Ухвала суду № 91364661, 04.09.2020, Приморський районний суд м. Одеси

04.09.2020

Справа №522/14465/20

Провадження по справі № 1-кп/522/2052/20

УХВАЛА

04 вересня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Циб І.В.,

при секретарі – Маланчовій В.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019160500005691 від 19.10.2019 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , постійного місця проживання не має, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, який має середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 18.07.2019 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, до позбавлення волі строком на 5 років 7 місяців, на підставі ст.ст. 69, 70, 72 КК України, покарання зараховано з 22.09.2019 року, звільнений за відбуттям строку покарання,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця Азербайджану, громадянина Азербайджану, який має середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, який має середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого:

- 05.12.2017 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України, до позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст.ст. 75, 76, п.п. 1, 2, п. 4 ч. 2, ст. 104 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця республіки Дагестан, Російської Федерації, громадянина Росії, документованого паспортом Російської Федерації за № НОМЕР_1 , виданого 15.09.2011 ТП №106 відділу УФМС Росії по Санкт-Петербургу та Ленінградської області, постійного місця проживання та реєстрації на території України не має,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця Молдови, м. Кишинів, громадянина України, українця, який має середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця Азербайджану, громадянина України азербайджанцю, який має середню освіту, не одруженого, працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця Азербайджану, громадянина Азербайджану, має посвідчення на постійне місце проживання на території України, який має середню освіту, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_10 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Модебадзе О.Т.,

захисників – Казарян І.С., Тонкошкура І.В., Маркова С.О., Дмітрієва Р.Б., Козак А.В.,

представника потерпілого ОСОБА_9 – адвоката Косова В.І., –

ВСТАНОВИВ:

В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12019160500005691 від 19.10.2019 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проти задоволення якого сторона захисту заперечувала.

Також прокурор заявив клопотання про застосування відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, проти якого заперечувала сторона захисту та просили застосувати відносно них особисте зобов`язання.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_7 прокурор просив застосувати особисте зобов`язання, проти якого не заперечувала сторона захисту, однак просила не покладати обов`язок, а саме не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, а також надані сторонами докази, суд доходить наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України та принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій. Також обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: у відкритому заволодінні чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, постійного місця проживання на території Одеської області не має, зареєстрований на території Вінницької області, офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , за один з яких передбачено покарання до десяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, тому існує ризик того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги наявність тяжких наслідків, у вигляді спричинення обвинуваченим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілим та кількість заявлених до нього цивільних позовів, що може свідчити про наявність ризику можливого незаконного впливу на потерпілих та свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що наразі стосовно обвинуваченого на розгляді Суворовського районного суду м. Одеси перебувають інші кримінальні провадження, за якими він обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів проти власності, суд вважає, що ризик можливого вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень доведений, оскільки останній не працює та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у нього джерела будь якого доходу.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, суд вважає можливим застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_10 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб. Також обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: у відкритому заволодінні чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином Азербайджану, має постійне місце реєстрації в м. Одесі, офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_10 , за один з яких передбачено покарання до десяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, тому існує ризик того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги наявність тяжких наслідків, у вигляді спричинення обвинуваченим ОСОБА_10 тілесних ушкоджень потерпілим та кількість заявлених до нього цивільних позовів, що може свідчити про наявність ризику можливого незаконного впливу на потерпілих та свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що наразі стосовно обвинуваченого на розгляді Суворовського районного суду м. Одеси перебувають інші кримінальні провадження, за якими він обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів проти власності, суд вважає, що ризик можливого вчинення ОСОБА_10 інших кримінальних правопорушень доведений, оскільки останній не працює та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у нього джерела будь якого доходу.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, суд вважає можливим застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_10 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, за кваліфікуючими ознаками: відкрите заволодінні чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином Росії, постійного місця проживання та реєстрації на території України не має, офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , за які передбачено покарання до шести років позбавлення волі, тому існує ризик того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ризик можливого переховування від суду доводить й той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий та обвинувачений на території Російської Федерації за вчинення кримінальних правопорушень передбачених п. «б» ч. 4 ст. 162 КК РФ (кваліфікований розбій), п. «б» ч. 3 ст. 163 КК РФ (кваліфіковане вимагання), який перебуває у міжнародному розшуку від 16.05.2018 року на підставі постанови слідчого в ОВС третього слідчого відділу першого управління з розслідувань ОВС ГСУ СК РФ капітана юстиції Захаряна В.Ж.

В судовому засіданні стороною захисту суду надано на огляд паспорт громадянина України, номер № НОМЕР_2 , виданий на ім`я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та його копію, та зазначено, що справжнє ім`я обвинуваченого, який в обвинувальному акті значиться як « ОСОБА_5 » – « ОСОБА_12 ».

Щодо зазначеного паспорту прокурор пояснив, що цей паспорт є підробленим та на даний час здійснюються заходи, необхідні для перевірки цих обставин.

Таким чином доводи сторони захисту щодо невірної ідентифікації органом досудового розслідування особи обвинуваченого ОСОБА_5 суд не може вважати доведеними та беззаперечними, оскільки потребують додаткової перевірки.

Також суд приймає до уваги пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , який вказав, що з 2018 року до затримання він вільно подорожував ОСОБА_13 , тому з урахуванням наявного у нього паспорту, виданого на інше ім`я, який у нього не вилучено, будучи оголошеним у міжнародний розшук, існує ризик того, що він може вдатися до спроб переховування від правосуддя, з метою уникнення відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що він має постійне місце проживання в м. Одесі, цивільну дружину та неповнолітню дитину на утриманні, однак доказів на підтвердження цих фактів суду не надав.

Крім того, суд приймає до уваги наявність тяжких наслідків, а саме вчинення злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_5 з погрозою застосування насильства та спричинення значної матеріальної шкоди потерпілим, що може свідчити про наявність ризику можливого незаконного впливу на потерпілих та свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що наразі ОСОБА_5 обвинувачується на території Російської Федерації за вчинення корисливих злочинів проти власності, суд вважає, що ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_5 доведений, оскільки останній не працює та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у нього джерела будь якого доходу.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, суд вважає можливим застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: у відкритому заволодінні чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, має постійне місце проживання в м. Одесі, не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, раніше судимий, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , за яке передбачено покарання до шести років позбавлення волі, тому існує ризик того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину із погрозою застосування насильства та наявність значної матеріальної шкоди, завданої потерпілій особі в результаті його протиправних дій, що може свідчити про наявність ризику можливого незаконного впливу на потерпілих та свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також суд враховує, що ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, суд вважає, що ризик можливого вчинення ним інших кримінальних правопорушень доведений, оскільки останній не працює та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у нього джерела будь якого доходу.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, суд вважає можливим застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: у відкритому заволодінні чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, має постійне місце проживання в м. Одесі, не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, раніше судимий, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_11 , за яке передбачено покарання до шести років позбавлення волі, тому існує ризик того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні злочину із погрозою застосування насильства та наявність значної матеріальної шкоди, завданої потерпілій особі в результаті його протиправних дій, що може свідчити про наявність ризику можливого незаконного впливу на потерпілих та свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також суд враховує, що на теперішній час ОСОБА_11 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності у кримінальному провадженні, що перебуває на розгляді Малиновського районного суду, тому суд вважає, що ризик можливого вчинення ним інших кримінальних правопорушень доведений, оскільки останній не працює та стороною захисту не надано жодних даних про наявність у нього джерела будь якого доходу.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, суд вважає можливим застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_11 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: у відкритому заволодінні чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який згідно обвинувального акту є громадянином України, має постійне місце проживання в м. Одесі, не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, раніше не судимий, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

Однак суд враховує надані стороною захисту дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_6 , який має на утриманні цивільну дружину ОСОБА_14 та п`ятеро дітей, четверо з яких є неповнолітніми, а також утримує свою матір та бабусю похилого віку, що в певній мірі спростовує відсутність міцних соціальних зв`язків .

При цьому зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 з моменту застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту жодного разу не порушував покладені на нього процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, що не заперечував і прокурор, тому захисник просив застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, у зв`язку з його сумлінною поведінкою. Також додав, що ОСОБА_6 самостійно з`явився до поліції.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, його сумлінну процесуальну поведінку, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , за яке передбачено покарання до шести років позбавлення волі, тому існує незначний ступінь ризику того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги те, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_6 здійснював незаконний вплив на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, навіть з урахуванням того, що він обвинувачується у вчиненні злочину із погрозою застосування насильства та наявність цивільного позову до нього про відшкодування матеріальної шкоди, завданої потерпілій особі в результаті його протиправних дій.

Також на думку суду прокурором не обґрунтовано в повній мірі ризик можливого вчинення ОСОБА_6 інших кримінальних правопорушень, однак стороною захисту не надано доказів на підтвердження наявності у нього постійного заробітку чи джерела будь якого доходу, що може вказувати на існування незначного ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, суд з урахуванням сумлінної процесуальної поведінки обвинуваченого вважає можливим застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який на переконання суду зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не порушить його право на працю, з метою отримання доходу для утримання сім`ї.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування на даному етапі судового розгляду відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу ніж домашній арешт, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_15 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: у відкритому заволодінні чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який згідно обвинувального акту є громадянином Азербайджану, має постійне місце проживання в м. Одесі, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, що свідчить про наявність у нього досить міцних соціальних зв`язків.

Також суд враховує пояснення захисника, який вказав, що його підзахисний з моменту застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту жодного разу не порушив покладені на нього процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, що не заперечував і прокурор, тому захисник просив застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, у зв`язку з його сумлінною поведінкою.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, його сумлінну процесуальну поведінку, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_15 , за яке передбачено покарання до шести років позбавлення волі, тому існує незначний ступінь ризику того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги те, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_15 здійснював незаконний вплив на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, навіть з урахуванням того, що він обвинувачується у вчиненні злочину із погрозою застосування насильства та наявність цивільного позову до нього про відшкодування матеріальної шкоди, завданої потерпілій особі в результаті його протиправних дій.

Також на думку суду прокурором не обґрунтовано в повній мірі ризик можливого вчинення ОСОБА_16 інших кримінальних правопорушень, оскільки стороною захисту вказано, що обвинувачений працює таксистом, проте на підтвердження цього факту доказів суду не надано, що може вказувати на існування незначного ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, суд з урахуванням сумлінної процесуальної поведінки обвинуваченого вважає можливим застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який на переконання суду зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не порушить його право на працю, з метою отримання доходу для утримання сім`ї.

Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування на даному етапі судового розгляду відносно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу ніж домашній арешт, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: у відкритому заволодінні чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який згідно обвинувального акту є громадянином Азербайджану, має постійне місце реєстрації та проживання в м. Одесі, неофіційно працює вантажником, не одружений, осіб на утриманні не має, раніше не судимий, що свідчить про наявність у нього досить міцних соціальних зв`язків.

Також в судовому засіданні захисник просив, з урахуванням сумлінної поведінки його підзахисного під час досудового розслідування, застосовуючи запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не покладати на нього обов`язок не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду, оскільки це перешкоджатиме його роботі вантажником, яка пов`язана з переміщенням по території Одеської області та можливим виїздом до інших областей України, які суд визнає непереконливими.

Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, його сумлінну процесуальну поведінку, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , за яке передбачено покарання до шести років позбавлення волі, тому існує незначний ступінь ризику того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, суд приймає до уваги те, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 з моменту застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, здійснював незаконний вплив на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні.

Також на думку суду прокурором не доведено ризик можливого вчинення ОСОБА_7 інших кримінальних правопорушень з метою отримання доходу, оскільки стороною захисту надано докази про офіційне працевлаштування останнього, який працює вантажником, що вказує на відсутність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які суттєво зменшились, однак продовжують існувати, суд з урахуванням сумлінної процесуальної поведінки обвинуваченого вважає можливим застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, який на переконання суду зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не порушить його право на працю, з метою отримання доходу для утримання сім`ї.

На думку суду, щодо кожного з обвинувачених ризик знищення, сховання або спотворення будь якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, прокурором не доведений та перестав існувати, оскільки органом досудового розслідування зібрано докази у даному кримінальному провадженні та надано доступ до матеріалів кримінального провадження сторонам, що нівелює існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 179, 181, 183, 314-316, 376 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів.

Застосувати відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком на 60 днів.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів.

Застосувати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 – задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_6 , в період часу з 22:00 години до 06:00 години наступної доби, строком на 60 днів.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 60 днів, а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися з місця проживання, в якому обвинувачений перебуває під домашнім арештом, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- невідкладно здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застосувати відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_10 , в період часу з 22:00 години до 06:00 години наступної доби, строком на 60 днів.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , обов`язок, передбачений ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 60 днів, а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на обвинувачених обов`язків.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_7 – задовольнити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , обов`язок, передбачений ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому обвинувачений проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- невідкладно здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на них обов`язків до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.

Строк ухвали про застосування запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 04.09.2020 року та припиняє свою дію 02.11.2020 року.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню .

Виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси щодо застосування запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_17 у вигляді домашнього арешту та запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_7 та контроль за їх поведінкою покласти на співробітників відповідного ВП ГУНП в м. Одесі.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити ДУ «ОСІ» і уповноваженій службовій особі в ГУНП м. Одеси.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена протягом семи днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з моменту вручення її копії.

Суддя Приморського районного суду

м. Одеси І.В. Циб