Рішення № 91368568, 12.06.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18848/17

Провадження № 2/752/454/20

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 червня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Рожок В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-

встановив:

18.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири до ОСОБА_2 ..

Провадження у справі було відкрито 28.11.2017 року після усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 , призначено попереднє судове засідання.

12.09.2019 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3

25.10.2019 року закрито підготовче провадження.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.06.2006 року. У квартирі поверхом вище над його квартирою проживає ОСОБА_2 .. У серпні 2017 року його квартиру було залито. За його ж заявою від 01.08.2017 року комісією ЖЕД-103 проведено 02.08.2017 року обстеження його квартири та складено акт про залиття, встановлено причину залиття - пошкодження гнучкого шлангу підводки до унітазу в квартирі АДРЕСА_2 . Цим же актом встановлено, що в його квартирі, за наслідками залиття пошкоджено - в кімнаті площею 16 м.кв. на стелі штукатурку, шпалери на стінах та паркет на підлозі; на кухні шпалери на стінах, на підлозі вздуття ламінату; у ваній кімнаті пошкоджена стеля підвісна; в коридорі на стелі та стінах шпалери, на підлозі вздуття паркету. За результатами незалежної оцінки , проведеної ПП «Актив Інвест», розмір заподіяної шкоди з відновлення залитої квартири складає 20 593, 31 грн.

Його наміри досудового врегулювання спору не призвели до позитивних результатів, а тому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на відшкодування, завданої майнової шкоди 20 593, 31 гривень, на відшкодування моральної шкоди 3 000 гривень, а також відшкодувати витрати на проведення незалежної оцінки заподіяної шкоди в розмірі 2 000 гривень, понесені судові витрати по сплаті судового збору.

У судовому засіданні 12.06.2020 року сторони відсутні.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про завершення розгляду справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, просив позов задовольнити, зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно відшкодувати завдану йому майнову та моральну шкоду.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку, однак поштові відправлення повернуто до суду з відміткою відділу зв`язку про причини повернення - за закінченням встановленого строку зберігання.

За правилами ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Врахувавши думку позивача про те, що останній не заперечує проти заочного вирішення справи, а також з огляду на те, що відповідачі належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість завершення розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, які не містять відзиву, що позбавляє суд можливості перевірити зазначені позивачем ОСОБА_1 підстави для позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.06.2006 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрованого в реєстрі за №2665 (а.с. 39-42).

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що у серпні 2017 року його квартиру було залито, що підтверджено актом, складеним 02.08.2017 року комісією ЖЕД-103.

За даними акту про залиття квартири, складеного комісією ЖЕД-103 та затвердженого начальником ЖЄД-103 Бревус В.В., за результатами обстеження квартири АДРЕСА_1 з приводу залиття встановлено пошкодження: в кімнаті площею 16 м.кв. на стелі штукатурки, шпалер 10 м.кв. на стінах, на підлозі паркету - 12 м.кв.; на кухні площею 6 м.кв. - шпалер на стінах площею 12 м.кв., на підлозі вздуття ламінату 6 м.кв.; у ваній кімнаті площею 3 м.кв. - стеля підвісна 2,5м.кв.; в коридорі, площею 4м.кв. - на стелі 4 м.кв. та стінах 6 м.кв. шпалер, паркету на підлозі 4 м.кв.. Причина залиття, що трапилося, пошкодження гнучкого шлангу підводки до унітазу в квартирі АДРЕСА_2 . (а.с.83).

За результатами незалежної оцінки , проведеної ПП «Актив Інвест», 10 серпня 2017 року складено звіт про оцінку майна відповідно до якого вартість відновлювальних робіт та витратних матеріалів для відновлювального ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_1 за наслідками залиття складає 20 593, 31 грн.(а.с.5-55).

Судом також встановлено, що квартира АДРЕСА_2 була передана у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних долях 15.02.2001 року на підставі розпорядження Московської райдержадміністрації №25302 (а.с.106).

Згідно реєстру територіальної громади міста Києва в межах адміністративно-територіальної одиниці Голосіївського району станом на 20.03.2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.155).

За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (правова позиція ВС від 27.12.2019 року, справа № 686/11256/16-ц).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно з п. 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Отже, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов`язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.

Крім того, правилами ст. 23 ЦК України вмзначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода, серед іншого, полягає і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, а правилами ст. 1167 цього ж Кодексу встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Завдану моральну шкоду, з підстав пошкодження належного йому майна, з вини відповідачів позивач визначив у розмірі 3 000 гривень.

З огляду на те, що в обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивачем не надано суду доказів на їх підтвердження, то при визначені розміру моральної шкоди суд приймає до уваги тільки ту обставину, що сам факт пошкодження майна, що було власністю та використовувалося за призначенням свідчить про завдання йому моральної шкоди та необхідність вживання заходів для відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на викладене, врахувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку що завдана позивачу з вини відповідачів моральна шкода може бути відшкодована в грошовому вираженні сумою в розмірі 3 000 гривень.

З огляду на те, що відповідачі у справі в судове засідання не з`явилися, відзиву на позов не подали, свій обов`язок щодо доведення відсутності вини у завданні шкоди не виконали, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновки суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , відповідно останній має право на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13,22,23,386,319,1166,1167 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України суд, -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 20 593, 31 гривню, моральної шкоди 3000, 00 гривень, судові витрати по сплаті судового збору 640, 00 гривень та 960, 00 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 25 193 (двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто три) гривні 31 копійка.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя К.Г. Плахотнюк