03/559 від 16.04.2019 Позивач направив Відповідачу Рахунки № 27968421 від 31.12.2018 на суму 14 516,22 грн та № 06608421 від 31.03.2019 на суму 5 477,62 грн про відшкодування вартості відповідного податку.

Не дивлячись на умови договору Відповідач в обумовлений строк вартість отриманих послуг не сплатив, у зв`язку з чим заборгував 12 208,79 грн.

Через невиконання умов договору Позивачем нараховано 2 097,95 грн пені за період з 26.02.2019 по 25.08.2019, 169,10 грн інфляційних за період з 26.02.2019 по 31.01.2020 та 301,50 грн річних за період з 26.02.2019 по 31.01.2020.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір про надання послуг.

Так, відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний був виконувати умови договору належним чином, не допускаючи його порушень, у тому числі забезпечити сплату вартості отриманих послуг з оплати податку на майно.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: "Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом” (частина 1); "Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином" (частина 7).

Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що Позивачем доведено факт невиконання Відповідачем власних зобов`язань на загальну суму 12 208,79 грн.

Щодо відповідальності за невиконання зобов`язань

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 2 097,95 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме " пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання" (частина 3).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності; нарахування пені, випадки її нарахування та розмір повинні бути передбачені договором; можливий строк нарахування пені встановлений у шість місяців.

У даному випадку умовами пункту 3.2. договору сторонами обумовлено сплату Відповідачем пені у випадку порушення грошового зобов`язання, а тому нарахуванням Позивачем пені у сумі 2 097,95 грн за відповідним розрахунком є правомірним.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення 169,10 грн інфляційних та 301,50 грн річних суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України" боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".

Сплата інфляційних та річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів сплатити Позивачу 169,10 грн. інфляційних за період з 26.02.2019 по 31.01.2020 та 301,50 грн. річних за період з 26.02.2019 по 31.01.2020.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 12 208,79 грн. основної суми заборгованості, 2 097,95 грн. пені, 169,10 грн. інфляційних та 301,50 грн. річних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 2 102 грн., які у відповідності до статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації інвалідів "Херсонське товариство інвалідів" (73000, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 4, кв. 34; ідентифікаційний код 38593939) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14; ідентифікаційний код 01125608) – 12 208,79 грн. основної суми заборгованості, 2 097,95 грн. пені, 169,10 грн. інфляційних, 301,50 грн. річних та 2 102,00 грн. компенсації по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Рішення складено та підписано 08.09.2020.

Суддя В.П.Ярошенко