Рішення № 91370045, 07.08.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1393/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ”

до Комунального підприємства “Бучанське управління житлово-комунального господарства” Бучанської міської ради

про стягнення 100 874,73 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” до Комунального підприємства “Бучанське управління житлово-комунального господарства” Бучанської міської ради про стягнення 277 699,34 грн. з яких 257 147,80 грн. основного боргу, 16 180,11 грн. пені, 1 965,30 грн. 3% річних та 2 406,13 грн. інфляційних.

Згідно з ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Одночасно в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розглянувши клопотання позивача в частині розгляду зазначеної справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, ціну позову, суд дійшов висновку про її задоволення та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Однак, оскільки в даній справі предметом позову є стягнення грошової суми у розмірі 277 699,34 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд не вбачає необхідності для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2020 року відкрито провадження у справі № 911/1393/20, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” про розгляд справи № 911/1394/20 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін задоволено частково, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, однак без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

16.07.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що позов подано передчасно, враховуючи, що позивачем не виконано умов договору щодо досудового врегулювання спору, укладення договору про реструктуризацію заборгованості, ненадання відповідачу комерційної пропозиції та заяви-приєднання до спірного договору. Окрім того, повідомляє суд про підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, згідно з яким за відповідачем станом на 25.06.2020 року рахується заборгованість в сумі 80 323,19 грн. Також зазначає про безпідставність нарахування штрафних санкцій та просить зменшити заявлену до стягнення пеню.

10.07.2020 року представником позивача подано письмові пояснення по суті справи та надано докази часткових проплат, здійснених відповідачем. Також позивачем повідомлено суд про проведення між сторонами переговорів щодо укладення мирової угоди.

Поряд з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19” з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу на всій території України було встановлено карантин.

На момент відкриття провадження у справі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року № 540-ІХ, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Таким чином, строк розгляду справи по суті, який розпочався через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, було продовжено на строк дії такого карантину.

Однак, 17.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-IX, яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено у новій редакції, якою передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, останнім днем строку на подання відповідних заяв було 06.08.2020 року.

06.08.2020 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній, з врахуванням усіх здійснених відповідачем часткових проплат, просить стягнути з відповідача 100 874,73 грн. з яких 80 323,19 грн. основного боргу, 16 180,11 грн. пені, 1 965,30 грн. 3% річних та 2 406,13 грн. інфляційних.

Таким чином, предметом розгляду даного спору є вимоги про стягнення з відповідача 100 874,73 грн. з яких 80 323,19 грн. основного боргу, 16 180,11 грн. пені, 1 965,30 грн. 3% річних та 2 406,13 грн. інфляційних.

Заяв про продовження процесуальних строків сторонами подано не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Законом України “Про ринок електричної енергії” та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (далі – Правила або ПРРЕЕ).

У відповідності до преамбули Закону України “Про ринок електричної енергії” він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Постачальник універсальної послуги - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги (п. 67 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії”).

Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону України “Про ринок електричної енергії”).

Положеннями п. 13 розділу XVII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ринок електричної енергії” передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 року № 429 і, відповідно, є постачальником універсальної послуги.

Як зазначає позивач, Комунальне підприємство “Бучанське управління житлово-комунального господарства” Бучанської міської ради (далі - відповідач або Споживач) до 01.01.2019 року, тобто до дня запровадження нового ринку електричної енергії, був споживачем вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання – Приватного акціонерного товариства “Київобленерго”.

Під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.

Передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам (п. 13 розділу XVII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ринок електричної енергії”.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ “Київська обласна енергопостачальна компанія” за посиланням: http://kоес.соm.uа/раgе?rооt=18&іd=20. (Текст публічного Договору про постачання електричної енергії з додатками додано до позовної заяви).

Положеннями п. 13 розділу XVII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ринок електричної енергії” передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Таким чином, враховуючи фактичне споживання електричної енергії, між Комунальним підприємством “Бучанське управління житлово-комунального господарства” Бучанської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київська обласна енергопостачальна компанія” (далі - позивач, Електропостачальник, ТОВ “Київська обласна енергопостачальна компанія”) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420013397 від 01.01.2019 року (далі - Договір) на умовах, які розроблені Електропостачальником та який опубліковано на офіційному веб-сайті ТОВ “Київська обласна енергопостачальна компанія”, без викладення його в паперовій формі.

Відповідно до п. 2.1. Договору за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 2.3. Договору обсяг проданої Споживачу електроенергії визначається ОСР та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію визначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.

Відповідно до п. 6.2. Договору Споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її заміни. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. п. 5.5., 5.6. Договору).

Пунктом 5.6 Договору встановлено, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно п. 5.10. Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів.

У пункті 13.1. Договору сторони погодили, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач та набуває чинності з дати погодження Споживачем заяви-приєднання, та сплаченого рахунку Постачальника.

Умовами Комерційної пропозиції “СТАНДАРТ-1” (Додаток № 2 до Договору) визначено наступне.

Термін постачання визначено до 31.12.2019 року. Постачання вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або про перегляд умов комерційної пропозиції. Термін постачання електричної енергії не може перевищувати термін, протягом якого постачальник має право бути постачальником універсальних послуг.

Попередня оплата становить 100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період – повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, зазначену згідно умов даної комерційної пропозиції та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника.

Рахунок на попередню оплату надається постачальником споживачу до дати початку відповідного розрахункового періоду. Рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) подається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії”, споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 46 Закону України “Про ринок електричної енергії” встановлено, що оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил, ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Пунктом 2.3.11. ПРРЕЕ встановлено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України “Про ринок електричної енергії”, Кодексу комерційного обліку та цих Правил. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку (п. 2.3.14. ПРРЕЕ).

Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 311 (далі - ККОЕЕ).

Відповідно до пп. 6.1. п. 6. Розділу XIII “Перехідні положення” ККОЕЕ, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору.

Згідно пп.7.1 п.7 Розділу XIII “Перехідні положення” ККОЕЕ, до моменту запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб, функції АКО по веденню реєстрів ТКО, обробці даних комерційного обліку, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання та визначення обсягів електричної енергії для поточних розрахунків на ринку виконують ОМ у межах своєї відповідальності.

З огляду на вищевикладені положення чинного законодавства України позивач - ТОВ “Київська обласна енергопостачальна компанія” не здійснює функції з обліку електричної енергії та не визначає обсяги спожитої електричної енергії споживачами. В силу покладених на електропостачальника функцій та обов`язків, позивач не здійснює фіксацію (зйом) показників електролічильників, не визначає обсяг проданої електричної енергії.

Пунктом 4.3 ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Позивач зазначає, що у відповідності до п. 4.3 ПРРЕЕ, Приватним акціонерним товариством “Київобленерго”, як оператором системи розподілу та адміністратором комерційного обліку, було надано ТОВ “Київська обласна енергопостачальна компанія” інформацію про обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії відповідачем за період з січня 2019 року по березень 2020 року.

На підставі отриманих даних від ПрАТ “Київобленерго” позивачем сформовано та виставлено до сплати відповідачу рахунки-фактури за спожиту електричну енергію: за січень 2019 року від 31.01.2019 року на суму 25 896,12 грн. зі строком на оплату до 07.02.2019 року включно, за лютий 2019 року від 26.02.2019 року на суму 21 320,42 грн. зі строком на оплату до 05.03.2019 року включно, за березень 2019 року від 14.03.2019 року на суму 7 085,71 грн. зі строком на оплату до 21.03.2019 року включно, за квітень 2019 року від 30.04.2019 року на суму 15 241,76 грн. зі строком на оплату до 08.05.2019 року включно, за травень 2019 року від 29.05.2019 року на суму 6 181,64 грн. зі строком на оплату до 05.06.2019 року включно, за липень 2019 року від 23.07.2019 року на суму 6 595,29 грн. зі строком на оплату до 30.07.2019 року включно, за серпень 2019 року від 31.08.2019 року на суму 3 529,90 грн. зі строком на оплату до 06.09.2019 року включно, за вересень 2019 року від 20.09.2019 року на суму 4 789,08 грн. зі строком на оплату до 27.09.2019 року включно, за жовтень 2019 року від 15.10.2019 року на суму 2 637,93 грн. зі строком на оплату до 22.10.2019 року включно, за листопад 2019 року від 15.11.2019 року на суму 4 758,58 грн. зі строком на оплату до 22.11.2019 року включно, за грудень 2019 року від 27.12.2019 року на суму 1 963,72 грн. зі строком на оплату до 06.01.2020 року включно, за січень 2020 року від 31.01.2020 року на суму 254 888,73 грн. зі строком на оплату до 07.02.2020 року включно, за лютий 2020 року від 26.02.2020 року на суму 1 908,97 грн. зі строком на оплату до 04.03.2020 року включно, за березень 2020 року від 19.03.2020 року на суму 2 259,07 грн. зі строком на оплату до 26.03.2020 року включно, в яких щомісячно додатково відображалась і заборгованість за минулий період.

Також в матеріалах справи наявні Акти приймання-передачі електричної енергії за спірний період.

Однак, відповідач, всупереч п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії”, п. 5.5.5 ПРРЕЕ, а також, умовам укладеного Договору не здійснив в повному обсязі оплату за спожиту електричну енергію, розрахувався за період з 05.09.2019 року по 03.06.2020 року частково, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 80 323,19 грн. (згідно зменшених позовних вимог), а саме: за січень 2019 року в сумі 5 117,90 грн., за вересень 2019 року в сумі 425,72 грн., за січень 2020 року в сумі 74 799,57 грн., що відображено в підписаному сторонами Акті звірки взаєморозрахунків станом на 25.06.2020 року, поданому відповідачем в ході розгляду спору.

Таким чином, у зв`язку з неповною оплатою відповідачем поставленої електричної енергії за період січень 2019 року - березень 2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 80 323,19 грн. (згідно зменшених позовних вимог).

В ході розгляду спору відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що позов подано передчасно, враховуючи, що позивачем не виконано певних умов договору щодо досудового врегулювання спору, укладення договору про реструктуризацію заборгованості, ненадання відповідачу комерційної пропозиції та заяви-приєднання до спірного договору. Окрім того, відповідач повідомляє суд про підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, згідно з яким за відповідачем станом на 25.06.2020 року рахується заборгованість в сумі 80 323,19 грн. Також відповідач зазначає про безпідставність нарахування штрафних санкцій та просить зменшити заявлену до стягнення пеню.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України “Про ринок електричної енергії”.

Згідно із ч. ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та збезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вказані відповідачем у відзиві обставини щодо фактичного неукладенння спірного договору у зв`язку з ненаданням позивачем комерційної пропозиції та заяви-приєднання відповідача до спірного договору, спростовуються самим відповідачем систематичним споживанням електричної енергії, здійсненням періодичних проплат за поставлену електричну енергію, а також підписанням Акту звірки взаєморозрахунків, в якому відповідачем визнано існування заборгованості станом на 25.06.2020 року в розмірі 80 323,19 грн. Окрім того, твердження відповідача щодо обов`язкового досудового врегулювання спору чи укладення договору про реструктуризацію заборгованості спростовуються п. 5.9 Договору, який не містить умов щодо означеного обов`язку позивача, вказаним пунктом лише передбачено право Споживача (відповідача) звернутись до позивача із графіком погашення заборгованості та доказами в підтвердження неплатоспроможності відповідача, яких суду не надано.

За таких обставин, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу на спірну суму коштів за спожиту на протязі січня 2019 року – березня 2020 року електричну енергію, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано, доказів протилежного не надано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 80 323,19 грн. (згідно уточнених позовних вимог) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 16 180,11 грн. за загальний період з 08.02.2019 року по 29.02.2020 року, 3% річних у розмірі 1 965,30 грн. за загальний період з 08.02.2019 року по 29.02.2020 року, інфляційні втрати у розмірі 2 406,13 грн. за загальний період з 08.02.2019 року по 30.11.2019 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень Комерційної пропозиції “СТАНДАРТ-1”, яка є Додатком № 2 до Договору, пеня встановлена у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ). Споживач також зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем пеня, відсотки річних та інфляційні нараховані окремо по кожному спірному періоду на суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано, контррозрахунок заявлених сум пені, відсотків річних та інфляційних не надано. Пеня нарахована в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач у відзиві просив суд зменшити заявлену до стягнення пеню. В обґрунтування зменшення пені, відповідач посилався лише на те, що він не є фактичним споживачем електричної енергії, а заборгованість за спожиту електроенергію виникла у зв`язку з несплатою відповідачу коштів фактичними споживачами.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 904/12429/16.

Також, як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19 господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики, як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також, самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Отже, укладаючи з позивачем спірний Договір, відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати вартість електричної енергії в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування скрутного фінансового становища, а також не викладено обставин та не надано доказів винятковості даного випадку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданого відповідачем клопотання про зменшення пені.

Відтак, оскільки вимоги про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних є обґрунтованими, контррозрахунок заявлених до стягнення сум пені, відсотків річних та інфляційних відповідачем не надано, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені, відсотків річних та інфляційних в заявлених позивачем сумах.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем належним чином не заперечені і не спростовані, сума основного боргу фактично визнана, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

В поданому позивачем 06.08.2020 року клопотанні про зменшення позовних вимог, згідно якого позивач просив зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 100 874,73 грн. з яких 80 323,19 грн. основного боргу, 16 180,11 грн. пені, 1 965,30 грн. 3% річних та 2 406,13 грн. інфляційних, яке прийнято та задоволено судом, позивач також просив повернути судовий збір у зв`язку з зменшенням позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 102,00 грн.

В позові було заявлено одну вимогу майнового характеру, розмір якої становив 277 699,34 грн., відповідно судовий збір за даною вимогою станом на момент подання позовної заяви, у відповідності до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", склав 4 165,49 грн., який було сплачено позивачем згідно платіжного доручення № 15 від 24.04.2020 року на суму 4 165,49 грн.

Відтак, відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з задоволенням уточнених позовних вимог в повному обсязі в сумі 100 874,73 грн., відповідач має відшкодувати позивачеві сплачений судовий збір в сумі, яка підлягає сплаті з уточнених позовних вимог виходячи з мінімального розміру судового збору за вимагою майнового характеру - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 102,00 грн.

Решта сплаченого позивачем судового збору в сумі 2 063,49 грн. у зв`язку зі зменшенням позовних вимог, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», підлягає поверненню позивачу як зайво сплачена.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” до Комунального підприємства “Бучанське управління житлово-комунального господарства” Бучанської міської ради про стягнення 100 874,73 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Бучанське управління житлово-комунального господарства” Бучанської міської ради (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 2, код 25689882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська 8-В, код 42094646) 80 323 (вісімдесят тисяч триста двадцять три) грн. 19 коп. основного боргу, 16 180 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 11 коп. пені, 1 965 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят п`ять) грн. 30 коп. 3% річних, 2 406 (дві тисячі чотириста шість) грн. 13 коп. інфляційних та 2 102 (дві тисячі сто два) грн. 00 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська 8-В, код 42094646) судовий збір в розмірі 2 063 (дві тисячі шістдесят три) грн. 49 коп. сплачений до Державного бюджету України згідно платіжного доручення № 15 від 24.04.2020 року.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.08.2020 р.

Суддя Т.П. Карпечкін