Рішення № 91370248, 03.09.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2020 справа № 914/1020/20

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи Ларичевої Наталії Вікторівни , Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра

про стягнення 81 928,36 грн

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Пукач М.В.

Представники:

від позивача: Чернобай С. - представник;

від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Ларичевої Наталії Вікторівни про стягнення заборгованості за договором оренди № Г-9372-15 від 19.01.2015 в сумі 81 9328,36 грн.

Предметом позову є вимога про стягнення з Фізичної особи Ларичевої Наталії Вікторівни заборгованості з орендної плати за користування приміщення за період з 01.01.2017 року до 19.01.2018 року за умовами договором оренди нерухомого майна №г-9372-15 від 19.01.2015 року в розмірі 81928,36 грн.

Підставою позову є обставини, з якими пов`язується неналежне виконання умов договору оренди нерухомого майна №г-9372-15 від 19.01.2015 року, щодо сплати орендної плати.

Виконуючи вимоги частин 6 та 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, суд звернувся до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області з проханням надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) Ларичевої Н.В . Необхідні відомості про місце проживання відповідача ( АДРЕСА_1 .) надано суду 13.05.2020

Ухвалою суду від 18.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.06.2020.

15.06.2020 року відповідачем подано через канцелярію суду заяву за вх.№19723/20 про ознайомлення з матеріалами справи.

Протокольною ухвалою суду від 25.06.2020 року судове засідання відкладено на 16.07.2020 року та зобов"язано позивача надати розрахунок орендної плати за місяць з розбивкою кожного дня за спірний період та зобов"язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 18.05.2020 року.

З метою попередження розповсюдження інфекційних захворювань, що викликані коронавірусною хворобою (COVID-19), для надання сторонам можливості реалізувати свої права та обов`язки, беручи до уваги продовження встановлених процесуальним законом строків для здійснення процесуальних дій, ухвалою суду від 16.07.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 30.07.2020 року.

Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.07.2020 року, постановлено, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, враховуючи карантинні заходи, що встановлені на території України, відкласти розгляд справи на 03.09.2020 року; продовжити процесуальні строки розгляду справи та продовжити процесуальні строки подачі документів по справі.

В судове засідання 03.09.2020 позивач явку повноважного представника забезпечив. 31.07.2020 на через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення за вх.№23132/20 від 31.07.2020 року щодо суми плати, нарахованої за останній місяць користування приміщенням - січень 2018 року, та в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю та просить позовні вимоги задоволити повністю..

В судове засідання 03.09.2020 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив. Відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.

Ухвали суду надіслані відповідачу за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві.

Однак, поштові відправлення у справі, надісланні на адресу відповідача повернулись на адресу суду з відмітками органу зв`язку про причини невручення: ухвала суду від 18.05.2020 про відкриття провадження у справі повернулась з відміткою «інші причини»(поштове відправлення), ухвала суду від 16.07.2020 про відкладення розгляду справи по суті повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (список відправлень рекомендованих листів суду, відстеження треку) та ухвала по виклик відповідача від 30.07.2020 про відкладення розгляду справи по суті на 03.09.2020 з відміткою «інші причини» (список відправлень рекомендованих листів, відстеження треку).

Зважаючи на вказане, оскільки суд надсилав ухвалу на юридичну адресу товариства, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно з положеннями статті 242 Господарського процесуального кодексу, фізична особа Ларичева Наталія Вікторівна належним чином повідомлена про розгляд справи.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення сторін про розглядуваний спір.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у Постанові від 16.05.2018р. №910/15442/17.

Зважаючи на зазначене, суд констатує, що відповідач належним чином був повідомлений про судовий процес.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як встановлено судом, згідно із матеріалами справи, ухвала про відкриття провадження винесена 18.05.2020, якою зобов`язано відповідача впродовж 15 календарних днів подати відзив та відповідач був попереджений, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку , чи з ініціативи суду.

Відповідач, у відповідності до ст.165 ГПК України, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав.

Вищезазначені обставини не перешкоджають розгляду справи по суті, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення доказів.

Господарський суд Львівської області наголошує, що відповідачу надано можливість всі необхідні документи надавати Суду в електронному вигляді на електронну адресу Суду, проте відповідач наданими господарським судом можливостями не скористався.

Отже, відповідачу неодноразово надано можливість подати до господарського суду всі можливі докази на обґрунтування обраної правової позиції, проте відповідач наданими господарським судом можливостями не скористався, відзиву на позовну заяву не подав.

Суд констатує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

У судовому засіданні 03.09.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Аргументи сторін

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач уклавши договір оренди нерухомого майна №г-9372-15 від 19.01.2015 року, зобов`язаний сплачувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі .

Однак відповідачем не здійснено своєчасної та повної оплати орендної плати за період з 01.01.2017 року по 19.01.2018 рік, внаслідок чого станом на 19.01.2018 р. існує заборгованість в розмірі 81 928,36 грн. боргу, який виник за вищезазначений період, що підтверджується актом приймання-передачі, відповідно до якого об`єкт оренди відповідачем повернуто 19.01.2018 року, наданий позивачем розрахунком.

Разом з позовною заявою позивачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які складаються, а саме:

- 2102,00 грн сплаченого судового збору.

В судовому засіданні 03.09.20р. представник позивача просить стягнути 81928,36грн. заборгованості та судовий збір.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

19.01.2015 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Позивач), та ФОП Ларичевою Наталією Вікторівною (далі - Відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-9372-15 (далі - Договір), згідно з п.1.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення першого поверху, що розташовані за адресою; м. Львів, пл. Св.Теодора 11, загальною площею 48,80 м.

Відповідно до п. 5.1. Договору, розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затведженої ухвалою міської ради від 07.06.2007 року №897 і складає 6059,17грн. за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). (п.5.2.) Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексі інфляції за попередній місяць (п.5.3.) Орендну плати орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця. (п.5.6.)

Згідно з п.4.1 Договору, термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 19 січня 2015 року по 18 січня 2018 року включно.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.04.2017р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р., у справі №914/249/17 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до фізичної особи-підприємця Ларичевої Наталіі Вікторівни, позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ларичевої Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) - 56 325,54 грн. боргу з орендної плати. В частині стягнення боргу в розмірі 9 900,00 грн. - провадження припинено. Розірвано Договір оренди №Г-9372-15 від 19.01.2015 року нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Львів, пл.Святого Теодора,11, укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Ларичевою Наталією Вікторівною. Зобов"язано Фізичну особу-підприємця Ларичеву Наталію Вікторівну ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) звільнити та повернути об"єкт оренди, а саме, приміщення першого поверху, що розташовані за адресою: м. Львів, пл.Святого Теодора,11, загальною площею 48, 80 м.кв.

28.09.2017р. на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.04.2017р. у справі №914/249/17, яке набрало законної сили 18.09.2017р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р., видано наказ про зобов"язання Фізичну особу-підприємця Ларичеву Наталію Вікторівну ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) звільнити та повернути об"єкт оренди, а саме, приміщення першого поверху, що розташовані за адресою: м. Львів, пл.Святого Теодора,11, загальною площею 48, 80 м.кв.

Згідно акту приймання-передачі від 19.01.2018р. боржника - відповідачем у цій справі повернуто об`єкт оренди.

Як зазначає позивач, відповідачем не здійснено своєчасної та повної оплати орендної плати за період з 01.01.2017 року по 19.01.2018 рік (час повернення об`єкта оренди), внаслідок чого станом на 19.01.2018 р. існує заборгованість в розмірі 81 928,36 грн. боргу.

Враховуючи наведене позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача вищевказаної заборгованості.

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є коло фактів, що підтверджують факт укладення договору, його припинення та повернення майна, несвоєчасну сплату орендної плати за спірний період.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились (з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18, провадження №12-294гс18).

Згідно Витягу з ЄДРЮО, ФО та ГФ від 28.04.20р. станом на момент звернення до суду державна реєстрація ФОП Ларичевої Н.В. припинена за її рішенням 31.03.2017р.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, 19.01.2015р. між Орендодавцем, правонаступником якого є позивач та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-9372-15.

Згідно з п.4.1 Договору, термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 19 січня 2015 року по 18 січня 2018 року включно.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч.2 ст.291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Зважаючи на те, що Договір було припинено у зв`язку із закінченням терміну його дії, однак, відповідач не повернув позивачу Об`єкт оренди, позивач звернувся до Господарського суду Львівської з позовом про зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди шляхом його виселення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.04.2017р., яке залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р., у справі №914/249/17 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до фізичної особи-підприємця Ларичевої Наталіі Вікторівни про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення, позов задоволено частково, Зобов"язано Фізичну особу-підприємця Ларичеву Наталію Вікторівну ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) звільнити та повернути об"єкт оренди, а саме, приміщення першого поверху, що розташовані за адресою: м. Львів, пл.Святого Теодора,11, загальною площею 48, 80 м.кв.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.9.1. Договору, повернення позивачу Об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 ст.785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У відповідності до ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У п.9.5 Договору зазначено, що Об`єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Згідно акту приймання-передачі 19.01.2018р. відповідачем було повернуто об`єкт оренди.

Отже, відповідачем порушено виконання, передбаченого Договором, обов`язку щодо повернення Об`єкта оренди позивачу. При цьому, Об`єкт оренди фактично повернуто позивачу лише під час виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.04.2017р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р. у справі №914/249/17.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 287 ГК України орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

За умовами ч. 3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати заборгованості по орендній платі не представлено, відтак заборгованість з орендних платежів відповідача перед позивачем становить 81 928грн. 36коп.

Відповідачем не подано та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували відсутність вини відповідача у простроченні виконання обов`язку щодо повернення Об`єкта оренди позивачу. Більше того, умисне невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення Об`єкта оренди після припинення договірних відносин підтверджується фактом повернення такого позивачу під час примусового виконання наказу, виданого на виконання рішення суду.

Перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку суми нарахованої заборгованості суд зазначає, що такий позивачем здійснено правильно, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоча йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення позивачу Об`єкта оренди у зв`язку із припинення дії Договору, а також зобов`язань щодо сплати нарахованої заборгованості, беручи до уваги наявність вини відповідача, відсутність доказів повного чи часткового погашення заборгованості, стягнення якої є предметом спору у цій справі, перевіривши розрахунок нарахованої заборгованості, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 81 928,36грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Підпунктом 1 п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, юридичною особою сплачується ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На 1 січня 2020 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб у відповідності до Державного бюджету становить 2102,00 грн.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

Керуючись статями 10, 12, 20, 73,76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Ларичевої Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) заборгованість в сумі 81 928,36 грн, та 2102,00 грн судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 08.09.2020р

Суддя С.М. Коссак