Рішення № 91370521, 25.08.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.2020 Справа № 920/1176/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А., судді Соп`яненко О.Ю. та судді Жерьобкіної Є.А., за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1176/19 у порядку загального позовного провадження

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний код 40081195, email: contract@railway.lviv.ua),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, 47, ідентифікаційний код 42171243, email: sumguma@ukr.net),

про стягнення 300 748,80 грн,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - адвокат Рубан О.О. згідно ордеру від 10.02.2020 № 1003851.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Сумської області звернувся позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, ідентифікаційний код 40081195) з позовною заявою від 04.11.2019 № б/н, відповідно до якої просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, 47, ідентифікаційний код 42171243) на свою користь 300748,80 грн штрафу, а також покласти на відповідача судові витрати, пов`язані із розглядом справи.

Позовні вимоги вмотивовані наявністю у позивача права на стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 % від вартості непоставленого товару, нарахованого позивачем у відповідності до пункту 7.2 договору поставки від 19.11.2018 № Л/НХ-181092, укладеного між сторонами.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

У позовній заяві позивач просив суд здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Також у позовній заяві представником позивача зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з судового збору в сумі 4 511,23 грн.

Ухвалою від 03.12.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1176/19 у порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити підготовче засідання на 23.12.2019, 11:30; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив до 20.12.2019.

23.12.2019 від представника позивача надійшло клопотання б/д, б/н (вх. 10545 від 23.12.2019) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23.12.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 21.12.2019 № 525 (вх. № 10526), в якому відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У відзиві на позов представник позивача зазначає, що позивач не вжив усіх заходів, необхідних для належного виконання ним зобов`язання, не здійснив приймання товару, а відповідачем в свою чергу було вжито усіх необхідних заходів для виконання взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором.

Відповідач зазначає, що ним придбано сировину та матеріали, витрачено кошти на їх придбання, що може розцінюватися як збитки., а позивачем не було понесено жодних збитків.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, яке викладено останнім у відзиві на позов, суд вважає за необхідне зазначити, що у відзиві на позов відповідачем не обґрунтовано та не наведено фактичних обставин, які б свідчили про відсутність спору між сторонами, а навпаки відповідач у відзиві наводить обставини, з якими він пов`язує неможливість виконання своїх зобов`язань перед позивачем за укладеним між сторонами договором поставки, а тому таке клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою від 23.12.2019 у справі № 920/1176/19 судом постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів; відкласти підготовче засідання на 11.02.2020, 10:30; клопотання представника позивача б/д, б/н (вх. № 10545 від 23.12.2019) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задовольнити частково; доручити Західному апеляційному господарському суду (79000, м. Львів, вул. Личаківська, 81) забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному 11.02.2020, 10:30, в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду; продовжити позивачу строк для подання відповіді на відзив до 24.01.2020; продовжити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 07.02.2020.

У відповіді на відзив від 14.01.2020 № НЮ-71 (вх. № 458 від 20.06.2020) позивач підтримує заявлені позовні вимоги, заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та зазначає, що договір поставки укладено сторонами за наслідками процедури публічних закупівель згідно вимог Закону України «Про публічні», а тому позивач не міг здійснити приймання товару після закінчення терміну дії договору, оскільки такі дії суперечили б принципам ефективного та прозорого здійснення закупівель за державні кошти.

Ухвалою від 11.02.2020 у справі № 920/1176/19 постановлено відкласти підготовче засідання на 27.02.2020, 15:00 та доручено Західному апеляційному господарському суду (79000, м. Львів, вул. Личаківська, 81) забезпечити участь представника позивача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», в судовому засіданні, призначеному на 27.02.2020, 15:00 в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

В судовому засіданні, розпочатому 27.02.2020, 15:00, відповідно до приписів частини п`ятої статті 183 та частини п`ятої статті 233 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 15 год. 30 хв. 04.03.2020.

04.03.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення додаткових доказів та поновлення строку на їх подання від 04.03.2020 № 68 (вх. № 769к), де останній зазначає, що згідно пункту 8.3 договору поставки від 19.11.2018 № Л/НХ-181092, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або її уповноваженими органами. Відповідач звернувся до Сумської регіональної торгово-промислової палати із відповідною заявою та 04.03.2020 відповідачем отримано сертифікат Сумської регіональної торгово-промислової палати № 5900-200-0037 про форс-мажорні обставини № 73 від 04.03.2020, відповідно до якого Сумською регіональною торгово-промисловою палатою визначено, що в період з 25.12.2018 по 29.12.2018 діяли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором у зазначений у ньому термін.

Надані відповідачем письмові докази судом долучено до матеріалів цієї справи.

Ухвалою суду від 04.03.2020 у справі № 920/1176/19 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.03.2020, визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя Джепа Ю.А. та судді: Котельницька В.Л., Жерьобкіна Є.А.

Ухвалою у справі № 920/1176/19 призначено підготовче засідання на 28.04.2020, 11:00, та доручено Західному апеляційному господарському суду (79000, м. Львів, вул. Личаківська, 81) забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.04.2020, 11:00, в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

28.04.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відпусткою головуючого судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Враховуючи факт виходу головуючого судді Джепи Ю.А. з відпустки та положення частини тринадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України, судом ухвалою від 05.05.2020 призначено справу № 920/1176/19 до розгляду в підготовчому засіданні на 02.06.2020, 12:30, в режимі відеоконференції з повідомленням учасників справи та доручено Західному апеляційному господарському суду (79000, м. Львів, вул. Личаківська, 81) забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 02.06.2020, 12:30 в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

02.06.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Котельницької В.Л., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

У зв`язку з виходом судді-члена колегії Котельницької В.Л. з відпустки, судом ухвалою від 10.06.2020 призначено справу № 920/1176/19 до розгляду в підготовчому засіданні на 01.07.2020, 10:30, з повідомленням учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 01.07.2020 закрив підготовче провадження у справі № 920/1176/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.08.2020, 11:30, з повідомленням учасників справи.

У зв`язку з відпусткою судді - члена колегії Котельницької В.Л., відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Сумської області від 25.08.2020 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 920/1176/19 для визначення відсутнього члена колегії.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.08.2020, визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя Джепа Ю.А., судді: Соп`яненко О.Ю. та Жерьобкіна Є.А.

Представник позивача в судове засідання по суті 25.08.2020 не з`явився. 25.08.2020 до суду електронною поштою від представника позивача надійшло клопотання від 25.08.2020 № НЮ-4489, відповідно до якого останній просить суд відкласти розгляд справи по суті на іншу дату у зв`язку із запровадженням додаткових обмежувальних карантинних заходів.

Представник відповідача в судовому засіданні по суті усно заперечив проти задоволення клопотання представника про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату, пояснив, що вважає його необґрунтованим, а також зазначив, що проти задоволення повних вимог заперечує та вважає за можливе ухвалення судом рішення у даному судовому засіданні.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи по суті, приймаючи до уваги заперечення представника відповідача проти задоволення цього клопотання, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті, вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на необхідність дотримання розумного строку розгляду справи, недопущення зловживання процесуальними правами сторін, а також послаблення карантинних заходів, починаючи з 11.05.2020, в тому числі щодо роботи адвокатів, та враховуючи право представників у разі об`єктивної неможливості з`явитись до суду скористатись визначеною статтею 197 ГПК України можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису (зокрема, дане право реалізовано представником позивача в даній справі) або викласти промову щодо позиції в справі письмово, якщо розгляд справи по суті, на думку учасника, є можливим без його участі.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 25.08.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.11.2018 за результатами проведення відкритих торгів в електронній системі публічних закупівель Prozorro (https://рrоzorro.gov.uа) між сторонами у справі укладено договір поставки № Л/НХ-181092 (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов`язався у 2018 році поставити позивачеві товар, а саме: прокладку нашпальну гумову для рейкових колій ПН-Н., код ДК 021:2015-34940000-8 (визначається в специфікації № 1, додаток № 1 до договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору кількість товару: 150 000 шт. визначається в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

Згідно із пунктом 6.3.1 договору, відповідач зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 5.2 договору визначено, що поставка товару проводиться на протязі не більше 15 днів з дати відправлення заявки позивачем (структурний підрозділ «Служба закупівель і постачання» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», електронна адреса позивача (nh-mtz@railway.lviv.ua) на електронну адресу відповідача (sumguma@ukr.net).

Пунктом 5.3 договору та специфікацією № 1 до договору визначено місце поставки товару: 79025, м. Львів, вул. Широка, 2.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (пункт 5.4 договору).

На виконання умов договору позивачем надіслано на вищезазначену електронну адресу відповідача наступні заявки: 1) від 29.11.2018 № НХ Льв-1/8317, на поставку прокладки нашпальної гумової для рейкових колій ПН-Н у кількості 20 000 шт. на суму 469 920,00 грн; 2) від 14.12.2018 № НХ Льв-1/8651, на поставку прокладки нашпальної гумової для рейкових колій ПН-Н у кількості 44 000 шт. на суму 1 033 824,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, в порушення пунктів 5.2, 6.3.1, 6.3.3 договору, відповідачем не поставлено товар позивачу у повному обсязі.

Відповідно до пункту 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що у відповідності до положень пункту 5.2 договору, поставка товару здійснюється на протязі 15 днів з дати відправлення заявки позивачем, а тому строк поставки товару закінчився 29.12.2018.

Згідно з пунктом 7.2 договору за прострочення поставки товару відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого товару.

Відповідно до наведеного у позовній розрахунку позовних вимог сума 20 % штрафу за порушення строків поставки товару складає 300 748,80 грн.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що порушення строків поставки товару відбулося не з вини відповідача, а у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як встановлено судом на підставі вищезазначеного договору поставки та заявок позивача № НХЛьв-1/8651 від 14.12.2018 та № НХЛьв-1/8317 від 29.11.2018, які надійшли на електронну пошту відповідач 14.12.2018 та 10.12.2018 року, що підтверджується викопіюванням інформації із електронної пошти відповідача, останній зобов`язався поставити на користь позивача прокладку нашпальну гумову для рейкових колій ПН-Д у кількості 64 000 шт. на загальну суму 1 503 744,00 грн до м. Львів.

Відповідно до договору № 20122018 про перевезення вантажів територією України від 20.12.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» як замовником та ФОП Автинюком О.А. як перевізником, відповідно до якого ФОП Автинюк О.А. зобов`язувався перевозити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж.

ФОП Автинюком О.А. листами № 358 від 26.12.2018 та від 28.12.2018 повідомлено відповідача про неможливість здійснити автомобільне перевезення до м. Львів у зв`язку із ускладненням погодних умов.

Листом № 160 від 27.12.2018 відповідачем повідомлено позивача про те, що відповідач має можливість здійснити поставку товарів на користь позивача, але через погані погодні умови отримано відмову від перевізника про доставку товару.

Відповідач листом № 4 від 03.01.2019 повторно повідомив позивача про готовність поставити товар та прохання надати підтвердження про готовність прийняти товар та надати довіреність, але відповіді від позивача на зазначені листи відповідач не отримав.

Таким чином, судом встановлено, що починаючи з 27.12.2018 відповідачем вживалися всі можливі засоби для виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки.

04.01.2019 відповідачем отримано від позивача претензію, на яку відповідачем надіслано відповідь на претензію від 09.01.2019 № 11, у якій відповідачем втретє було викладено прохання про можливість прийняття товару.

Проте позивачем не вжито жодних заходів для врегулювання спірних правовідносин та не повідомлено відповідача про готовність прийняти вищезазначений товар.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно зі статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З аналізу наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України сторони можуть включити до умов договору певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Форс-мажорне застереження є виключно предметом угоди сторін, є обов`язковим для сторін і якщо сторони уклали договір без форс-мажорного застереження, питання про звільнення сторони від відповідальності за невиконання зобов`язання через форс-мажор буде вирішуватися на основі норм застосовного права. Таким чином, форс-мажорне застереження є виключно договірним інструментом.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що звільняються від відповідальності за невиконання, або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо.)

Відповідно до пунктів 8.2, 8.3 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3-х днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або її уповноваженими органами.

Таким чином, сторони у пунктах 8.1-8.3 договору також передбачили необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань.

Частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що сторони узгодили всі умови договору від 19.11.2018 № Л/НХ-181092, а саме, щодо порядку вчинення дій у випадку настання обставин непереборної сили, а також те, які документи мають надаватися при виникненні форс-мажорних обставин для підтвердження існування обставин, що унеможливлюють виконання договору.

Відповідачем на виконання умов пункту 8.3 договору поставки від 19.11.2018 № Л/НХ-181092, відповідно до якого доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або її уповноваженими органами, подано до суду на підтвердження факту наявності обставин непереборної сили сертифікат Сумської регіональної торгово-промислової палати № 5900-200-0037 про форс-мажорні обставини № 73 від 04.03.2020, відповідно до якого Сумською регіональною торгово-промисловою палатою визначено, що в період з 25.12.2018 по 29.12.2018 діяли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки у передбачений договором термін.

Зазначеним сертифікатом Сумська регіональна торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови (небезпечні гідрометеорологічні явища), а саме: сильний вітер, нагромадження снігу, ожеледиця; відповідачу щодо обов`язку поставити позивачеві товар: прокладка нашпальна гумова для рейкових колій ПН-Д у кількості 64 000 шт. на загальну суму 1 503 744,00 грн у термін до 29.12.2018 за договором поставки № Л/НХ-181092 від 19.11.2018, укладеним між сторонами, відповідно до:

- заявок покупця (позивача) №НХЛьв-1/8651 від 14.12.2018 та № НХЛьв-1/8317 від 29.11.2018, які надійшли 14.12.2018 та 10.12.2018 року, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» мало поставити на користь «Служби, закупівель і постачання» регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» прокладку нашпальну гумову для рейкових колій ПН-Д у кількості 64 000 шт. на загальну суму 1 503 744,00 грн до м. Львів;

- викопіювання інформації із електронної пошти відповідача, відповідно до якого в межах договору поставки № Л/НХ-181092 від 19.11.2018 заявка від покупця № НХЛьв-1/8317 від 29.11.2018 надійшла на електронну пошту відповідача 10.12.2018, а заявка покупця № НХЛьв-1/8651 від 14.12.2018 - 14.12.2018;

- відповідно до договору № 20122018 про перевезення вантажів територією України від 20.12.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» як замовником та ФОП Автинюком О.А. як перевізником, відповідно до якого ФОП Автинюк О.А. зобов`язувався перевозити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж;

- листів ФОП Автинюка О.А. на адресу відповідача № 358 від 26.12.2018 та від 28.12.2018 із повідомленням про неможливість здійснити автомобільне перевезення до м. Львів у зв`язку із ускладненням погодних умов, а також із вказівкою на запланований маршрут перевезення, зокрема: із міста Суми через міста Прилуки та Київ;

- листа відповідача на адресу «Служби закупівель і постачання; регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 160 від 27.12.2018 про те, що підприємство готове здійснити поставку товарів на користь замовника, але через погані погодні умови отримано відмову від перевізника про доставку товару;

- довідки Сумського обласного центру з гідрометеорології № 32/30-89 від 28.02.2020, відповідно до якої 25.12.2018 на території м. Суми спостерігалися складні погодні умови, а саме: значні опади у вигляді снігу - 10,2 мм, хуртовина (вітер до 19 м/с), які відносяться до небезпечних гідрометеорологічних явищ;

- листа Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського № 02-14.1/607/06-102 від 03.03.2020, відповідно до якого впродовж періоду із 26 по 27 грудня 2018 року у м. Києві спостерігався швидкий вітер, рівень якого відповідає початку небезпечного гідрометеорологічного явища, а впродовж періоду із 26 по 29 грудня 2018 року метеостанцією Прилуки зафіксовано цілодобову ожеледь, яка відповідає початку небезпечного гідрометеорологічного явища;

- викопіювань із офіційного сайту Державної служби України з надзвичайних ситуацій із прогнозами на 25 та 27 грудня 2019 року з попередженнями про ускладнення погодних умов в Україні, що може зумовити часткове порушення руху транспорту на автомобільних дорогах;

- листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» на адресу «Служби закупівель і постачання» регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 4 від 03.01.2019 про готовність поставити товар та прохання надати підтвердження про готовність прийняти товар та надати довіреність; які унеможливили виконання відповідачем умов зобов`язання за договором поставки в зазначений термін.

Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 25 грудня 2018 року; дата закінчення: 29 грудня 2018 року.

Вищезазначені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчені відповідним сертифікатом Сумської регіональної торгово-промислової палати № 5900-200-0037 про форс-мажорні обставини № 73 від 04.03.2020 у порядку, передбаченому Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», і такі обставини зробили неможливим виконання відповідачем свого зобов`язання за укладеним між сторонами договором щодо постави товару.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що відповідачем доведено суду, що невиконання свого обов`язку з поставки товару у строки обумовлені договором поставки, сталося у зв`язку з дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), наявність яких підтверджено сертифікатом Сумської регіональної торгово-промислової палати, який в розумінні статей 74-79 ГПК України є належним та допустимим доказом настання форс-мажорних обставин як підстави для звільнення відповідача від відповідальності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 4 511,23 грн покладається на позивача та відшкодуванню останньому за рахунок відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі статтями 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення складено та підписано суддями 07 вересня 2020 року у зв`язку з відпусткою судді Жерьобкіної Є.А. з 28.08.2020 по 06.09.2020.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя Є.А. Жерьобкіна