Рішення № 91370541, 02.09.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.2020 Справа № 920/231/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/231/20 у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: фізичної особи-підприємця Гулія Артема Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ,

до відповідача: Грунської сільської ради Охтирського району Сумської області (пл. Остапа Вишні, буд. 3, с. Грунь, Охтирський район, Сумська область, 42733, ідентифікаційний код 04389839, електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ,

про стягнення 137898,95 грн на підставі договору підряду № 52/11,

за участю представників учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача: адвокат Єфіменко Л.І. згідно ордеру серії СМ № 21 від 20.04.2020 приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець Гулій Артем Анатолійович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати відповідача - Грунську сільську раду Охтирського району Сумської області (пл. Остапа Вишні, буд. 3, с. Грунь, Охтирський район, Сумська область, 42733, ідентифікаційний код 04389839) перерахувати позивачеві попередню оплату за договором підряду № 52/11 у сумі 122 142,63 грн; стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 7 206,38 грн та штраф в сумі 8 549,94 грн за прострочення виконання зобов`язання за договором підряду 52/11; а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення попередньої оплати за договором підряду 52/11.

У позовній заяві позивачем наведено орієнтовний розмір судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, який складається із суми витрат по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою від 11.03.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/231/20 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 23.04.2020, 11:30; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 13.04.2020; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив до 17.04.2020 та встановити відповідачу строк для подання заперечення до 20.04.2020.

17.04.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання від 15.04.2020 № 02-27/359 (вх. № 1262к від 17.04.2020) про продовження строку на подання відзиву на строк дії карантину.

Ухвалою суду від 23.04.2020 у зазначеній справі постановлено продовжити процесуальний строк, встановлений в пункті 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Сумської області від 11.03.2020 про відкриття провадження у справі № 920/231/20 для подання відповідачем - Грунській сільській ради Охтирського району Сумської області (пл. Остапа Вишні, буд. 3, с. Грунь, Охтирський район, Сумська область, 42733, ідентифікаційний код 04389839, електронна пошта grynsilrada@sm.ukrtel.net) відзиву до 29 травня 2020 року; відкласти розгляд справи по суті на 09.06.2020, 10:30 з повідомленням (викликом) учасників справи; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог статей 166, 251 Господарського процесуального кодексу України - до 04.06.2020.

28.05.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 27.05.2020 № 02-27/456 (вх. № 4188), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю за їх необґрунтованістю, посилаючись на те, що сторони договору підряду № 52/11 не досягли згоди щодо дати укладення договору, строку його дії, строку виконання робіт, предмету договору підряду, договірної ціни, порядку забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами, що свідчить про його неукладенність. Відповідач звертає увагу суду на те, що термін дії договору закінчився 31.12.2019, як це зазначено у пункті 8.1 договору підряду, проте жодна із сторін не здійснила фактичних дій щодо його виконання в межах строку договору.

А тому, як зазначає відповідач, з огляду на те, що договір є неукладеним, права та обов`язки за вказаним договором у сторін не виникло.

Також відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивач обргрунтовує нарахування штрафних санкцій частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, яка визначає, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому в договорі розмірі. Проте умовами договору підряду № 52/11 передбачено відповідальність відповідача, як замовника, лише за несвоєчасну оплату виконаних робіт та за необґрунтовану відмову від прийняття виконаних робіт. За порушення строків виплати авансових платежів чи інше невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором, жодна відповідальність умовами договору не передбачена.

Судом встановлено, що надісланий до суду відповідачем письмовий відзив від 27.05.2020 № 02-27/456 (вх. № 4188) не підписаний відповідачем фізично, про що Відділом документального забезпечення та контролю (канцелярія) Господарського суду Сумської області складно відповідний акт від 28.05.2020, який долучено судом до матеріалів цієї справи.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.06.2020 у справі № 920/231/20 постановлено, зокрема відкласти розгляд справи по суті на 23.07.2020, 10:30.

Від відповідача до суду 23.07.2020 надійшов повторно відзив на позовну заяву від 20.07.2020 (вх. № 6353/20 від 23.07.2020), підписаний представником відповідача особисто у відповідності до вимог статті 165 ГПК, та редакція якого повністю відповідає редакції попереднього відзиву від 27.05.2020 № 02-27/456 (вх. № 4188).

Зазначений відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів цієї справи.

23.07.2020 розгляд зазначеної справи по суті не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою суду від 28.07.2020 у справі № 920/231/20 постановлено призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 02.09.2020, 12:30.

Від відповідача до суду 31.07.2020 разом із листом про усунення недоліків відзиву від 28.07.2020 № 02-27/656 (вх. № 6602/20 від 31.07.2020) надійшов повторно відзив на позовну заяву від 28.07.2020 № 02-27/656 (вх. № 6603/20 від 31.07.2020), редакція якого повністю відповідає попереднім редакціям вже наданих до суду відзивів.

Зазначений лист та відзив долучено судом до матеріалів цієї справи.

19.08.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання від 17.08.2020 № б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до якого представник відповідача просить суд постановити ухвалу про участь представника відповідача у судовому засіданні у даній справі у режимі відеоконференції та забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції у Охтирському міськрайонному суді Сумської області.

Ухвалою від 19.08.2020 у справі № 920/231/20 постановлено призначити розгляд справи по суті на 02.09.2020, 13:00, в режимі відеоконференції; доручити Охтирському міськрайонному суду Сумської області забезпечити участь представника відповідача у судовому засіданні, призначеному на 02.09.2020, 13:00, в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

Представник позивача в судове засідання по суті 02.09.2020 не з`явився, проте 20.08.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача б/д, б/н (вх. № 7307/20 від 20.08.2020), де позивач зазначає, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, а також у зв`язку з запровадженням карантинних заходів просить суд розгляд справи провести без його участі.

Крім наведеного від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 19.08.2020 № 7, де останній зазначає, що відповідачем у відзиві не спростовано доводів позивача та наполягає на дійсності факту укладення між сторонами договору підряду № 52/11 та зазначає, що зазначений договір в частині виконання сторонами зобов`язань діє до повного їх виконання, що відповідно до статтей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України є підставою вимагати виконання відповідачем обов`язку щодо сплати попередньої оплати за договором у сумі 122 142,63 грн в судовому порядку та відповідно і штрафних санкцій у зазначених у позові розмірах за порушення виконання відповідачем свого зобов`язання.

Представник відповідача адвокат Єфіменко Л.І. згідно ордеру серії СМ № 21 від 20.04.2020 приймала участь у судовому засіданні по суті 02.09.2020 в режимі відеоконференції в приміщенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області у відповідності до вимог статті 197 ГПК України.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги продовження процесуальних строків на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 02.09.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач у позовній заяві зазначає, що між Грунською сільською радою Охтирського району Сумської області в якості замовника та ФОП Гулійом А.А. в якості підрядника підписано договір підряду №52/11 на виконання робіт згідно ДК 02162015 (71314000-2) енергетичні та супутні послуги по «Технічному переоснащенню системи вуличною освітлення з використанням світильників на сонячних панелях в с. В`язове по вул. Миру, Гагаріна, Першотравневій, Шевченка, Рубанівській, Вишневій та в с. Шабалтаєве по вул. Шевченка, Охтирського району Сумської області. Загальна вартість робіт за цим договором складає 407 142,09 грн. Термін дії цього договору - до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань по договору до повного їх виконання.

До вищезазначеної позовної заяви позивачем додано копію договору підряду № 52/11.

За умовами пункту 2.2-2.4 договору обсяги виконуваних робіт визначається локальним кошторисом, затвердженим сторонами. Договірна ціна являється фіксованою, оформлюється розрахунком договірної ціни, узгодженим сторонами. Строк проведення робіт: ____ к.д., початок робіт ___ 2019, закінчення робіт ___ 2019.

Пунктом 3.3 договору визначено, що підрядник зобов`язується приступити до виконання робіт по монтажу протягом двох робочих днів з дати підписання договору.

Відповідно до пункту 4.3 вищезазначеного договору для початку робіт замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30 % від вартості договору, що складає 122 142,63 грн., залишок коштів замовник (відповідач) перераховує протягом п`яти днів з моменту прийняття акту виконаних робіт.

Пунктом 4.6 договору визначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок здійснення попередньої оплати товарів, робі і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 23.04.2014 № 117, підрядник (позивач) зобов`язаний використати одержаний аванс (попередню оплату) на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом місяця після одержання авансу. По закінченню терміну, невикористані суми авансу (попередньої оплати) повертаються замовнику. Відповідно до пункту 19 постанови № 1764 розмір авансу не може перевищувати 30 % вартості обсягу робіт.

За умовами пункту 5 договору, у разі затримки оплати за виконані роботи, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день затримки. У разі несвоєчасного виконання підрядником умов та терміну виконання робіт він виплачує замовнику пеню в розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ. У разі порушення встановленого строку розрахунку за виконані роботи більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів замовник, крім пені, також сплачує підряднику штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості. У разі несвоєчасної оплати за виконані роботи замовник сплачує на користь підрядника відсотки за користування чужими грошовими коштами (відповідно до ст. 536 ЦК України) у розмірі 30 % річних від суми боргу, за кожен день такого прострочення. При необґрунтованій відмові від прийняття виконаних робіт замовник відшкодовує підряднику прямі та непрямі збитки (пряму шкоду та упущену вигоду).

Згідно з пунктом 8.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань по договору до повного їх виконання.

Позивач обґрунтовуючи свої вимог зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору попередню оплату у сумі 122 142,63 грн позивачеві не перерахував, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачеві штрафні санкції у відповідно розмірі.

Відповідач з такою позиціє позивача не погоджується та зазначає, що вказаний позивачем договір підряду № 52/11 не можна вважати таким, що є укладений.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями Цивільного кодексу України про ці види договорів.

Як передбачено статтями 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї сторони із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем є обов`язковою передумовою для виконання замовником своїх грошових зобов`язань перед підрядником. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів, які підтверджують обсяги виконаних робіт та їх вартість. Такі документи складаються та підписуються підрядником і передаються замовнику. Після підписання таких документів у замовника виникає обов`язок сплатити виконані роботи в передбачені договором терміни.

Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними і умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких па вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За змістом частини третьої зазначеної правової норми при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається зі змісту договору підряду № 52/11 сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема сторонами при підписанні зазначеного договору не визначено строк його дії.

Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли па основі цього договору.

Пунктом 8.1 договору підряду № 52/11 визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань по договору до повного їх виконання.

Проте, як встановлено судом, договір підряду, копія якого додана позивачем до позовної заяви, не містить дати підписання, тобто дата укладення договору не визначена, що фактично унеможливлює його виконання, так як відповідно до частин першої, другої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Пунктом 3.3 договору визначено, що підрядник зобов`язується приступити до виконання робот по монтажу протягом 2 робочих днів з дати підписання договору.

В даному випадку дата укладення договору не визначена, а тому неможливо встановити, з якої саме дати відраховується дводенний строк, передбачений пунктом 3.3 договору, і коли саме позивач, як підрядник, повинен приступити до виконання робіт за договором, і відповідно, вказане зобов`язання у позивача як у підрядника фактично не виникло.

Крім наведеного, договір підряду № 52/11 не містить такої істотної умови, як строки виконання робіт по технічному переоснащенню системи вуличного освітленим в с. В`язове та с. Шабалтаєве. У пункті 2.4 договору сторонами передбачалося визначення кількості календарних днів, протягом яких мають бути виконані роботи, дату початку та дату закінчення робіт, проте договір не містить ні дати початку, ні дати закінчення робіт, що свідчить про їх неузгодженість сторонами.

Як вбачається з пункту 2.4 договору підряду № 52/11, термін виконання робіт як у календарних днях, так і дата їх початку та закінчення сторонами не узгоджені, в той же час пунктом 1.3 договору передбачається можливість зміни строків закінчення робіт, тобто строків, які сторонами не погоджені та умовами договору не передбачені.

Зі змісту договору не визначено порядок забезпечення робіт проектною документацією, матеріальними ресурсами та послугами.

Як вказано у пункті 1.2 договору, вартість робіт, передбачених у пункті 1.1 цього договору, визначається розрахунком договірної ціни, яка є невід`ємною частиною цього договору і підставою для взаємних розрахунків.

У пункті 2.3 договору сторони також погодили, що договірна ціна оформляється розрахунком договірної ціни, узгодженим сторонами.

Проте позивачем до позовної заяви не додано та суду не надано вказаного розрахунку, як додатку, визначеного невід`ємною частиною договору підряду № 52/11. За відсутності розрахунку договірної ціни, яка є підставою для взаємних розрахунків, відсутні підстави для сплати коштів, в т.ч. авансу замовником.

Такого висновку приходить суд виходячи з того, що позивач у позовній заяві повідомляє суду, що у нього немає інших письмових чи електронних доказів, окрім тих, які додано до позовної заяви.

Предметом договору підряду № 52/11 визначено виконання робіт згідно ДК 02162015 (71314000-2) енергетичні та супутні послуги по «Технічному переоснащенню системи вуличного освітлення з використанням світильників на сонячних панелях в с. В`язове по вул. Миру, Гагаріна, Першотравневій, Шевченка, Рубанівській, Вишневій та в с. Шабалтаєве по вул. Шевченка, Охтирського району Сумської області». З такого формулювання не зрозуміло скільки саме повинно бути встановлено чи замінено світильників, на якій протяжності вулиці, не наведено якихось інших характеристик видів та обсягів робіт, які повинні бути виконані, вартість яких складає 407 142,09 грн. Але умовами договору (пункт 2.2) погоджено, що обсяги виконуваних робіт визначаються локальним кошторисом, затвердженим сторонами. Такий локальний кошторис сторонами не затверджувався, позивачем такого кошторису до позову не додано, що свідчить про неузгодженість предмету договору, а саме не визначено та не погоджено обсяг та характер робіт, які підлягають виконанню та відповідно оплаті.

Наведені вище доводи свідчать про те, що сторони за договором підряду № 52/11 не досягли згоди щодо дати укладення договору, строку його дії, строку виконання робіт, предмету договору підряду, договірної ціни, порядку забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами, що свідчить про його неукладенність.

За умовами пункту 8.1 договору, термін його дії закінчився 31.12.2019, проте сторони за договором не здійснили фактичних дій щодо його виконання в межах строку договору, матеріали справи доказів зворотнього не містять.

Відповідно до частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

З огляду на те, що вищезгаданий договір є неукладеним, права та зобов`язання за вказаним договором у сторін не виникали.

За відсутності будь-якого зобов`язання у відповідача щодо виконання умов договору підряду № 52/11, відповідно у позивача відсутні підстави заявляти позовні вимоги про примусове виконання обов`язку в натурі та стягнення санкцій за невиконання неіснуючого зобов`язання.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення пені у сумі 7 206,38 грн та штрафу у сумі 8 549,94 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по сплаті авансового платежу у сумі 122 142,63 грн вказані вимоги також не підлягають задоволенню, як похідні від основної вимоги, а також за їх безпідставністю.

Як зазначалося раніше, у відповідача не виникло грошове зобов`язання перед позивачем у зв`язку з неукладенністю договору підряду № 52/11, разом з цим, враховуючи умови доданого до позову договору, строк, протягом якого сторони договору можуть здійснювати свої права та виконати обов`язки, закінчився 31.12.2019 року.

Відповідач не порушував зобов`язання в межах строку договору, так як термін сплати авансового платежу договором не був встановлений, а відтак відсутні підстави для відповідальності за його порушення починаючи з 03.01.2020.

Крім того, розраховуючи розмір фінансових санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, позивач невірно застосував норму частини другої статті 231 ГК України, так як Грунська сільська рада не є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, договір підряду № 52/11 не є державним контрактом і його фінансування не повинно було здійснюватися за рахунок Державного бюджету чи державного кредиту.

Позивач в обґрунтування проведених нарахувань штрафних санкцій, посилається також на вимоги частини четвертої статті 231 ГК України, яка визначає, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому в договорі розмірі.

Натомість умовами договору № 52/11 передбачено відповідальність відповідача, як замовника, лише за несвоєчасну оплату виконаних робіт та за необґрунтовану відмову від прийняття виконаних робіт. За порушення строків виплати авансових платежів відповідальність умовами цього договору не передбачена.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, спростовуються вищенаведеним, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 2 102,00 грн покладається на позивача та відшкодуванню останньому за рахунок відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано суддею 07 вересня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа