Рішення № 91367342, 04.09.2020, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/1076/18

2/706/52/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2020 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого - судді Олійника М.Ф.,

за участі секретаря Дехканбаєвої О.О.,

представника відповідача Бойка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.08.2010 р. в розмірі 15708,91 грн. та судові витрати, посилаючись при цьому на те, що відповідно до укладеного 27.08.2010 р. між сторонами кредитного договору № б/н ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Підписана відповідачем заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує. Станом на 17.06.2018 р. має заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 15708,91 грн.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.06.2019 р. вказану заяву задоволено, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила у задоволенні позову відмовити повністю. Посилалась на такі обставини. Твердження позивача про отримання нею кредиту в розмірі 7900 грн. не відповідає дійсності, доказів отримання нею зазначеної суми кредиту позивачем не надано. Не надано доказів того, що вона взагалі була повідомлена про наявність Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку. Наданий позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» не містить підпису позичальника, не датований як документ. Вважає, що Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можна вважати складовими частинами начебто укладеного між нею та позивачем кредитного договору. Зазначає, що невід`ємною частиною кредитного договору згідно з пунктами 2.1.1.2., 2.1.1.12.13 витягу з Умов та Правил є Пам`ятка клієнта, яка видається позичальнику, визначає, зокрема умови кредитування, вид кредитної картки. Така Пам`ятка наявна у матеріалах справи, прикріплена до анкети - заяви, що свідчить про те, що вона відповідачеві не надавалась, нею не підписувалась, що підтверджує відсутність між сторонами відносин кредитування. В анкеті- заяві від 28.08.2010 р. процентна ставка не зазначена. Крім того, у ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Позивачем не надано підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов, які містяться в матеріалах справи, розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (28.10.2010 р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05.07.2018 р.), тобто позивач міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст. 11 3акону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. В анкеті-заяві від 28.10.2010 р. не вказано терміну дії договору кредитування. Також просила суд застосувати до позову позовну давність відповідно до ст.ст. 256 - 260 ЦК України.

Від позивача АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив, в якій він просив задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі. Посилався на такі обставини.

У заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua:https://client-bank.privatbank.ua. Тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Крім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заяві про приєднання. Підписавши заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку, договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, заява про приєднання до Умов та правил з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua), складають договір про надання банківських послуг. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 9 років. Позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодилась, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які вона здійснювала. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Анкета-заява заповнена та підписана відповідачем особисто. Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» власноруч підписана відповідачем. Крім того, зазначені Умови і правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила, що вона була ознайомлена з умовами кредитування та погодилась з ними, що засвідчила власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту, відповідач прийняла умови договору та погодилась з ними. У справі, що розглядається, позивачем надано:

- наказ про затвердження редакції умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує надання до позовної заяви саме тієї редакції, що була чинна на момент підписання заяви позичальником;

- довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення;

- виписка по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій, що підтверджують усвідомлення відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання. Вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору. Неустойка нарахована банком правомірно. Позивачем дотримано строк позовної давності при зверненні до суду. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, проте від позивача надійшла заява з проханням розглянути справу за відсутності представника позивача, у заяві також зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, однак її інтереси у судовому засіданні за довіреністю представляв ОСОБА_2 .

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідача ОСОБА_1 .

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав повністю, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши письмові докази: розрахунки заборгованості ОСОБА_1 станом на 31.12.2015 р. та на 17.06.2018 р., виписку з карти ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 р. по 16.09.2019 р., анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 27.08.2010 р., витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 29.04.2020 р. про отримання ОСОБА_1 карток, копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», інші письмові докази, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що 27.08.2010 р. Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 7900 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17.06.2018 р. становить 15708,91 грн. і складається з:

-8922,22 грн. - нарахованих відсотків за користуванням кредитом;

-7250,31 грн. - заборгованість за пенею;

-500 грн.- штраф (фіксована частина);

-724,23 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 27.08.2010 р. процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи позовні вимоги, просив у тому числі стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms,/ як на невід`ємні частини спірного договору.

Копією довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Таким підтвердженням не може бути і копія наказу «Про затвердження Умов та правил надання банківських послуг для ПриватБанку і всіх дочірніх банків», затвердженого 06.03.2010 р., яка надана позивачем. Вказаний наказ ніяким чином не синхронізується з витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (27.08.2010 р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (23.07.2018 р.), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком копія довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 р. у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 р. у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 р. у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 р. у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Суд вважає, що копія довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, крім того, позивач не надав суду оригінал довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.08.2010 р. шляхом підписання анкети- заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У зв`язку з цим суд вважає безпідставними позовні вимоги щодо стягнення відсотків, пені та штрафів.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 р. №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Враховуючи зазначені обставини, відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків за користування кредитом, а також пені та штрафів.

Керуючись ст. ст. 207 ч.ч. 1, 2, 509, 526, 549, 626, 628, 633, 634, 638 ч. 1, 1048 ч. 1, 1049, 1054 ч.ч. 1, 2 ЦК України, ст. ст. 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 «Д», код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Христинівський районний суд Черкаської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Повне судове рішення складене 07.09.2020 року.

Суддя М.Ф. Олійник