Рішення № 91369960, 01.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2020Справа № 910/2797/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" (03150, м.Київ, вул.Димитрова 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 36147637)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "Бізнестранслогістік" (01133, м.Київ, вул Генерала Алмазова 18/7 кімн.508, код ЄДРПОУ 40243221)

про стягнення 4 386 000,00 грн

Представники сторін:

Від позивача:Оприсняк Б.Р. адвокат

Від відповідача: Пилипенко О.В. адвокат

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "Бізнестранслогістік" про стягнення 4 386 000,00 грн заборгованості за послуги оренди по договору оренди залізничного рухомого складу № 2/2016/117 від 29.11.2016.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди залізничного рухомого складу № 2/2016/117 від 29.11.2016, укладеного між сторонами, щодо повної та своєчасної оплати відповідних платежів.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.03.2020 відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 31.03.2020.

31.03.2020 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, про що сторони були повідомлені відповідним оголошенням на сайті Судової влади України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.04.2020 призначив підготовче засідання на 21.05.2020.

09.06.2020 відповідач подав до суду клопотання про перенесення підготовчого засідання у справі та відзив на позовну заяву.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди № 2/2016/117 від 29.11.2016 позивачем було передано, а відповідачем прийнято в оренду 232 залізничних напіввагони на залізничних станціях України, водночас неповерненими з оренди є 67 одиниць залізничних напіввагонів, які не можуть використовуватись відповідачем та бути поверненими з оренди внаслідок блокування залізничного сполучення на тимчасово окупованій території Донецької області, що є підставою для звільнення від орендної плати відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, про що позивача відповідач повідомляв листом № 16/03-1 від 16.03.2017, тому нарахування орендної плати з 16.03.2017 за користування 67 напіввагонами, які включення сум боргу до актів № 4 від 31.03.2017, № 5/1 від 30.04.2017, № 6/1 від 31.05.2017 є безпідставним, за розрахунками позивача у спірних правовідносинах відсутній борг за відповідачем.

21.05.2020 та 09.06.2020 в судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до 09.06.2020 та 09.07.2020.

08.07.2020 позивачем подано до суду заяву про розгляд справи без участі його представника, відповідач подав про перенесення підготовчого засідання на інший день після закінчення карантину, а також надав документи для долучення до матеріалів справи.

09.07.2020 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 04.08.2020.

04.08.2020 через канцелярію суду позивач подав додаткові пояснення по справі, в яких на доводи відповідача зауважив, що відповідач не надав, у т.ч. у визначені договором строки заперечення на акти № 4 від 31.03.2017, № 5/1 від 30.04.2017, № 6/1 від 31.05.2017, № 8 від 31.07.2017, тому вони вважаються прийнятими та підлягають оплаті, умовами п.5.8 договору сторони визначили підстави та обставини, коли орендна плата не сплачується, додатковою угодою № 2 від 07.02.2017 внесли зміни до договору враховуючи курсування рухомого складу по території антитерористичної операції, додатковою угодою № 3 від 07.07.2017 розмір орендної плати за вагони зменшено.

04.08.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті спору на 01.09.2020.

У судовому засіданні 01.09.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.03.2016 між позивачем - ТОВ "Спецвагон Транслізинг" (орендодавець) і відповідачем - ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "Бізнестранслогістік" (орендар) укладено договір № 2/2016/117 оренди залізничного рухомого складу, за умовами якого орендодавець зобов`язаний передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад (далі - РС), технічно придатний до перевезень. Номери РС, кількість, модель, рік будови і вид РС вказуються в актах прийому-передачі до цього договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 1.1).

Згідно з пунктом 2.1 договору, передача рухомого складу в оренду відбувається в місці(ях), визначених за угодою сторін цього договору, і оформлюється актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції України (на підконтрольній офіційній владі України території), погодженій сторонами. Датою початку оренди вважається дата підписання актів прийому-передачі. День підписання акта прийому-передачі вважається першим днем оренди.

Пунктом 2.3 передбачено, що після закінчення терміну оренди або у випадках дострокового відкликання/повернення РС з оренди, Орендар зобов`язаний повернути рухомий склад Орендодавцеві впродовж 30 календарних днів, по акту прийому-передачі з оренди, який підписується на залізничній станції Укрзалізниці, вказаній Орендодавцем. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів прийому-передачі, що відповідає календарному штемпелю дати прибуття РС на станцію вказану Орендодавцем. День підписання акту прийому-передачі з оренди вважається останнім днем оренди. Усі витрати по поверненню рухомого складу з оренди несе Орендар.

У пункті 3.2 договору встановлено обов`язки орендаря, відповідно до яких останній, зокрема, приймає РС орендодавця для перевезень по маршрутах, заздалегідь погоджених з орендодавцем (пункт 3.2.1); здійснює платежі Орендодавцю в сумах і термінах, визначеними цим договором (пункт 3.2.2); за свій рахунок робить технічне обслуговування (поточні ремонти) рухомого складу, підготовку під навантаження, поточні ремонти з відчепленням із заміною, ремонтом комплектуючих деталей рухомого складу, колісних пар, балки надресорної, бокової рами, автозчеплення, поглинаючого апарату (пункт 3.2.4); самостійно несе витрати, пов`язані з використанням рухомого складу в процесі його експлуатації (пункт 3.2.6); після припинення дії цього договору або на вимогу орендодавця, орендар повертає орендодавцеві рухомий склад впродовж 30 календарних днів у тому стані, в якому він його отримав в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, заздалегідь очищений від залишків вантажів, що перевозяться, при цьому складається акт прийому-передачі вагонів (пункт 3.2.8); оплачує залізничний тариф при відправці РС до місць проведення планових видів ремонтів із станцій вивантаження, а також залізничний тариф по території інших держав, окрім України, при поверненні РС з місць проведення планових ремонтів до станції навантаження (пункт 3.2.11).

При підписанні договору сторони погодили орендну плату у розмірі 550,00 гривень, в тому числі ПДВ, за один вагон на добу (п.5.2 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору орендна плата на умовах 100 % передоплати у наступному порядку: до 2-го числа поточного місяця оренди сплачується сума орендної плати за період з 1- го по 10-те число поточного місяця оренди; до 12-го числа поточного місяця оренди сплачується сума орендної плати за період з 10-го по 20-те число поточного місяця оренди; до 22-го числа поточного місяця оренди сплачується сума орендної плати за період з 20-го до кінця поточного місяця оренди.

Згідно положень п.5.9 договору, орендодавець направляє акт виконаних робіт орендарю до 3-го числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Орендар протягом 3-х днів з моменту отримання оригінала акта виконаних робіт, повинен узгодити і завірити його зі свого боку печаткою і направити його орендодавцю або надати вмотивовану відмову від його підписання, у випадку неповернення акта виконаних робіт протягом 10-ти банківських днів після його отримання орендарем, акт виконаних робіт вважається прийнятим без зауважень.

Форма оплати-безготівковий переказ на рахунок орендодавця, вказаний у договорі (п.5.10 договору).

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2016 до договору сторони дійшли згоди збільшити розмір орендної плати, визначеної у п.5.2 договору, до 600,00 грн з ПДВ за один вагон за добу.

Матеріалами справи встановлено, що за Актом приймання-передачі вагонів від 01.12.2016 до договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування 232 одиниці рухомого складу (на піввагони).

За Актами приймання-передачі, підписаними у період з 21.12.2016 по 02.07.2017 відповідач поверну з оренди від 01.07.2017, 02.07.2017, 30.06.2017, № 29.06.2017, 28.06.2017, 27.06.2017, 26.06.2017, 25.06.2017, 24.06.2017 відповідач повернув з оренди частину орендованого рухомого складу.

Додатковою угодою №3 від 07.07.2017 до договору сторони дійшли згоди з 01.04.2017 застосовувати орендну плату у розмірі 550,00 грн за добу за користування вагонами згідно переліку.

Відповідно до п.5.3 договору за користуванням рухомим складом по договору позивач виставив відповідачу для оплати рахунки на попередню оплату вартості послуг з оренди вагонів: №1254 від 07.12.2016 на суму 3 955 600,00 грн., №6 від 04.01.2017 на суму 3 904 450,00 грн., №52 від 13.01.2017 на суму 297 600,00 грн., №98 від 23.01.2017 на суму 3 662 400,00 грн., №281 від 20.02.2017 на суму 3738 600,00 грн., №337 від 07.03.2017 на суму 3591 000,00 грн., №464 від 27.03.2017 на суму 3330 000,00 грн., №614 від 27.04.2017 на суму 3385 200,00 грн., №725 від 22.05.2017 на суму 3258 000,00 грн., №971 від 13.07.2017 на суму 1 326 500,00 грн., №1024 від 24.07.2017 на суму 1 246 200,00 грн.

За надані послуги позивачем було оформлено та передано для підписання відповідачу Акти виконаних робіт №1 від 31.12.2016 на суму 3 950 100,00 грн., №2 від 31.01.2017 на суму 4 144 200,00 грн., №3 від 28.02.2017 на суму 3 468 600,00 грн., №4 від 31.03.2017 на суму 3 512 400,00 грн., №5 від 30.04.2017 на суму 2 082 600,00 грн., №5/1 від 30.04.2017 на суму 1 206 000,00 грн., №6 від 31.05.2017 на суму 2 131 800,00 грн., №6/1 від 31.05.2017 на суму 1 246 200,00 грн., №7 від 30.06.2017 на суму 1 581 250,00 грн., №8 від 31.07.2017 на суму 70 950,00 грн., з яких акти виконаних робіт № 4, №5/1, № 6/1, № 8 залишені без підписання.

Також враховуючи зменшення розміру орендної плати сторонами відповідно до додаткової угоди № 3 від 07.07.2017 до договору підписано Акти коригування № 1, № 2 до акту №5 від 30.04.2017, № 3, 4 до акту № 6 від 31.05.2017.

За період з грудня 2016 по липень 2017 позивачем було надано відповідачу послуги з оренди рухомого залізничного складу (піввагонів) на суму 23 042 900,00 грн, з яких сплачено 18 656 900,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує про невиконане договірне зобов`язання відповідача щодо оплати 4 386 00,00 грн вартості наданих послуг оренди, безпідставне та необґрунтоване не підписання відповідачем актів виконаних робіт № 4, №5/1, № 6/1, № 8 до договору, які направлялись кур`єрською доставкою, та за відсутності зауважень та заперечень, є підставою для здійснення розрахунків.

Відповідач позов не визнає щодо нарахування заборгованості за користування 67-ми напіввагонами, посилаючись на лист за вих.№ 16/03-1 від 16.03.2017, яким було повідомлено позивача про обставини неможливості використання майна на непідконтрольній Україні території на станціях Донецької залізниці та те, що орендна плата за користування цими вагонами сплачуватись не буде; стосовно не підписання акту № 4 від 31.03.2017 зазначив про некоректне включення до суми нарахувань плати за користування 67-ми вагонами, акти № 5/1, № 6/1.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, які є обов`язковими для виконання сторонами.

За вимогами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт надання відповідачу послуги з оренди піввагонів на суму 23042900,00 грн, з яких відповідачем сплачено 18656900,00 грн, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у сумі 4 386 000,00 грн.

При цьому, судом досліджено надані позивачем на підтвердження прийняття відповідачем послуг з оренди акти виконаних робіт № 4, №5/1, № 6/1, № 8 до договору, які відповідачем залишились не підписані та проти коректності яких відповідач у відзиві на позов заперечував.

З даних документів вбачається, що акти виконаних робіт № 4, №5/1, № 6/1 були надіслані відповідачу службою кур`єрської доставки Express mail та отримані уповноваженим представником відповідача 13.05.2017 (акт № 5, № 5/1), 26.06.2017 (акт № 4), № 6/1 (08.06.2017), водночас акт №8 від 31.07.2017 був наданий представнику відповідача наручно разом з листом №С-59 від 07.08.2017, в якому викладено прохання щодо їх підписання та зворотнього відправлення одного екземпляра позивачу, факт отримання засвідчено підписом представника відповідача «Орехов В.И. 11.08.2017».

Доказів висловлення відповідачем заперечень проти підписання вказаних актів, у т.ч. з причин, покладених ним в основу заперечень щодо неможливості використання майна, суду не надано.

За таких обставин, в розумінні п.5.9 договору, вказані акти виконаних робіт вважаються прийнятими без зауважень та є підставою для їх оплати.

Твердження відповідача щодо пропущення позивачем встановлених умовами п.5.9 договору строків для їх направлення для підписання, не є обставиною звільнення від оплати, у також із врахуванням порядку здійснення розрахунків відповідно до п.5.3 договору: 100% попередня оплата.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи у їх сукупності, судом надано оцінку твердженням відповідача про обставини, які, за його доводами, є підставою для звільнення від сплати орендної плати з 16.03.2017 за користування 67 вагонами, оскільки з 17.03.2017 відповідач був позбавлений можливості користуватися вагонами, що було заблоковано на території, яка тимчасово непідконтрольна Україні, про що позивач повідомлявся листом за вих.№ 16/03-1 від 16.05.2017.

Зокрема, в силу норм частини 1, 3 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частин 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з положеннями частини 6 статті 762 ЦК наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо. Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.

Водночас, за встановлених судом обставин, сторони при укладенні договору оренди, з подальшим внесенням до його умов змін згідно з додатковими угодами, урегулювали питання відповідальності сторін внаслідок настання певних обставин таким чином.

Відповідно до пункту 8.1 договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили, які виникли безпосередньо після укладення цього договору, як-то: стихійні лиха, війни і військові дії, страйки, масові заворушення і хвилювання, аварії і краху, а також акти органів державної влади та/або управління, що роблять неможливим виконання договору. При цьому термін виконання зобов`язань за цим договором продовжується відповідно до часу, протягом якого діяли форс-мажорні обставини.

За змістом пункту 7.2 договору сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок і закінчення з подальшим наданням, не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій, довідки Торгово-промислової палати України, яка підтверджує наявність і тривалість форс-мажорних обставин. Порушення зазначених умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини.

За умовами додаткової угоди №2 від 07.02.2017 до договору № 2/2016/117 оренди залізничного рухомого складу від 17.03.2016 сторони доповнили договір пунктом 8.5, відповідно до якого у разі проходження РС по території проведення антитерористичної операції, визначеної відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 (з наступними змінами та доповненнями), а також уздовж лінії зіткнення біля кордонів території АТО не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності орендаря за збереження рухомого складу у відповідності до даного договору (п.8.5.1), антитерористична операція, проведена відповідно до вказаного закону, не є обставиною непереборної сили (форс-мажором, форс-мажорною обставиною), або іншою обставиною, що звільняє та/або зменшує відповідальність орендаря, визначену договором (п.8.5.2 договору).

Свобода договору, відповідно до статті 3 ЦК, є однією із засад цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Отже, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Суперечність правочину (його частини) актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного правочину всупереч змісту чи суті правовідносин сторін; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, уклавши договір оренди з урахуванням змін до нього, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Крім того, суд зазначає, що ведення господарської діяльності на тимчасово непідконтрольних офіційній владі України територіях з початку проведення антитерористичної операції нероздільно пов`язано з підвищеним ризиком; у засобах масової інформації протягом 2014-2017 років висвітлювалася ситуація щодо ускладнення та тимчасове зупинення вантажного залізничного сполучення на тимчасово непідконтрольних офіційній владі України територіях; відповідач був обізнаний щодо настання можливих негативних наслідків у випадку використання вагонів, що є предметом договору оренди, на територіях Донецької і Луганської областей (як то простій вагонів на зазначених територіях) та, укладаючи договір та додаткові угоди до нього, добровільно, свідомо, самостійно, за власним волевиявленням погодився щодо прийняття на себе певних обов`язків, що відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, передаючи в оренду майно, яке використовуватиметься на відповідних територіях протягом визначеного періоду, орендодавець вправі був розраховувати на отримання орендної плати, виходячи з презумпції того, що орендар станом на дату укладення договору, отримання майна в оренду, був обізнаний про наведені вище обставини та усвідомлював весь спектр ризиків, з якими він може зіткнутися під час його виконання, а за приписами чинного законодавства всі ризики щодо здійснення господарської діяльності несе відповідний суб`єкт господарювання.

Водночас будь-яких обставин невикористання відповідачем вагонів за час перебування їх на тимчасово непідконтрольних офіційній владі України територіях, навіть після встановлення заборони переміщення через лінію розмежування, судом не встановлено, а відповідачем належними і допустимими доказами не доведено.

З урахуванням наведеного, суд не знайшов підстав для застосування до спірних правовідносин частини 6 статті 762 ЦК України, на яку посилається відповідач.

Також зауважує, що за правовою природою оренди та відповідно до умов п.2.3 договору, узгоджено період фінансових зобов`язань орендодавця (з моменту підписання акта приймання-передачі до моменту підписання акта приймання-передачі (повернення) рухомого складу з оренди).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач всупереч вказаним вимогам відсутність обов`язку здійснити оплату вартості наданих послуг оренди на заявлену суму по договору не довів.

Таким чином, надавши оцінку усім наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" та наявність підстав для стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "Бізнестранслогістік" 4386000,00 грн заборгованості.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Компанія "Бізнестранслогістік" (01133, м.Київ, вул Генерала Алмазова 18/7 кімн.508, код ЄДРПОУ 40243221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагон Транслізинг" (03150, м.Київ, вул.Димитрова 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 36147637) 4 386 000 (чотири мільйони триста вісімдесят шість тисяч) грн. 00 коп заборгованості, 65790 (шістдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.09.2020.

Суддя О.М.Ярмак